Справа № 415/3303/21
Провадження № 33/810/158/21
м. Сєвєродонецьк 10 вересня 2021 року
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Луганського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
З постанови судді вбачається, що 07 травня 2021 року о 00 годині 29 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Богдан 211040», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку 191 по вулиці Першотравнева міста Лисичанська, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі, яка подана 16 липня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, провадження у справі закрити.
У клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження посилався на те, що не був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи та не отримував копію оскаржуваної постанови, тому не міг своєчасно її оскаржити. Про прийняття постанови він дізнався лише 09 липня 2021 року, про що захисником зроблена помітка на клопотанні про дату ознайомлення, яка є в матеріалах справи.
Зазначає, що не згодний із зазначеною постановою у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення ним норм матеріального та процесуального права. Посилається на відсутність у матеріалах справи направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що спростовує факт вимоги працівника УПП пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я та порушено п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015р N91452/735 (далі - Інструкція). Вказує на розбіжності між письмовими поясненнями свідків та даними протоколу про адміністративне правопорушення. Стверджує, що під час розгляду справи судом також не взяти до уваги данні з відеозапису з боді камери DSJХ300198_ВВ0198 поліцейського УПП, які підтверджують той факт, що він насправді сидів на пасажирському сидінні ззаду, та за кермом був не він, а інша особа - власник автомобіля. З цього приводу зазначає, що він не є суб'єктом цього правопорушення. Відповідно до відеозапису з боді камери власник автомобілю декілька разів повторювала та пояснювала інспектору поліції про те, що вона є власником автомобіля, що вона була за кермом, але дані пояснення не були прийняти до уваги та зафіксовані працівниками УПП. Вказує про розгляд справи за його відсутності, чим були порушені його процесуальні права.
Апеляційна скарга на постанову судді першої інстанції подана після закінчення 10-ти денного строку на апеляційне оскарження, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП. Проте клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження містить посилання на обставини, які є поважними, у зв'язку з чим вважаю за необхідне поновити строк апеляційного оскарження постанови судді першої інстанції.
Заслухавши захисника Арусханян Н.Л., яка підтримала апеляційні вимоги та надала пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею не було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ДДПР № 306004 від 07 травня 2021 року; письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти Російської Федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Проте зазначені в протоколі обставини не підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції вказаними доказами.
Відповідно до п. 27 постанови Верховного Суду України від 23.12.2005 N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП суб'єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.
Щодо встановлення обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Богдан 211040», державний номерний знак НОМЕР_1 слід зважити на таке.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 висловлював заперечень щодо керування ним вказаним транспортним засобом, що зафіксовано відеозаписами з нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції.
Утім суддя при розгляді справи не надав оцінки вказаним відеозаписам, котрі є доказами у справі.
Вказаним записом зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу «Богдан 211040», за кермом його була відсутня будь-яка особа. В цьому транспортному засобі перебувало дві особи: на задньому пасажирському сидінні та передньому пасажирському сидінні.
Далі працівник УПП в Луганській області визначив, що водієм цього транспортного засобу є саме особа, котра перебувала на задньому пасажирському сидінні, тобто ОСОБА_1 .
При цьому в матеріалах справи відсутні об'єктивні дані на підставі, яких можливо зробити висновок хто з двох вказаних осіб, котрі знаходились в транспортному засобі та не перебували на водійському місці, керували ним.
За версією ОСОБА_1 , котру той зазначив при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та в апеляційній скарзі, цим транспортним засобом керувала інша особа - дівчина, котра відійшла від автомобіля.
Слід відзначити, що на відеозаписах з нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, зафіксовано, що через деякий час після зупинки транспортного засобу до нього підійшла дівчина, котра зазначила, що вона ним керувала.
Утім працівники патрульної поліції не встановили цю особу, пояснення від не відібрали.
Водночас письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
За таких обставин є розумний сумнів стосовно встановлених судом першої інстанції обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що передувало складанню протоколу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність того факту, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу.
На підставі наявних доказів слідує, що ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки за обставин складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не був водієм транспортного засобу, що виключає наявність в його діях складу вказаного правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, вважаю, що постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук