Справа № 212/4116/21
3/215/1767/21
06 вересня 2021 року м. Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Коноваленко М.І., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 10.05.2021 о 23 год. 40 хв. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Volkswagen transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вуд.Тимирязева у Тернівському районі м. Кривого Рогу, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, координація рухів. Від проходження огляду на стану сп'яніння у встановленому законом порядку, відмовилася у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Правопорушення зафіксовано на бодікамери, 61, 78.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Суддя, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В розумінні ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.
З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Однією із кваліфікуючих ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необхідність обов'язкової наявності відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Досліджені фактичні обставини справи вказують про відсутність в діях ОСОБА_1 вказаних кваліфікуючих ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП й, відповідно, про доведеність вини останнього у його вчиненні.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №101309 від 10.05.2021, у якому викладені обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, працівниками поліції додано направлення, пояснення свідків, рапорт, довідка з національної автоматизованої інформаційної системи ГСЦ МВС України та відеозапис.
Так, під час перевірки матеріалів справи щодо ОСОБА_1 , судом встановлено, що працівниками поліції в підтвердження вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення не долучено доказів щодо обставин, через які був зупинений водій ОСОБА_1 . Під час дослідження відеозапису, встановлено відсутність руху транс порту під керуванням ОСОБА_1 який самостійно зупинився на майданчику біля багатоквартирного будинку. На вимогу ОСОБА_1 , пояснити йому причину затримання, інспектор поліції обмежився лише підозрою щодо можливого його перебування у стані сп'яніння.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив ПДР України; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчитьпро причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщоє інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуваєв розшуку; 5)якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення прообмеження чи заборону руху; 8)якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. При цьому, поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Таким чином справа не містить відомостей щодо обґрунтованої причини зупинки водія, що передбачені ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Тому існують сумніви в упередженості дій співробітників поліції, якими в повній мірі не виконано вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, чим порушено порядок огляду водіїв на стан сп'яніння.
Також на підтвердження вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при наведених в протоколі обставинах, до матеріалів справи додано письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких в їх присутності 10.05.2021 водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом прядку.
На думку суду, пояснення цих свідків не можна вважати належним доказом вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони не містять відомостей відносно того, з якими саме ознаками сп'яніння перебувала особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи була така особа відсторонена від керування транспортним засобом. З таких пояснень свідків неможливо встановити, чи були підстави вважати, що водій перебував в стані наркотичного сп'яніння, при цьому через відсутність даних відомостей, їх також неможливо зіставити з тими ознаками сп'яніння, що зазначені в змісті протоколу про адміністративне правопорушення, та таким чином перевірити обґрунтованість вимог співробітників поліції для проходження водієм відповідного огляду на стан сп'яніння, від якого останній відмовився.
Отже, суд вважає, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які наявні у матеріалах справи, є такими, що викликають сумніви, тому не можуть бути розцінені як докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП та п.1 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, встановлено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження належного виконання патрульними поліцейськими зазначених вимог закону про необхідність відсторонення особи, щодо якої є підстави вважати, що вона перебуває у стані сп'яніння від керування транспортним засобом.
Будь-які інші докази, які б з достовірністю підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду не надані.
Всі зазначені вище порушення, допущені працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення свідчать про недоведеність вини ОСОБА_1 та унеможливлюють притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку складання протоколу має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при складанні протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Поміж іншим, у рішеннях від 30.05.2013 у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 у справі № 926/08 «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що «… формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод...».
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Згідно з ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Враховуючи, що обсяг наданих суду доказів в своїй сукупності не доводить винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та дійсність самого факту вчинення ним такого правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу правопорушення.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.