07.09.2021
Справа № 497/638/2021
Провадження № 2/497/398/2021
07.09.2021 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Раца В.А.,
при секретарі - Божевої І.Д.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
21.04.2021 року представник позивача Дергунов К.В., який здійснює свої повноваження на підставі довіреності від 14.12.2020 року (а.с.28), звернувся до суду з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 1493909 в розмірі 17 980,00 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2700 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10 280 грн. - сума заборгованості за пенею, та судові витрати, мотивуючи тим, що 12.11.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти.
08 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 08042020, у відповідності до умов якого, ТОВ «Авентус Україна» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні йому права вимоги до Боржників за Кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників.
Згідно з п.1.2. Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактору прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2. Після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактору прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Реєстру Боржників від 08.04.2020 року до договору факторингу № 08042020 від 08.04.2020 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 980,00 грн.
На вимогу п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України, та з метою досудового врегулювання спору, у зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача було направлено повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Банк зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, а саме має заборгованість - в розмірі 17 980,00 грн., а тому саме цю суму просить стягнути з відповідача та витрати по сплаті судового збору, що і стало підставою для звернення до суду.
01 червня 2021 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, свій відзив мотивує тим, що сторони у договорі не узгодили можливість використання ЕЦП з наявними зразками підписів, а жоден з наданих позивачем документів підпису позичальника не містить, що свідчить про недотримання кредитором вимог законодавства щодо укладання кредитного договору у письмовій формі. Розрахунок заборгованості на думку відповідача також не є належним та допустимим доказом, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. Карта обліку також не відповідає вимогам п.61 р.ІV Постанови НБУ № 75 від 07.07.2018 року «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» та не є первинним документом. Щодо нарахування пені зазначає, що до неї застосовується позовна давність в один рік, а так як заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тому пеня не підлягає стягненню. При цьому, попри недотримання кредитором вимог законодавства щодо укладання договору у письмовій формі, слід звернути увагу, що згідно п.1.2 Договору, він діє протягом 30-ти днів з моменту його укладання, проценти нараховано за весь період прострочення, що не відповідає практиці розгляду Верховним судом справ аналогічної категорії.
10.06.2021 року представник позивача ОСОБА_2 надав до суду відповідь на відзив, в якій просить залишити відзив без розгляду, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В своїй відповіді на відзив представник зазначає, що відповідачу було надано грошові кошти в сумі 5000,00 грн. з метою покриття побутових витрат Клієнта. Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту з позичальником укладено в електронній формі. Такі правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту, при цьому фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воли сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ «Авентус Україна», тобто відповідач самостійно для себе визнав необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з ТОВ «Авентус Україна» в договірні відносини на умовах визначених Правилами. На час укладання договору Відповідач не висловлював зауважень та додаткових вимог щодо змісту цього правочину або умов договору, протягом певного часу виконував свої обов'язки за договором, що свідчить про прийняття ним таких умов. Щодо розбіжностей заборгованості представник позивача просить вважати вірним, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 17980 грн., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 480 грн. - сума заборгованості за відсотками та 2500 грн.- сума заборгованості за пенею, тому саме ці суми представник позивач просить стягнути з відповідача. Також звертає увагу суду у своїй відповіді, що з моменту відступлення права вимоги, а саме 08.04.2020 року за даним договором не здійснюється жодних нарахувань.
02.07.2021 року відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав не дотримання умов укладання договору, про що він зазначав також у відповіді на відзив.
Представник позивача Дергунов К.В., який здійснює свої повноваження на підставі довіреності від 14.12.2020 року (а.с.28), у відповіді на відзив зазначив про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, але надав до суду відзив та заперечення на відповідь на відзив, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав зазначених у цих процесуальних документах.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Щодо укладання договору.
Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 1493909 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 12.11.2019 та повідомлення вбачається, що в цей день між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» в особі директора Довгаля Володимира Вікторовича та ОСОБА_1 було укладено в електронному вигляді договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту шляхом зарахування коштів на банківський рахунок відповідача в сумі 5 000,00 грн. на умовах строковості (30 днів), зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат Клієнта, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі зниженої процентної ставки 1,71 % та стандартної процентної ставки 1,80 % від суми позики за кожний день користування позикою (а.с.4-5).
Договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 12.11.2019 року о 16:30 годині, також відповідачем в цей день підписано графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с.5 на звороті, а.с.6-7).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Сторонами було дотримано усіх вимог законодавства, тому договір вважається укладеним та підлягає виконанню обома сторонами.
Щодо стягнення за договором факторингу.
08 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 08042020, у відповідності до умов якого, ТОВ «Авентус Україна» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору (а.с.8-11).
Згідно з п.1.2. Договору факторингу, перехід від Клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Так, згідно заборгованості, станом на 08.04.2020 року відповідачем прострочені строки повернення позики, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 17 980,00 грн., яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу - 5000 грн., заборгованості за відсотками - 10 480,00 грн., заборгованість за пенею - 2 500,00 грн.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 08042020 від 08 квітня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 17 980,00 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 10 480,00 грн., заборгованості за пенею в розмірі 2 500,00 грн. (а.с.15 з врахування уточнення сум у відповіді на відзив).
Повідомленням про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 1493909 від 12.11.2019 року, вих.№003940749 від 22.04.2020 року ОСОБА_1 був повідомлений, про те що право вимоги заборгованості відступлене ТОВ «ФК «ЄАПБ», та проте, що станом на 08.04.2020 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 17 980,00 грн. із повідомленням, що в подальшому перераховувати суму боргу він має на користь нового кредитора ТОВ «ФК «ЄАПБ» із зазначенням реквізитів (а.с.16).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1493909 від 12 листопада 2019 року у розмірі 17 890,00 грн.
Щодо стягнення суми пені:
Судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором № 1493909 від 12 листопада 2019 року належним чином не виконує, а саме, за весь час користування кредитними коштами не погасив жодної суми.
Згідно картки обліку інформації за укладеним договором № 1493909 від 12.11.2019 року, його заборгованість складає 17 980,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 10 480,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 2 500,00 грн. - заборгованість за пенею (а.с.18).
Посилання відповідача, що картка обліку інформації не є належним та допустимим доказом суд сприймає критично, так як вона містить усі необхідні підрахунки з вказівкою відповідних дат та сум нарахування.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Умовами кредитного договору, а саме пунктом 4 договору передбачено застосування штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів, внаслідок чого нарахування банком штрафу відбувається в розмірі 60,00 грн. за кожен день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення виконання зобов'язань за Договором, але граничний розмір сукупної суми неустойки не може перевищувати 50% суми, одержаної Клієнтом за цим Договором і становить 2 5000 грн. (а.с.5).
Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Строк позовної давності в один рік підлягає застосуванню щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо певного основного зобов'язання. Додатковими вимогами є вимоги, що забезпечують або обумовлюють виконання основного зобов'язання, які встановлені законом або договором. У випадку, якщо неустойкою (штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов'язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки (штрафу, пені) фактично означає можливість стягнення неустойки (штрафу, пені) за один рік, за умови, якщо не сплив строк позовної давності щодо основної вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що договір був укладений 08.11.2019 року на строк 30 днів, тобто зі строком дії до 08.12.2019 року. З позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду 21.04.2021 року. Відповідачем у відзиві на позовну заяву порушувалось питання про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафу, тому суд вважає за можливим застосувати строки позовної давності, щодо стягнення штрафних санкції (неустойки).
Таким чином, відповідно до ст. 258 ЦК України, згідно з якими, до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік, сума заборгованості за штрафом не підлягає стягненню.
Таким чином, позов слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитом в розмірі 15 480,00 грн.
Крім цього, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у розмірі пропорційному задоволеним вимогам, а саме 1 954,37 грн. ( 15 480,00 грн. х 2270,00 грн. / 17 980,00 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, ЦПК України, ст.ст. 526,530,1054-1057, 1077-1078 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри,30, реквізити IVAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАС Комбанк», заборгованість за договором позики № 1493909 від 12.11.2019 року в розмірі 15 480 (п'ятнадцяти тисяч чотириста вісімдесят) гривень, та судові витрати в розмірі 1 954,37 гривень, а всього 17 434 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 37 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.А. Раца