Ухвала
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 487/6663/17
провадження № 51-4358 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 01 червня 2021 року щодо ОСОБА_6 ,
встановив:
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2021 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності задоволено.
ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Цивільний позов адвоката ОСОБА_8 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
На вказану ухвалу суду першої інстанції потерпіла подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2021 року - без змін.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, представник потерпілої - адвокат ОСОБА_5 звернулася із касаційною скаргою, в якій порушує питання про скасування ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2021 року і ухвали Миколаївського апеляційного суду від 01 червня 2021 року та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Свої вимоги мотивує тим, що суд, задовольняючи клопотання захисника про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків, визначених ст. 49 КК і з вказівкою на встановлення конкретних осіб, які причетні до вчинення злочину, допустився протиріччя щодо норми процесуального закону. На що судом апеляційної інстанції звернуто уваги не було, чим на думку представника потерпілої, порушено вимоги статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК).
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на наступних підставах.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК встановлено, що кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно із ч. 3 ст. 288 КПК суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 49 КК передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло три роки, у разі вчинення проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Як убачається з копій оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до кримінальних проступків, за вчинення якого найбільш суворим покаранням є обмеження волі на строк до двох років. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК, він вчинив 18 жовтня 2017 року, а розгляд кримінального провадження стосовно нього відбувся 29 січня 2021 року. Тобто на час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції минуло більше трьох років від дня вчинення кримінального проступку.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 286 КПК у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої особи, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Дотримуючись вимог, передбачених статтями 284, 286 КПК, суд першої інстанції розглянув клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, яке останній підтримав та просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, прокурор ОСОБА_9 , потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8 покладалися на розсуд суду. Установивши при цьому, що строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу закінчився, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.
Із вказаними висновками погоджується і колегія суддів Касаційного кримінального суду.
З огляду на зазначене, безпідставними є посилання представника потерпілої на п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки з копій судових рішень убачається, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрито з інших підстав, а саме на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 цього Кодексу у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, перевіривши доводи апеляційної скарги потерпілої, апеляційний суд відповідно до приписів ст. 419 КПК обґрунтовано визнав їх неспроможними та з наведенням докладних мотивів ухваленого рішення залишив ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2021 року без змін.
Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування судових рішень, у касаційній скарзі представника потерпілої не наведено, а тому підстав для задоволення її касаційної скарги немає.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги представника потерпілої та копій судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Ураховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 01 червня 2021 року щодо ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3