Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 577/1316/20-ц
провадження № 61-7108св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Сумського апеляційного суду від 02 квітня
2021 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Собини О. І.,
Левченко Т. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПрАТ «СК «Універсальна») про стягнення страхового відшкодування.
Позовна заява мотивована тим, що 11 березня 2017 року о 14 годині
00 хвилин на 68 км автодороги Кіпті-Глухів-Бачівськ відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «ГАЗ 3302-14», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який здійснив зіткнення з автомобілем «Wolkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_2 ,
під керуванням її сина - ОСОБА_4 , унаслідок чого останній
від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
Вказувала, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Wolkswagen Golf» ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна» відповідно до полісу АК/5375606, що діяв станом на дату завдання такої шкоди.
Вважала, що у неї, як у матері потерпілого, виникло право на стягнення страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника
та заподіяною моральною шкодою, а тому своєчасно, 15 серпня 2019 року, вона подала до ПрАТ «СК «Універсальна» повідомлення про ДТП, заяву про виплату страхового відшкодування та документи, що підтверджують факт настання страхового випадку і належний до виплати розмір страхового відшкодування. Відповідачем вищевказану подію визнано страховим випадком та здійснено виплату страхового відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 38 400 грн. Проте, страхове відшкодування, пов'язане із втратою годувальника, у розмірі 115 200 грн страхова компанія не здійснила, у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження факту
її перебування на утриманні померлого сина.
Вищевказаною відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування порушено її права, оскільки виданими виконавчим комітетом Кузьківської сільської ради Конотопського району Сумської області довідками
від 01 липня 2019 року № 589/02-14 та від 01 липня 2019 року № 588/02-14 беззаперечно встановлено, що доходи сина, ОСОБА_4 , були основним джерелом її існування.
Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПрАТ «СК «Універсальна» на її користь 115 200 грн страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, а також відшкодувати судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області
від 04 грудня 2020 року у складі судді Буток Т. А. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 115 200 грн страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з довідками
від 01 липня 2019 року № 589/02-14 та від 01 липня 2019 року
№ 588/02-14, виданими виконавчим комітетом Кузьківської сільської
ради Конотопського району Сумської області, ОСОБА_1 постійно проживала у будинку АДРЕСА_1 разом зі своїм сином, ОСОБА_4 , перебувала на його утриманні та на день смерті останнього його доходи були основним джерелом засобів для її існування. На підставі до статей 1187, 1200 ЦК України, статей 6, 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на користь позивачки суд стягнув страхове відшкодування, пов'язане із втратою годувальника. Крім того, суд задовольнив вимогу
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони підтвердженні належними письмовими доказами.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Універсальна» задоволено. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня
2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що
ОСОБА_4 до дня смерті був працевлаштованим та отримував дохід, за який міг утримувати свою матір. При цьому, позивачкою не доведено як потребу у матеріальній допомозі, передбачену положеннями статті 202 СК України, так і те, що її син - ОСОБА_4 надавав їй таку допомогу, яка була основним і постійним джерелом її існування. Крім того, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, яка, на момент смерті сина, у березні 2017 року становила 1 501,65 грн, тобто перевищувала прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, встановлений законом у 2017 році. Отже, позивачка не може вважатися такою, що потребувала матеріальної допомоги.
Сам факт пенсійного віку позивачки та проживання її однією сім'єю із
сином - ОСОБА_4 не підтверджує обставин, що вона перебувала
на утриманні останнього. Позивачкою не надано доказів про те, що її дохід
є меншим від встановленого законом прожиткового мінімуму, а також, що допомога померлого була основним та постійним джерелом її існування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній малозначній справі з підстав, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,
та витребувано її матеріали з Конотопського міськрайонного суду Сумської області.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Універсальна» про стягнення страхового відшкодування призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справи докази. Зокрема, суд не дав належної оцінки довідкам
від 01 липня 2019 року № 589/02-14 та від 01 липня 2019 року № 588/02-14, виданих виконавчим комітетом Кузьківської сільської ради Конотопського району Сумської області, які підтверджують факт перебування позивачки на утриманні сина - ОСОБА_4 до дня його смерті. Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку, є непрацездатною особою. Право на отримання страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, мають не тільки особи, які фактично перебували на утриманні померлої особи, а й ті, які мають таке право на утримання за законом. Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка,
син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Вказане положення закону не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги. Отримання позивачкою пенсії, яка є більшою за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вона не потребує матеріальної допомоги, адже є інші обставини, які дають таке право. Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними
у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, провадження № 61-33638св18, від 07 жовтня 2020 року у справі
№ 742/637/19-ц, провадження № 61-320св20, які судом апеляційної інстанції не враховано.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ «СК «Універсальна» на касаційну скаргу, в якому зазначає, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Позивачкою не доведено належними та допустимими доказами як потребу у матеріальній допомозі, так і те, що померлий надавав їй таку допомогу, яка була основним і постійним джерелом її існування. Згідно з постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 165/325/17-ц, провадження № 61-11674св18, довідка про склад сім'ї за відсутності доказів, що допомога померлого в ДТП була основним і постійним джерелом існування для позивача, не є достатнім доказом перебування позивача на утриманні останнього.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 березня 2017 року о 14 годині 00 хвилин на 68 км автодороги Кіпті-Глухів-Бачівськ відбулася ДТП за участю автомобіля «ГАЗ 3302-14», номерний
знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який здійснив
зіткнення з автомобілем «Wolkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_2 ,
під керуванням її сина - ОСОБА_4 , унаслідок чого останній від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
ОСОБА_3 відшкодував матері загиблого ОСОБА_4 -
ОСОБА_1 - витрати на поховання і спорудження пам'ятника у розмірі 32 200 грн та витрати на поминальні процедури у розмірі 7 тис грн. Разом
з тим, моральна шкода та шкода, пов'язана із втратою годувальника, внаслідок смерті сина, заподіяна матері загиблого ОСОБА_1 , не відшкодована (а. с. 7).
ОСОБА_1 направляла до ПрАТ «СК «Універсальна» заяву про виплату страхового відшкодування (а. с. 8, 9).
Листом від 04 вересня 2019 року № 2888/13-003 ПрАТ «СК «Універсальна» повідомило, що страхове відшкодування за моральну шкоду, заподіяну смертю ОСОБА_4 , у розмірі 38 400 грн буде виплачено найближчим часом, а у задоволенні вимоги відшкодувати витрати, пов'язані із втратою годувальника, відмовлено (а. с. 27).
Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, і призначено йому покарання
у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки (а. с. 10, 11).
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2017 року змінено в частині призначеного покарання, визначено вважати ОСОБА_3 засудженим за частиною третьою статті 286 КК України та призначено покарання, із застосуванням статті 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки (а. с. 12-14).
Постановою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року відносно ОСОБА_3 залишено без змін, а касаційні скарги потерпілої та захисника без задоволення (а. с. 15-17).
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком
є ОСОБА_5 , а матір'ю - ОСОБА_1 , позивач у справі (а. с. 18).
Відповідно до свідоцтва про смерть від 13 березня 2017 року серії
НОМЕР_4 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 19).
Згідно з копією свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_4 серії НОМЕР_5 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 20).
Із копії посвідчення № НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком (а. с. 23).
Згідно з довідкою від 01 липня 2019 року № 589/02-14, виданою виконавчим комітетом Кузьківської сільської ради Конотопського району Сумської області, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті був зареєстрований та постійно проживав по АДРЕСА_1 разом із матір'ю - ОСОБА_1 , яка постійно проживала за цією адресою без реєстрації (а. с. 25).
Відповідно додовідки від 01 липня 2019 року № 588/02-14, виданої виконавчим комітетом Кузьківської сільської ради Конотопського району Сумської області, ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає
за адресою: АДРЕСА_1 , та дійсно вона знаходилася на утриманні свого сина - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті його доходи були основним джерелом засобів для її існування. ОСОБА_1 отримувала пенсію та постійно потребувала сторонньої допомоги. Проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом за адресою:
АДРЕСА_1 та вели спільне господарство (а. с. 26).
Згідно з відповіді Конотопського управління Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 31 серпня 2020 року
№ 635/3/18-50-50-07 облікові картки платників податків, які померли, закриваються та не підлягають подальшому використанню, а тому довідки про доходи померлого ОСОБА_4 надати неможливо (а. с. 85-87).
Згідно з довідкою головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 02 вересня 2020 року № 182/04.5 розмір пенсії ОСОБА_1 за березень 2017 року становив 1 501,65 грн (а. с. 89-90).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою,третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної
інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
В оцінці наявності підстав для відшкодування ПрАТ «СК «Універсальна» шкоди, завданої смертю потерпілого, Верховний Суд застосовує системний аналіз норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,
ЦК України та СК України.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик
у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує
у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п'яти років після його смерті.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
Скасовуючи рішення міськрайонного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що встановити, що ОСОБА_4 був офіційно працевлаштований неможливо, а ОСОБА_1 є непрацездатною особою і отримує пенсію, яка на момент смерті сина у березні 2017 року становила 1 501,65 грн, тобто перевищувала встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (1 247 грн).
Водночас, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження
№ 61-2386сво19, під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Отже, у справі, яка переглядається, апеляційний суд, встановивши,
що позивачка є непрацездатною особою, передчасно відмовив
у задоволенні позову про відшкодування шкоди відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з підстав отримання ОСОБА_1 пенсії, яка перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, оскільки саме по собі отримання пенсії, яка перевищує прожитковий мінімум, не свідчить про відсутність потреби у матеріальній допомозі.
При цьому суд надав оцінку доказам у контексті з'ясування питання, чи перебувала позивачка на утриманні ОСОБА_4 на момент його смерті, проте відповідно до статті 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання.
Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 13 березня 2019 року у справі
№ 643/207/16-ц, провадження № 61-33638св18; від 06 травня 2020 року
у справі № 742/554/19-ц, провадження № 61-20355св19; від 07 жовтня
2020 року у справі № 742/637/19-ц, провадження № 61-320св20, які судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, яка призвела до смерті ОСОБА_1
та настання внаслідок цього страхового випадку з обов'язком
ПрАТ «СК «Універсальна» відшкодувати завдану шкоду, відповідачем
не оспорюються.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно виходив
із того, що ОСОБА_1 перебувала на утримані померлого сина - ОСОБА_4 , що підтверджується довідками від 01 липня 2019 року
№ 589/02-14 та від 01 липня 2019 року № 588/02-14, виданими виконавчим комітетом Кузьківської сільської ради Конотопського району Сумської області, вона досягла пенсійного віку, є непрацездатною особою, потребує постійної сторонньої допомоги, а тому відповідно до статей 1187, 1200 ЦК України та статей 6, 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на її користь підлягає стягненню страхове відшкодування, пов'язане із втратою годувальника.
Посилання ПрАТ «СК «Універсальна» на те, що довідка про склад сім'ї
за відсутності доказів, що допомога померлого в ДТП була основним
і постійним джерелом існування для позивача, не є достатнім доказом перебування позивача на утриманні останнього, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові
від 18 квітня 2018 року у справі № 165/325/17-ц, провадження
№ 61-11674св18, безпідставні, так як позивачкою у цій справі надано належні та допустимі докази, які підтверджують, що вона дійсно знаходилася на утриманні свого сина - ОСОБА_4 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_3 , і його доходи на день смерті були основним джерелом засобів для її існування. При цьому судом першої інстанції оцінено усі надані докази у сукупності та взаємному зв'язку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.
Отже, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи
й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами як потребу у матеріальній допомозі, передбачену положеннями статті 202 СК України, так і те, що її син - ОСОБА_4 надавав їй таку допомогу, яка була основним і постійним джерелом її існування.
Таким чином, апеляційним судом безпідставно скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Сумського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року скасувати, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2020 року залишити у силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець