08 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2886/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність щодо: відмови здійснити повне нарахування вислуги років ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, відмови направити відповідні матеріали до органів Пенсійного фондуй України для нарахування та виплати пенсії за вислугою років, відмови здійснити нарахування на виплату заробітної плати у повному обсязі, включаючи премію, відмови здійснити нарахування на виплату компенсації за невикористані відпустки, відмови у нарахуванні та виплаті у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов'язання здійснити повне нарахування вислуги років ОСОБА_1 (у календарному та пільговому обчисленні) за час його служби в органах внутрішніх справ, у т.ч. вимушеного прогулу, включаючи період з 07.11.2015 по 01.06.2020; направити відповідні матеріали до органів Пенсійного фонду України для призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугою років; здійснити нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з врахуванням раніше встановленої премії в розмірі 74 відсотків грошового забезпечення; здійснити нарахування на виплату компенсації за невикористані у 2020 році відпустки; здійснити нарахування та виплату у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, врахувавши при цьому повну календарну вислугу років ОСОБА_1 за час його служби в органах внутрішніх справ, у т.ч. вимушеного прогулу, включаючи період з 07.11.2015 по 01.06.2020, а також виходячи із розміру заробітної плати, що включає у себе премію в розмірі 74 відсотків грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2020, у справі за його позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, наказом відповідача від 01.06.2020 його поновлено на службі в органах внутрішніх справ з 04.11.2014. Цим же наказом позивача звільнено із служби через скорочення штатів.
В порушення вимог Законів України «Про міліцію», «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ України № 114 від 29.07.1991 ( далі - Положення № 114) та Порядку обчислення вислуги років, призначення пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей, затверджених Постановою КМ України № 393 від 17.07.1992 ( далі -Порядок № 393) за період роботи з 22.06.2020 по 28.09.2020 йому не виплачувалося грошове забезпечення у встановленому порядку, при звільненні з роботи не була виплачена компенсація за невикористану відпустку. Крім того, відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку вислуги років, виплаті компенсації за невикористані відпустки, здійсненні перерахунку виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% грошового забезпечення за повний календарний рік служби.
Також позивач вважає, що відповідачем протиправно не було зараховано у вислугу років час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 01.06.2020. З врахуванням викладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що УМВС в Житомирській області перебуває у стані припинення у зв'язку з чим утворено Ліквідаційну комісію.
Щодо обрахування вислуги років станом на 06.11.2015 зазначила, що виходячи з вказаних норм законодавства можливо прийти до висновку, що поновлений після 07.11.2015 будь-який працівник міліції на неіснуючій посаді не проходив та не міг проходити службу як особа начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також не міг виконувати службові обов'язки за посадою, оскільки з 07.11.2015 Закон України «Про міліцію» втратив чинність, ліквідовані територіальні органи МВС не забезпечували виконання визначених законом функцій, а посади у цих органах в установленому порядку було скорочено. На підставі вищевикладеного, ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області був здійснений вірний обрахунок вислуги років саме станом на 06.11.2015, а не на момент звільнення позивача 01.06.2020. Крім того зауважуємо, що наказ № 7 о/с від 28.10.2020 позивачем взагалі не оскаржується у даній справі та є чинним на час розгляду справи судом, а отже позовна вимога позивача в частині визнання протиправними бездіяльності та здійснення повного нарахування вислуги років ОСОБА_1 за час його служби в органах внутрішніх справ, у т.ч. вимушеного прогулу, включаючи період з 07.11.2015 по 01.06.2020 не підлягає до задоволення.
Крім того, вважає, що ОСОБА_1 не набув права на пенсійне забезпечення, а також станом на час звернення до суду з вказаною позовною вимогою у Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області відсутня функція (повноваження) з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів, оскільки належним підрозділом яка здійснює дану функцію є окрема юридична особа ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області».
Щодо позовної вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з врахуванням раніше встановленої премії в розмірі 74 відсотків грошового забезпечення представник відповідача зазначила, що підпунктом 2 пункту 5 постанови №1294 визначено, що керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення. Тобто на законодавчому рівні передбачено право відповідного керівника, а не його обов'язок, здійснювати преміювання підлеглих. Крім того, необхідно зазначити, що позивач у період часу з 15.04.2020 по 31.05.2020 свої функціональні обов'язки не здійснював, на службу не виходив, не виконував жодних завдань, за які передбачено встановлення премії.
При цьому, наголошує на тому, що УМВС України в Житомирській області з моменту ліквідації не виконує жодних завдань покладених на міліцію та фінансування здійснюється лише на заходи направлені на припинення юридичної особи, тому фонд заробітної плати взагалі відсутній.
Щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити нарахування та виплату компенсацію за невикористані у 2020 році відпустки вказала, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 -XII від 22.10.1993 (крім осіб, які мають дітей або повнолітню (дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи) законодавством не передбачена.
Одноразову грошову виплату проведено на користь позивача в сумі 60 329,50 грн (22*2 742,25 грн =60 329,50 грн) 01.12.2020 року. Вказана грошова допомога нарахована в сумі 60 329,50 грн за 22 роки календарної служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, яке станом на 01.06.2020 (день звільнення через скорочення штатів) складалось з посадового окладу 1 660,00 грн, окладу за спеціальним званням 135,00 грн, надбавки за стаж служби 607,25 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань 2 342,25 грн, надбавки за оперативно-розшукову діяльність 800,00 грн.
Таким чином, ліквідаційною комісією було здійснено вірно обрахунок та виплату одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог законодавства та у відповідності до діючого наказу УМВС України в Житомирській області від 01.06.2020 № 4 о/с (зі змінами), яким визначена календарна вислуга позивача. Також вказаний наказ є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим підрозділом УМВС України в Житомирській області здійснювався обрахунок.
З врахуванням викладеного, в задоволенні позову просила відмовити.
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що наказами МВС України № 2239 о/с «По особовому складу» та Управління МВС в Житомирській області № 355 о/с від 27.10.2014 ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника слідчого управління згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» та пункту 62 «а» Положення про проходження служби рядовим начальницьким складу органів внутрішніх справ з 03.11.2014 (а. с. 28).
Вислуга років на день звільнення складає: в календарному обчисленні 21 рік 03 місяці 02 дні, в пільговому - 25 років 04 місяці 10 днів.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2020, у справі за адміністративним позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.10.2014 № 2239 о/с «По особовому складу», визнано протиправним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 04.11.2014 № 355о/с «По особовому складу», поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника У МВС України в Житомирській області з 04.11.2014.
Наказом відповідача № 4 о/с від 01.06.2020 «По особовому складу» ОСОБА_1 поновлено на службі в органах внутрішніх справ з 04.11.2014. Підстава: наказ МВС України від 25.05.2020 № 411 о/с (а. с. 29). Цим же наказом позивача було звільнено з роботи на підставі пункту 64 «г» Положення - через скорочення штатів (а. с. 29).
Відповідно до цього ж наказу, полковнику міліції ОСОБА_1 обраховано календарну вислугу років, яка станом на день звільнення з ОВС (01.06.2020) склала: 26 років 09 місяців 29 днів.
28.10.2020 наказом управління МВС України в Житомирській області, внесені зміни до наказу УМВС від 01.06.2020 № 4 о/с, яким календарну вислугу років ОСОБА_1 обраховано по новому і така склала лише: 22 роки 03 місяці та 05 днів (а. с. 31).
Підставою для цього став лист Департаменту персоналу МВС України від 16 вересня 2020 року № 31051/22-2020, в якому зазначено, що поновлений з 07.11.2015 працівник міліції на неіснуючій посаді не проходив та не міг проходити службу як особа начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також не міг виконувати службові обов'язки за посадою, оскільки з 07.11.2015 Закон України «Про міліцію» втратив чинність, ліквідовані територіальні органи МВС не забезпечували виконання визначених законом функцій, а посади у цих органах в установленому порядку було ліквідовано. У зв'язку із цим, до вислуги років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, поновлених за рішеннями судів, пропонується зараховувати лише період по 06.11.2015 (а. с. 36).
Крім того, після поновлення на службі в ОВС ОСОБА_1 було нараховано та виплачено заробітну плату, що складалася з: посадового окладу, окладу за спецзванням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань та надбавки за ОРД, однак при цьому не було нараховано та виплачено премію в розмірі 74 відсотків грошового забезпечення, що була йому встановлена наказом УМВС в Житомирській області від 04.11.2014 № 355о/с, а при звільненні зі служби ОСОБА_1 , відповідно до частини другої пункту 56 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, не було виплачено компенсації за невикористані у 2020 році відпустки (як за чергову, так і соціальну відпустку відповідно до пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), а також частково виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при його звільненні з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, відповідно до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», з розрахунку вислуги - 22 повних календарних роки та виходячи з розміру останнього грошового забезпечення, що не включало у себе премію в розмірі 74 відсотків грошового забезпечення.
21 грудня 2020 року позивач через свого представника звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області з листом у якому просив:
- здійснити повне нарахування вислуги років за час його служби в органах внутрішніх справ, у тому числі вимушеного прогулу, включаючи період з 07.11.2015 по 01.06.2020;
- виготовити та видати грошовий атестат, розрахунок вислуги років та інші документи, передбачені Інструкцію про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, скерувавши такі до територіального органу Пенсійного Фонду України для нарахування та виплати йому пенсії за вислугою років;
- здійснити нарахування на виплату компенсації за невикористані у 2020 році відпустки;
- здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, врахувавши при цьому повну календарну вислугу років за час його служби в органах внутрішніх справ, у т.ч. вимушеного прогулу, включаючи період з 07.11.2015 по 01.06.2020.
Листом від 30.12.2020 вих. № 17аз/29/105/05-2020 за підписом голови ліквідаційної комісії УМВС, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку вислуги років, виплаті компенсації за невикористані відпустки, здійсненні перерахунку виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні а також у скеруванні матеріалів до Пенсійного фонду для призначення та виплати пенсії за вислугою років, - у зв'язку з відсутністю на це правових підстав (а. с. 34-35).
Крім того, листом 17.02.2021 вих. № 4аз/29/105/05-2021 за підписом голови ліквідаційної комісії УМВС, проінформовано, що грошове забезпечення ОСОБА_1 , який був звільнений зі служби в УМВС України в Житомирській області 01.06.2020 наказом від 01.06.2020 №4о/с (через скорочення штатів), за травень 2020 року було нараховане в сумі 5 484,50 грн. Зазначена сума складалася з посадового окладу - 1 600,00 грн; окладу за спеціальним званням - 135,00 грн; надбавки за вислугу років - 607,25 грн; надбавки за виконання особливо важливих завдань - 2 342,25 грн; надбавки за оперативно-розшукову діяльність - 800,00 грн (а. с. 39).
Вважаючи вищевказану бездіяльність ліквідаційної комісії управління МВС України в Житомирській області протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На момент звільнення позивача у 2014 році діяв Закону України «Про міліцію», який втратив чинність з 06.11.2015 у зв'язку із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», який набрав чинності та дії з 07.11.2015.
Абзацами 2, 3 Пункту 15 розділу XI визначено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України »Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що втрата чинності Законом, який регламентував виплати колишнім працівникам міліції, що були звільнені на підставі Закону України «Про очищення влади» та в силу незалежних від них обставин поновлені на посадах через декілька років, не може бути підставою для невиплати передбачених Законом України «Про міліцію» та підзаконними нормативними актами виплат, з врахуванням наведених у Пункті 15 розділу XI Закону України «Про національну поліцію» гарантій.
Також з приводу цього слід вказати на те, ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», постановлено ліквідувати Управління МВС України в Житомирській області та утворити Головне управління Національної поліції в Житомирській області.
В Законі України «Про Національну поліцію», постанові Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи внутрішніх справ (міліції), а відтак, в даному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.
Аналогічність завдань органів внутрішніх справ (міліції) та поліції, встановлених статтею 3 Закону України «Про міліцію» та статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно, ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України свідчить про фактичну ліквідацію державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, та як наслідок, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Не є обґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства твердження відповідача щодо неможливості обрахування та зарахування до вислуги років ОСОБА_1 стаж його роботи в органах внутрішніх справ після 07.11.2015, так як Закон України «Про міліцію» втратив чинність, а органи міліції було ліквідовано, враховуючи наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) визначено, що він визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 1 Закону № 2262-XII визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Статтею 17 № 2262-XII визначено, які види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Зазначено, що служба в органах внутрішніх справ зараховується до вислуги років, які дають право на призначення пенсії відповідно до вказаного Закону.
Аналогічна норма передбачена пунктом 1.2 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженим Постановою КМ України № 393 від 17.02.1992 (далі - Порядок № 393).
Закон № 2262-XII є чинним та підлягає застосуванню. Саме в цьому Законі визначено, які саме періоди служби зараховується особам для призначення пенсії за вислугу років. До таких періодів відноситься і служба в органах внутрішніх справ.
Те, що позивач в період з 04.11.2014 по 01.06.2020 перебував на службі в органах внутрішніх справ підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Судом вже зазначалося, що втрата чинності Законом України «Про міліцію» не є підставою для позбавлення особи на гарантії, які ним встановлювалися.
Оскільки позивач поновлений судом на роботі в органах МВС України з 04.11.2014, період роботи в органах МВС з 04.11.2014 по 06.11.2015 зараховано йому до вислуги років, а час вимушеного прогулу з 07.11.2015 до моменту його звільнення 01.06.2020 не зараховано відповідачем протиправно, тому на думку суду, вказаний період роботи (з 07.11.2015 до 01.06.2020) повинен бути зарахований позивачу повністю до вислуги років в органах МВС.
З приводу цього, суд зазначає, що нормами Закону України «Про національну поліцію» також передбачено зарахування стажу роботи в органах внутрішніх справ до вислуги років.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що на даний час є діючими Ліквідаційні комісії УМВС у областях, які покликані вирішувати питання пов'язані з діяльністю органів внутрішніх справ, посадових осіб, які там перебувають на службі, пенсійних питань, тощо.
В тому числі вони повинні вирішувати питання, пов'язані із обрахуванням вислуги років працівникам ОВС, які поновлені на посадах за рішенням судів, чого в даному випадку відповідачем зроблено не було, і відповідно, період служби в органах МВС України з 04.11.2014 по 01.06.2020, що дають право на призначення пенсії за вислугою років, позивачу зараховано не було.
Частиною першою статті 9 Закону № 2262-XII визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Аналогічна норма передбачена пунктом 10 Порядку № 393.
Наказом № 4 о/с від 01.06.2020 ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі п. 64 «г» Положення № 114 (через скорочення штатів). На момент звільнення його вислуга років складала більше 10 років, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Тому відмова у її виплаті позивачу при звільненні зі сторони відповідача є протиправною.
Щодо відмови Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області видати новий грошовий атестат та скерувати відповідні матеріали для перерахунку пенсії до органів Пенсійного фонду, суд зазначає наступне.
Статтею 2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Частиною першою статті 17-2 Закону №2262-ХІІ визначено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Згідно з частиною 18 статті 43 Закону №2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Наказом МВС України від 17.09.2018 № 760, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.10.2018 №1152/32604, затверджено Інструкцію про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань (далі - Інструкція №760).
Відповідно до пункту 1 розділу І ця Інструкція визначає процедуру організації в Міністерстві внутрішніх справ України, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - ЦОВВ)), та Національній гвардії України роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 2 розділу визначено на підставі яких нормативно правових актів її розроблено.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 760 уповноважені структурні підрозділи - визначені МВС, ЦОВВ та Національною гвардією України структурні підрозділи, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4 розділу II Інструкції №760 уповноважені структурні підрозділи, організують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства; розглядають листи та звернення із питань оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій, для отримання пільг, а також здійснюють прийом громадян, які звертаються з цих питань; готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій.
Розділом III Інструкції № 760 визначено порядок організації роботи з оформлення документів для призначення пенсії.
Відповідно до частини першої 1 розділу III Інструкції № 760 уповноважені структурні підрозділи: приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком. Не пізніше наступного робочого дня інформують письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії; 1) здійснюють перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії; 2) здійснюють перевірку поданих для призначення пенсії документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів; 3) у разі якщо до заяви про призначення пенсії не додано необхідних для цього документів, витребовують їх від відповідного підрозділу персоналу (кадрового забезпечення) та підрозділу фінансового забезпечення (бухгалтерського підрозділу).
Витребовувати документи, подання яких не передбачено Порядком забороняється; 1) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформлюють особі, якій оформлюється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи; 2) долучають до облікової справи особи отриману від органів, що призначають пенсії, розписку-повідомлення.
Відповідно до пункту 3 Розділу III Інструкції № 760 підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України: обчислюють вислугу років та за потреби страховий стаж особи, яка набула право на пенсію, оформлюють розрахунок вислуги років для призначення пенсії (далі - розрахунок вислуги років).До розрахунку вислуги років додаються такі документи: витяги з наказів про звільнення зі служби (роботи) та/або виключення з особового (облікового) складу у зв'язку зі смертю із зазначенням вислуги років; копія послужного списку (за потреби - додаткові відомості з особової справи) особи, яка набула право на пенсію (померлого годувальника); копія військового квитка або довідка військового комісаріату про період проходження військової служби (за наявності); копія трудової книжки та/або документи, які підтверджують страховий стаж (стаж роботи);
В 5-денний строк після отримання інформації про прийняття від особи заяви про призначення пенсії розрахунок вислуги років разом з іншими документами, зазначеними в підпункті 1 цього пункту, подається до уповноваженого структурного підрозділу.
Відповідно до Пункту 4 Розділу III даної Інструкції підрозділи фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України, готують: грошовий атестат; довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - довідка про додаткові види грошового забезпечення) (додаток д).
В 5-денний строк після отримання інформації про прийняття від особи заяви про призначення пенсії грошовий атестат та довідка про додаткові види грошового забезпечення подаються до уповноваженого структурного підрозділу.
Відтак враховуючи зазначене та те, що позивач був поновлений на роботі з 2014 року, і за цей час змінилися умови нарахування та складові грошового забезпечення, відповідач зобов'язаний був виготовити, визначений даною Інструкцією та Законом новий грошовий атестат та направити відповідні матеріали до органів Пенсійного фонду для здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 .
Щодо відмови Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (заробітної плати) у повному обсязі, включаючи премію в розмірі 74 відсотків грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до п.п. 1.3-1.4 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженої Наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, який втратив свою чинність з 13.12.2016, передбачалося, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби. Грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.
Згідно п.п. 2.15.1 - 2.15.6 цієї ж Інструкції, преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.
Індивідуальні розміри премії не обмежуються максимальними розмірами та встановлюються за рішенням керівника підрозділу в межах фонду преміювання.
Виплата премії за минулий місяць проводиться в поточному місяці разом з виплатою грошового забезпечення.
Виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10- го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.
Премія не виплачується особам рядового і начальницького складу органі внутрішніх справ:
які звільняються зі служби за порушення дисципліни, за дискредитацію звання особи начальницького складу, через службову невідповідність або у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили в місяці звільнення;
направленим за кордон для виконання обов'язків у складі миротворчих контингентів і миротворчого персоналу - за весь період перебування за кордоном, якщо інший порядок виплати не передбачений законодавством України.
Як було встановлено судом, наказом УМВС в Житомирській області від 04.11.2014 № 355 о/с (перед звільненням зі служби в ОВС) полковнику міліції ОСОБА_1 було встановлено премію в розмірі 74 відсотків грошового забезпечення за підсумками роботи за листопад 2014 року. Інших наказів про зменшення розміру премії чи її позбавлення не приймалось.
Таким чином, після поновлення на службі в ОВС ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області була зобов'язана нарахувати та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 в розмірі, що була встановлена йому перед його звільненням зі служби з нарахуванням премії в розмірі 74 відсотків грошового забезпечення, а тому посилання представника відповідача на невиконання позивачем з 15.04.2020 по 31.05.2020 своїх функціональних обов'язків, за які передбачено встановлення премії, є безпідставними.
Враховуючи наведене, позовна вимога про зобов'язання Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 у повному обсязі одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при його звільненні з органів внутрішніх справ, врахувавши при цьому повну календарну вислугу років за час його служби в органах внутрішніх справ (26 років 09 місяців 29днів), у т.ч. вимушеного прогулу, включаючи період з 07.11.2015 по 01.06.2020, а також виходячи з суми грошового забезпечення, що включає у себе премію в розмірі 74 відсотків грошового забезпечення також підлягає до задоволення.
Крім того, ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надано статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.03.2015 (а. с. 20).
Так, відповідно до частини другої пункту 56 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до пункту 3.4.8 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, який втратив свою чинність з 13.12.2016, передбачалося, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв'язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). За бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.
06.04.2016 наказом МВС України №260 було затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», де у пункті 8 Розділу III передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідно до наказу управління МВС України в Житомирській області від 01.06.2020 № 4о/с, полковника міліції ОСОБА_1 було поновлено на службі в органах внутрішніх справ на посаді першого заступника начальника управління МВС України в Житомирській області - начальника слідчого управління з 04.11.2014 та відповідно до цього ж наказу позивача згідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів), то у 2020 році останній перебував на службі в органах внутрішніх справ, а тому має право на виплати йому відповідної компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у даній справі належними та допустимими доказами не довів правомірності нездійснення зазначених вище нарахувань та виплат грошового забезпечення.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Порядок і правила розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу в сумі 9370,00 грн., суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 132 КАС України).
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої, четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьома статті134 КАС України).
Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 самостійно адвокатом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статей 28, 29, 30 Правил Адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З'їздом адвокатів України 09.04.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 06.07.2020, ордер про надання правової допомоги серії АС № 1007302, детальний опис робіт виконаних за договором від 19.03.2020 (а. с. 42-45).
Правова допомога адвоката позивачу відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом включає в себе: укладення договору з клієнтом, попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів - 0,5 год; підготовка листів та адвокатських запитів до відповідача, витребування матеріалів необхідних для обґрунтування позовних вимог - 2 год; вивчення судової практики з аналогічних спорів - 1 год; підготовка та подання позовної заяви до суду - 5 год. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 9 370,40 грн. Вартість однієї години роботи адвоката визначено в розмірі 1 102,40 грн.
З наведених документів вбачається, що адвокатом надано послуги вартість яких становить 9 370,40 грн. Вказана вартість послуг на момент розгляду справи судом позивачем не оплачена.
Щодо несплати витрат на правову допомогу на момент розгляду справи, суд зазначає наступне.
Із змісту статті 139 КАС України випливає, що суд вирішує питання щодо понесених витрат стороною пов'язаних з розглядом конкретної справи, в тому числі які мають бути сплачені.
За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи.
Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові названого позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.
Окрім того, відповідно до статті 12 КАС України дана категорія справи відноситься до незначної складності.
З огляду на вказані обставини справи, суд приходить до висновку, що підготовка даного позову за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів у реєстрі не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
При цьому, судом при вирішенні питання щодо розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі враховано мінімальну ставку гонорару адвокатів за підготовку позовної заяви в адміністративних справах, які затверджені відповідними Радами адвокатів різних регіонів, незначну складність даної справи та наявну судову практику у вказаній категорії справ, розміщену в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Представник відповідача зазначає, що відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.
З огляду на вказані обставини справи, суд приходить до висновку, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову тривалістю у 5 год. та вартістю таких послуг у розмірі 5 512,00 грн за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів реєстрі не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Відтак враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 4 409,60 грн, що становить вартість послуг із написання та подання до суду позовної заяви тривалістю 4 години.
Всі інші витрати зазначені в описі не пов'язані з розглядом справи та охоплюються написанням та поданням до суду позовної заяви.
Крім того, суд зазначає, що дана справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Отже, решту витрат у сумі 4 960,80 грн повинен понести позивач.
Суд звертає увагу і на ту обставину, що в даному випадку відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, однак враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити повне нарахування вислуги років за час вимушеного прогулу, відмови направити відповідні матеріали до органів Пенсійного фондуй України для нарахування та виплати пенсії за вислугою років, відмови здійснити нарахування на виплату заробітної плати у повному обсязі, включаючи премію, відмови здійснити нарахування на виплату компенсації за невикористані відпустки, відмови у нарахуванні та виплаті у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області:
- здійснити ОСОБА_1 повне нарахування вислуги років (у календарному та пільговому обчисленні) за час його служби в органах внутрішніх справ, у т.ч. вимушеного прогулу, включаючи період з 07.11.2015 по 01.06.2020;
- направити відповідні матеріали до органів Пенсійного фонду України для призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугою років;
- здійснити нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з врахуванням раніше встановленої премії в розмірі 74 відсотків грошового забезпечення;
- здійснити нарахування на виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані у 2020 році відпустки;
- здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, врахувавши при цьому повну календарну вислугу років ОСОБА_1 за час його служби в органах внутрішніх справ, у т.ч. вимушеного прогулу, включаючи період з 07.11.2015 по 01.06.2020, а також виходячи із розміру заробітної плати, що включає у себе премію в розмірі 74 відсотків грошового забезпечення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 4 409,60 грн (чотири тисячі чотириста дев'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (10008, місто Житомир, вулиця Старий бульвар, 5/37, ідентифікаційний код юридичної особи 08592164).
Суддя Ф.А. Волдінер