08 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5831/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Колківської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Колківської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та зобов'язання повторно розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га у власність та прийняти рішення про надання такого дозволу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, розташованої на території Четвертнянського старостату Колківської ОТГ було винесене на розгляд П'ятої чергової сесії восьмого скликання Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області, що відбулась 11 березня 2021 року, однак за результатами поіменного голосування рішення прийняте не було, а відтак, фактичне залишення клопотання без розгляду є підставою для звернення до суду відповідно до статті 118 Земельного кодексу України. Окрім того, за результатами розгляду поданого позивачем клопотання з доданими до нього документами постійною комісією не було встановлено підстав для відмови в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в зв'язку з чим був підготовлений проект рішення «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 », однак відповідачем не прийнято у місячний строк рішення про надання дозволу або про відмову наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто має місце протиправна бездіяльність.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позов проти адміністративного позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити, мотивуючи наступним:
- позивач звернувся із заявою «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною 2,0 га для ведення особистого селянського господарства та території Четвертнянського старостинського округу Колківської селищної ради», яка була зареєстрована 28 грудня 2020 року та включена до порядку денного п'ятої чергової сесії восьмого скликання Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області, що відбулася 11 березня 2021 року, оскільки відповідно до регламенту селищної ради заяви до порядку денного сесії селищної ради включалися за 25 робочих днів, з них 20 робочих днів на оприлюднення та 5 робочих днів на підготовку рішень, відповідно на сесію, що відбулась 02 лютого 2021 року підстав для включення даного питання не було (не минуло 25 робочих днів);
- за результатами поіменного голосування рішення не було прийняте, оскільки з 19 присутніх на засіданні сесії депутатів 11 - «утрималось», 6 - «проти», 2 - проголосували «за», тобто відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 не отримав;
- Четвертнянською сільською радою (яка увійшла до Колківської територіальної громади) 24 жовтня 2016 року було прийнято рішення №8/7 «Про погодження надання дозволу на розробку документації, на підставі якої земельна ділянка :сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована межами населених пунктів Четвертнянської сільської ради, буде передана у власність для ведення особистого селянського господарства», яким визначено, що у зв'язку з обмеженою кількістю сільськогосподарських угідь виділяти земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства», яким було визначено, що у зв'язку з обмеженою кількістю сільськогосподарських угідь виділяти земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності повнолітнім громадянам, які зареєстровані та проживають на території сільської ради та не мають інших земельних ділянок площею не більше 0,60 га, в зв'язку з чим старостою Четвертнянського старостинського округу було запропоновано позивачу надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,60 га, а в подальшому на сесійному засіданні представнику позивача було запропоновано повторно звернутись до селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею саме 0,60 га, однак такої згоди отримано не було.
Крім того, представник відповідача, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими, разом з тим не заперечив проти повторного звернення позивача до селищної ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства у власність.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області із заявою від 24 грудня 2020 року (вх. № М-491 від 28 грудня 2020 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Четвертнянського старостату Колківської ОТГ у межах норм безоплатної приватизації (а. с. 12). До вказаної заяви було долучено копію паспорта громадянина України, копію картки платника податків та графічний матеріал місця розташування земельної ділянки.
Розгляд заяви включено до порядку денного п'ятої чергової сесії восьмого скликання Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області, що відбулася 11 березня 2021 року (питання за № 50 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 »).
Відповідачем було підготовлено проєкт рішення від 11 березня 2021 року № 5/50 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 », пунктом 1 якого встановлено: «Дати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки У власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_2 орієнтовною площею 2,0 га в с. Четвертня, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих оренду або в постійне користування в межах населеного пункту» (а. с. 10).
Разом з тим, за результатами поіменного голосування з 19 присутніх 11 березня 2021 року на засіданні сесії депутатів: 11 - «утрималось», 6 - «проти», 2 - проголосували «за», тобто рішення прийняте не було, про що повідомлено позивача листом від 23 березня 2021 року № М-491 (а. с. 14).
Вважаючи неприйняття селищною радою рішення за поданою заявою протиправною бездіяльністю, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За приписами частини першої статті 35 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно з пунктом б частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 4 статті 122 Земельного кодексу України).
Отже Колківська селищна рада наділена повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність або у користування, яка знаходиться на території села Четвертня, яке входить до Колківської ОТГ
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Таким чином, Колківська селищна рада повинна прийняти рішення по клопотанню позивача на пленарному засіданні Колківської селищної ради, чого останньою зроблено не було.
Відповідно до частини 5 статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб'єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном питання відведення земельних ділянок.
Як вбачається з матеріалів справи, питання надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою було винесено на сесію Колківської селищної ради. Однак за результатами поіменного голосування рішення прийняте не було: з 19 присутніх на засіданні сесії депутатів 11 утримались, 6 проголосували «проти», а 2 - «за».
Суд зазначає, що не вирішення даного питання через відсутність достатньої кількості голосів не є рішенням про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки волевиявлення щодо такого рішення депутати ради не висловлювали.
Таким чином, за наслідками розгляду заяви позивача відповідачем не було прийнято жодного акту ради як суб'єкта земельних правовідносин у формі рішення, чим було допущено протиправну бездіяльність.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача повторно винести на розгляд сесії Колківської селищної ради питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га у власність та прийняти рішення про надання такого дозволу, суд виходить з того, що за змістом пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. Зміст цього поняття наведений у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Іншими словами дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього у судовому порядку.
Між тим надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Питання щодо ефективного способу захисту прав позивача у подібній ситуації в судовій практиці поставало неодноразово.
Зокрема, у постанові від 06 листопада 2019 року у справі №509/1350/17 Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву), зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим, наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.
Суд зазначає, що підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою відсутні, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
У цій справі судом встановлено, що заява позивача у передбачений законодавством спосіб відповідачем не розглядалась, рішення за наслідками її розгляду не приймались, тобто відповідач фактично не розглянув заяву позивача у встановленому порядку. Зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом (частиною сьомою статті 118 ЗК України). При цьому суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
Оскільки відповідачем за результатами розгляду заяви позивача не надана її оцінка на предмет відповідності вимогам статті 118 ЗК України, тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом та за таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, у даному випадку надати дозвіл.
Таким чином, враховуючи те, що фактично відповідач не прийняв будь-якого рішення за наслідком розгляду питання про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Колківської селищної ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24 грудня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Четвертнянського старостату Колківської ОТГ, та зобов'язання відповідача розглянути таку заяву та прийняти рішення згідно зі статтею 118 ЗК України.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення також вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1 816,00 грн, що підтверджується квитанцією від 10 червня 2021 року № 0.0.2156120559.1, випискою про зарахування судового збору до державного бюджету. Однак суд звертає увагу, що відповідно до Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 908,00 грн за одну вимогу немайнового характеру (визнання протиправною бездіяльності) та взаємопов'язану з нею вимогу зобов'язального характеру (зобов'язання повторно розглянути заяву та прийняти рішення).
Оскільки позов містить дві вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у сумі 908,00 грн. Питання про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 908,00 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 139, 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Колківської селищної ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Четвертнянського старостату Колківської об'єднаної територіальної громади.
Зобов'язати Колківську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 грудня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Четвертнянського старостату Колківської об'єднаної територіальної громади, та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Колківської селищної ради судові витрати у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Колківська селищна рада (44661, Волинська область, село Колки, вулиця Грушевського, будинок 42, ідентифікаційний код юридичної особи 04333247).
Суддя Ф.А. Волдінер