30 серпня 2021 року Справа № 915/726/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, проспект Героїв України, 9, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 02066753)
про стягнення заборгованості в сумі 6 866, 04 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовною заявою про стягнення з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова боргу у загальній сумі 6 866, 04 грн., у тому числі: пеня у сумі 115, 55 грн.; три проценти річних у сумі 22, 66 грн.; збитки у сумі 6 727, 83 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
В період з 09.08.2021 року по 28.08.2021 року (включно) суддя Олейняш Е.М. перебувала у щорічній відпустці.
ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.
У відповіді на відзив (вх. № 9922/21 від 30.06.2021) позивач просить суд поновити АТ НАК «Нафтогаз України» строк для подання відповіді на відзив у справі № 915/726/21.
Розглянувши викладене у відповіді на відзив клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив (вх. № 9922/21 від 30.06.2021), суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Частиною 4 ст. 166 ГПК України унормовано, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 119 ГПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 119 ГПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021 року встановлено позивачу строк у 5 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та доказів.
Вказаний строк є строком, встановленим судом, який відповідає встановленому законом строку.
Позивачем відзив на позовну заяву отримано 24.06.2021 року, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за поштовим ідентифікатором 5400143913127.
Отже, строк на подання відповіді на відзив становить до 30.06.2021 року включно.
Враховуючи вищевикладене, строк на подання відповіді на відзив позивачем не пропущено. Відтак, в суду відсутні підстави для продовження процесуального строку.
Інші заяви та клопотання відсутні.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 9766/19-ТЕ(Т)-22 від 26.12.2018 року, укладеного між сторонами, а саме щодо несвоєчасної оплати природного газу, внаслідок чого відповідачу нараховано та заявлено до стягнення пеню та 3 % річних відповідно до умов договору та вимог законодавства. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем порушено п. 2.1 договору щодо об'єму спожитого газу в березні 2019, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу збитки на підставі п. 3.13 та п. 5.7 договору. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 20, 173-175, 193, 216, 218, 230, 231 ГК України, ст. 11, 15-16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 ЦК України та умовами договору.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
22.06.2021 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9552/21).
Докази направлення 22.06.2021 року копії відзиву з додатками на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" долучено до відзиву. Відзив подано у встановлений судом строк. Відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає наступне.
Відповідач заперечує факт завдання збитків позивачу за цією позовною заявою, оскільки позивач не надав в підтвердження своїх вимог будь-якого допустимого доказу на підтвердження виникнення у нього збитків у розмірі 6 727, 83 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору.
Відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення в діях відповідача.
Відповідач заперечує щодо стягнення з відповідача 3 % річних та пені на підставі строку позовної давності в 1 рік.
Заперечення обґрунтовані приписами ст. 22, 254, 258, 614, 623 ЦК України та ст. 224, 225, 232 ГК України та судовою практикою ВС.
30.06.2021 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 9922/21).
Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що незалежно від того, що загальні правила відшкодування збитків викладені в положеннях Цивільного та Господарського кодексів України, порядок відшкодування збитків, завданих суб'єктам ринку природного газу у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу імперативно регулюються Розділом VI Правил постачання природного газу, застосування яких є обов'язковим до даного виду правовідносин.
Позивач зазначає, що у березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 29,40700 тис.куб.м. (58,81 менше) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1 Договору. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач у строки, визначені пунктом 2.4. Договору, звертався до позивача із вимогою про перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу у відповідні місяці.
Отже, у результаті бездіяльності відповідача нанесено збитки позивачу у сумі 6 727, 83 грн.
Щодо строку позовної давності, то позивач зазначає, що при укладенні договору № 9766/19-ТЕ(Т)-22 постачання природного газу від 26.12.2018 року, сторони в добровільному порядку погодили збільшену позовну давність у 5 років.
В запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 10051/21 від 02.07.2021) відповідач посилаючись на п. 1 розділу 6 Правил зазначає, що законодавець надає право стягувати завдані стороною збитки та визначає порядок їх нарахування, але зазначені норми не підміняють приписи ст. 22, 623 ЦК України та ст. 224, 225 ГК України, а лише уточнюють їх та визначають порядок застосування.
Позиція позивача щодо застосування договірного строку позовної давності до неустойки (5 років) суперечить правовим висновкам ВС, отже, в цій частині позову позовні вимоги не підлягають задоволенню.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
26.12.2018 року між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова (споживач) було укладено Договір № 9766/18-ТЕ-22 постачання природного газу (арк. 14-22).
В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 28.01.2019 року, № 1 від 29.03.2019 року (арк. 23-24).
Відповідно до п. 11.1 Договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2019 по 30 квітня 2019 року (включно), відповідно до статті 631 ЦКУ, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір та додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, за кодом ДК 021:2015 09120000-6-Газове паливо (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2019) постачальник передає споживачу в період з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 150 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі- розрахункові періоди) та вузлах комерційного обліку:
- січень 2019 обсяг 50;
- лютий 2019 обсяг 50;
- березень 2019 обсяг 50;
- квітень 2019 обсяг 0.
Відповідно до п. 2.2 Договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених п. 1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у п. 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення.
Відповідно до п. 3.1 Договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.8 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.8.1 Договору споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 цього договору.
Відповідно до п. 3.8.2 Договору споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.9 Договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:
3.9.1 Завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ (ГТО).
3.9.2 Інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно:
1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до пункту 3.8.1 цього Договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;
2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункт 3.8.2 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим Договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;
3.9.3. Підписані споживачем два примірники акта приймання передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим Договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до п. 3.10 Договору постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природною газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.
Відповідно до п. 3.11 договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному періоді.
Відповідно до п. 4.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 6 235, 51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482, 61 грн.
Відповідно до п. 4.3 Договору загальна вартість цього договору становить 935 326, 25 грн., крім того ПДВ - 187 065, 25 грн. разом з ПДВ 1 122 391, 50 грн.
Відповідно до п. 5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до п. 11.2 Договору пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника.
Судом встановлено, що 21.02.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено Повідомлення № 26-1341/1.17-19, в якому позивач повідомив споживача, що з 01.03.2019 року застосовуються наступні пункти договору:
пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору.
Відповідно пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2, п. 3.9, абзац 4 підп. 5) п. 6.2, абзац 2 підп. 2) п. 6.4 договорів з 01 березня 2019 року сторонами не застосовуються.
Цей лист вважається невід'ємною частиною договору (арк. 25).
Факт направлення листа від 21.02.2019 року на поштову адресу підтверджується списком № 4735 відправлених листів, фіскальним чеком (арк. 26-28). Факт направлення листа від 21.02.2019 року на електронну адресу підтверджується витягом з вихідної кореспонденції (арк. 29-30).
Судом також встановлено, що позивачем на виконання умов п. 2.1 договору передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ на загальну суму 803 355, 67 грн. за періоди з січня 2019 року по березень 2019 року включно, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами приймання - передачі природного газу (арк. 31-33), а саме:
- Акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2019 року на суму 373 606, 81 грн. з обсягом газу у кількості 49, 930 тис.куб.м.;
- Акт приймання - передачі природного газу від 28.02.2019 року на суму 275 659, 43 грн. з обсягом газу у кількості 36, 840 тис.куб.м.;
- Акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 року на суму 154 089, 43 грн. з обсягом газу у кількості 20, 593 тис.куб.м.
Загалом позивачем у спірному періоді (січень 2019 - березень 2019 року) поставлено, а відповідачем спожито (отримано) природний газ у загальному обсязі 107, 363 тис. куб.м на суму 803 355, 67 грн.
Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень відповідачем суду не представлено.
Відповідачем в повному обсязі проведено оплату за отриманий в 2019 році природний газ в сумі 803 355, 67 грн., що підтверджується сальдо по підприємству та довідкою по операціям «НУК ім. адм. Макарова» з 01.10.2019 по 28.02.2021 (арк. 12-13).
Оплата за поставлений природний газ проводилась відповідачем з порушенням строку, встановленого п. 6.1 договору, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення 3 % річних та пені.
Порушення відповідачем умов договору в частині відхилення фактичних обсягів природного газу від замовлених (фактичне споживання природного газу в обсязі меншому, ніж підтверджено в березні 2019 року) стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про відшкодування збитків на підставі п. 3.13, п.п. 3.13.1 та п. 5.7 договору на суму 6 727, 83 грн.
V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України і цим договором.
1. Щодо вимоги про стягнення збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Відносини у сфері використання природного газу регулюються Законом України "Про ринок природного газу", який є спеціальним нормативно-правовим актом.
Відповідно до п. 32 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 17 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать затвердження правил постачання природного газу.
Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС) (п. 1 Правил).
Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС (п. 2 Правил).
Розділом VI Правил (тут і далі в редакції від 01.08.2018, яка діяла на час спірних правовідносин) врегульовано "Порядок відшкодування збитків та вирішення спорів".
Відповідно до п. 1 Розділу VI Правил відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де:
Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;
Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;
Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;
K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1;
3) у разі відмови в доступі до об'єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об'ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 2 Розділу VI Правил у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
Відповідно до п. 3 Розділу VI Правил за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог:
1) форма акта-претензії є довільною;
2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Відповідно до п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватись за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором.
Відповідно до п. 2.5 Договору допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +- 5 відсотків (плюч/мінус п'ять відсотків) від зазначеного в п. 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.
Відповідно до п. 3.13 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Відповідно до п. 5.7 Договору відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно п.п. 4, 8 п. 6.2 Договору споживач зобов'язаний, зокрема:
- самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і не допускати відхилень фактичних обсягів використання газу більше ніж на 5 % від замовлених без їх коригування шляхом підписання додаткової угоди.
- відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.
Відповідно до п.п. 4 п. 6.3 Договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Судом встановлено, що за порушення умов договору в частині відхилення фактичних обсягів природного газу від замовлених позивачем нараховано відповідачу збитки на підставі п. 3.13, п.п. 3.13.1 та п. 5.7 договору на суму 6 727, 83 грн. (фактичне споживання природного газу в обсязі меншому, ніж підтверджено в березні 2019 року).
Так, умовами п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2019) сторони погодили обсяги (об'єм) природного газу по місяцях, а саме: в березні 2019 погоджено обсяг природного газу в кількості 50 тис.куб.м.
Умовами п. 3.13 договору передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору.
Отже, 5 % від замовленого в березні 2019 року обсягу природного газу становлять 2, 5 куб. м.
Як зазначено судом вище, позивачем на виконання умов п. 2.1 договору передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ у березні 2019 року на загальну суму 154 089, 43 грн. в обсязі 20, 593 тис.куб.м., що підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 року (арк. 33).
Таким чином, відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі, меншому на 29, 407 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2019).
Тобто, обсяг використаного відповідачем в березні 2019 обсягу природного газу відрізняється від замовленого обсягу газу більше, ніж на 5% (фактичний об'єм (обсяг) використаного природного газу є меншим від замовленого), що зумовлює настання наслідків у вигляді виникнення у відповідача обов'язку з відшкодування постачальнику збитків в порядку п.п. 3.13.1, п. 5.7 договору.
Суду не подано доказів перегляду та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу шляхом укладення між сторонами додаткової угоди до договору в порядку п. 2.4 договору, як і не подано доказів звернення споживача (відповідача) до постачальника (позивача) з пропозицією (проектом додаткової угоди) щодо зміни обсягів замовленого природного газу.
В свою чергу, умовами п. 2.4 договору саме споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу.
Судом встановлено, що 17.05.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено Акт-претензію за вих. № 26-891-19 від 15.05.2019 року, яким позивач вимагав у відповідача сплатити (відшкодувати збитки) в розмірі 79 214, 80 грн. за різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем природного газу за договором (арк. 35-36). Факт направлення Акту-претензії № 26-891-19 підтверджується копією списку згрупованих внутрішніх листів, описом вкладення та поштовою накладною (арк. 37-39). Факт отримання відповідачем Акту-претензії № 26-891-19 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень (арк. 40).
У відповідь на акт-претензію від 15.05.2019 відповідач направив на адресу позивача лист від 05.06.2019 № 70-02/2165, в якому відповідач просив переглянути питання щодо пред'явлення претензій на відшкодування коштів, зазначивши, що університет, як державний заклад вищої освіти, не має можливостей відшкодувати вимоги у зв'язку з відсутністю асигнувань та коштів на розрахунковому рахунку за таким призначенням (арк. 41).
07.12.2019 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 26/5-4409 від 29.11.2019 та в подальшому 04.05.2020 позивачем на адресу відповідача направлено виправлений лист № 26-161-20 від 27.04.2020, в яких позивачем відповідно до роз'яснень НКРЕКП, які стосуються тлумачення підпункту 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, зроблено перерахунок суми збитків, виставленої в акті від 15.05.19 № 26-891-19, а саме суму збитків нараховано в розмірі 6 727, 83 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ. В листах зазначено, що цей лист вважається невід'ємною частиною акту від 15.05.19 № 26-891-19 (арк. 42, 47). Факт направлення листів підтверджується списками-пріоритетних групованих листів, описами вкладення та поштовими накладними (43-45, 49-51). Факт отримання відповідачем 10.12.2019 та 07.05.2020 листів підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 46, 52).
Судом встановлено, що за підсумками березня 2019 за актом-претензією від 15.05.2019 № 26-891-19 із врахуванням перерахунку від 27.04.2020 № 26-161-20 позивачем нараховано відповідачу збитки в розмірі 6 727. 83 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за кожен день звітного періоду (з 01.03.219 по 31.03.2019).
Детальний розрахунок виконаний позивачем наявний в матеріалах справи (арк. 34).
З огляду на вищевикладене та те, що фактичний обсяг використаного споживачем природного газу в березні 2019 року (20,593 тис.куб.м.) менший від замовленого (березень 2019 - 50 тис.куб.м.), а також те, що різниця між ними складає більше 5% від замовленого обсягу газу, а також те, що позивачем дотримано вимоги п. 5.7 Договору в частині надсилання відповідачу акту-претензії щодо відшкодування збитків та їх розрахунку, позовна вимога про стягнення 6 727, 83 грн. збитків підлягає задоволенню, оскільки останні арифметично правильно та відповідно до вимог Правил постачання природного газу правомірно нараховані відповідачу.
Щодо посилань відповідача на те, що пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу не може підміняти приписи ст. 22, 623 ЦК України та ст. 224, 225 ГК України, то суд зазначає наступне.
Право постачальника АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору, прямо передбачено договором № 9766/18-ТЕ-22 від 26.12.2018 року (п. 6.2 та п. 6.3 договору), який підписано сторонами.
Правовідносини суб'єктів ринку природного газу зазначють імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає нормативно-правові акти щодо функціонування ринку природного газу України. На виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належать і Правила постачання природного газу, які, зокрема визначають поняття збитків у сфері постачання природного газу, порядку розрахунку та відшкодування таких збитків.
Порядок відшкодування збитків, завданих суб'єктам ринку природного газу у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу, імперативно регулюються Розділом VI Правил постачання природного газу, застосування яких є обов'язковим до даного виду правовідносин.
В спірному випадку відповідачем порушено умови договору в частині відхилення фактичних обсягів природного газу від замовлених (фактичне споживання природного газу в обсязі меншому, ніж підтверджено в березні 2019 року). Відповідачем не вжито заходів щодо зміни (коригування) обсягів природного газу шляхом укладення з постачальником додаткової угоди в порядку, передбаченому п. 2.4 договору, незважаючи на передбачений даною умовою договору обов'язок споживача контролювати обсяги використання природного газу (протиправна поведінка, вина). Факт відхилення обсягів природного газу (використаних та замовлених) підтверджується безпосередньо умовами договору (п. 2.1 в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2019) та актом прийому-передачі природного газу за березень 2019 року, який підписано та скріплено печатками сторін. Отже, порушення умов договору в частині споживання природного газу у обсязі меншому від замовленого мало наслідком завдання збитків позивачу, які розраховано відповідно до порядку, передбаченого умовами договору п. 3.13, п. 5.7 та розділу VI Правил постачання природного газу (факт завдання збитків). Розрахунок збитків виконано позивачем відповідно до положень п. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період (розмір збитків). Отже, порушення умов договору стороною має наслідком застосування відповідальності, в тому числі відшкодування збитків (причинно-наслідковий зв'язок), які обґрунтовано нараховано позивачем відповідно до умов договору та Правил постачання природного газу та заявлено до стягнення позивачем.
2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Позивачем нараховано відповідачу 22, 66 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за зобов'язаннями лютого 2019 року за період з 26.03.2019 року по 26.03.2019 року (1 день).
Розрахунок суми 3 % річних у сумі 22, 66 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 11).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 22, 66 грн.
3. Щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від сумипростроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 256.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань лютого 2019 року на суму 115, 55 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 26.03.2019 по 26.03.2019 року (1 день). Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з розміру, передбаченому договором - 15,3 % річних, але який (розмір) не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 11). Отже, нарахування пені в сумі 115, 55 грн. є обґрунтованим та підставним.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності у даній справі, викладеній у письмовому відзиві на позов, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Відповідно до п. 4.4.2 постанови Пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013 року № 10 з урахуванням положень ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Позивач звернувся до суду із даним позовом 01.06.2021 року, про що свідчить дата оформлення поштового відправлення на поштовій накладній (арк. 59 на звороті).
Сторони, підписавши даний договір, домовились про збільшення строку позовної давності до 5 (п'яти) років.
Судом встановлено, що нарахування позивачем здійснено за зобов'язаннями лютого 2019 року. Початок періоду нарахувань з 26.03.2019 року, тобто в силу положень ст. 253, 254, 260, 261 ЦК України з 27.03.2019 року почався перебіг позовної давності, тривалість якого за домовленістю сторін становить 5 років.
Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності не пропущено.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Судовий збір в розмірі 2 270 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, проспект Героїв України, 9, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 02066753) на користь позивача Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 20077720):
- 6 727, 83 грн. (шість тисяч сімсот двадцять сім грн. 83 коп.) - збитків;
- 115, 55 грн. (сто п'ятнадцять грн. 55 коп.) - пені;
- 22, 66 грн. (двадцять дві грн. 66 коп.) - 3 % річних;
- 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 06.09.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш