02 вересня 2021 року Справа № 915/772/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
представник позивача в судове засідання не з'явився,
представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився,
представник 2-го відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК",
01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570; електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1; zapros.v.sud@privatbank.ua
фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50;
до відповідачів:
1) Фермерського Господарства Цвигун Раїси Іванівни,
56520, с. Таборівка, Вознесенський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ;
2) ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ;
про: стягнення 54268,39 грн.
Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 13.05.2021, в якій просить суд стягнути з Фермерського Господарства Цвигун Раїси Іванівни та ОСОБА_1 в солідарному порядку заборгованість за договором б/н від 18.04.2018 в загальному розмірі 54268,39 грн.:
- 50000,00 грн. - заборгованість за кредитом;
- 4268,39 грн. - заборгованість за відсотками з користування кредитом.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, в якій просить суд надсилати процесуальні документи на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 (процесуальні документи, у тому числі ухвали про виправлення недоліків, витребування від позивача доказів, додаткових пояснень, заперечень та ін. ухвали), на електронну адресу- ІНФОРМАЦІЯ_2 (у всіх інших випадках та різновидах файлів).
Враховуючи, що вимоги позивача передбачені Інструкцією з діловодства у господарських судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20.02.2013, клопотання задоволено.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
У відповідності до ч. 6 ст. 176 ГПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суд, у відповідності до ч.ч. 6, 7 ст. 176 ГПК України звернувся із запитом до Вознесенської міської ради про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших відомостей щодо ОСОБА_1 .
05.07.2021 від Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшов лист №1451/01/01-02/20 від 29.06.2021, в якому повідомлено, що ОСОБА_1 значиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 10.08.2021.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 02.09.2021.
Ухвала суду від 10.08.2021 була направлена на поштові адреси відповідачів - Фермерського Господарства Цвигун Раїси Іванівни та ОСОБА_1 13.08.2021, та отримані відповідачами 17.08.2021, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
Відповідачі в судове засідання 02.09.2021 не з'явились, причини неявки не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідачі своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, не скористались.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача та відповідачів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
18 квітня 2018 року Фермерським Господарством Цвигун Раїси Іванівни через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано Заяву на відкриття рахунку (поточний рахунок НОМЕР_3 ) та анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Заява), відповідно до якої позичальник підписанням цієї Заяви приєднується до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), що розміщені в мережі Інтернет на сайті ПриватБанку.
Підписавши дану заяву, клієнт висловив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з даною заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 18.04.2018 між Банком та Клієнтом (далі - Договір).
З урахуванням положень ст. 11, 627, 634, 639 ЦК України, ст. 174 ГК України, Фермерське Господарство Цвигун Р.В., підписавши 18.04.2018 заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг, по суті уклало з банком кредитний договір № б/н від 18.04.2018.
Відповідно до 3.2.1.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт- банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Згідно ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Пунктом 3.2.1.1.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms- повідомлення або інших).
Згідно п. 3.2.1.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди.
Відповідно до банківської довідки про розміри встановлених кредитних лімітів вих. № 80418NKСТS0ХВ від 28.05.2021 клієнту Фермерському Господарству Цвигун Раїси Іванівни 12.07.2021 на поточний рахунок № НОМЕР_3 було встановлено кредитний ліміт 50 000, 00 грн. (арк. 36).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі, надавши позичальнику Фермерському Господарству Цвигун Раїси Іванівни кредитний ліміт.
За твердженнями позивача, позичальник - Фермерське Господарство Цвигун Раїси Іванівни в порушення норм Закону та умов Договору зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 19.05.2021 виникла заборгованість в загальному розмірі 54268,39 грн.
Непогашення позичальником кредиту і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з боржника та поручителя в солідарному порядку суми основного боргу з урахуванням відсотків з користування кредитом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договорів виникли господарські зобов'язання, які в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно банківської довідки про розміри встановлених кредитних лімітів вих. № 80418NKСТS0ХВ від 28.05.2021 клієнту Фермерському Господарству Цвигун Раїси Іванівни 12.07.2021 на поточний рахунок № НОМЕР_3 було встановлено кредитний ліміт 50 000, 00 грн.
З банківської виписки за період з 18.04.2018 по 19.05.2021 вбачається, що 17.12.2020 заборгованість відповідача - 1 Фермерського Господарства Цвигун Раїси Іванівни в розмірі 50000,00 грн. винесена банком на прострочку.
Фермерське Господарство Цвигун Раїси Іванівни отримані кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим станом на 19.05.2021 виникла заборгованість в розмірі 50000,00 грн. (тіло кредиту) (а.с. 37-38).
Зважаючи на це, вимога банку про стягнення кредиту (основного боргу) в сумі 50000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 4268,39 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Обґрунтовуючи підстави для нарахування відсотків за користування кредитом, позивач посилається на розділ 3.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та правил розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків та комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Доказів того, що Умови та правила не змінювалися банком, до матеріалів справи не надано.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 в аналогічному спорі вказала, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищевикладеного, суд не приймає до уваги положення, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, які надані позивачем, щодо розміру процентів за користування кредитом, оскільки суду не надано доказів погодження з позичальником саме цієї редакції Умов та правил надання банківських послуг. Тож, при вирішенні даного спору суд керується лише умовами, що викладені в заявах, які безпосередньо підписані позичальником.
Зважаючи на те, що сторонами в договорі (Заяві) не було передбачено розміру відсотків за користування кредитом, а законом її розмір для такого виду зобов'язань не передбачений, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги банку про стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 4268,39 грн.
Враховуючи вищевикладене, правові підстави для стягнення відсотків за користування кредитом відсутні, у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості в солідарному порядку.
08.07.2019 між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № P1562591388994478670 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання підприємством Фермерським господарством Цвигун Раїси Іванівни (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) (боржник) зобов'язань за договорами приєднання до:
- розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет, далі Угола-1, по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.2 "Угоди 1" - 21 % річних для договорів забезпечених порукою; 34% річних для договорів не забезпечених порукою за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.3 "Угоди 1" - 42 % річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.4.15 "Угоди 1" в розмірі 3 % від суми перерахувань;
в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.11 "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць";
г) кредиту в розмірі 50 000,00 грн.
Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителя не потрібні.
Пунктом 1.1.2. до розділу 3.2.2. «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет, «Угода 2», по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 «Угоди 2» - 24 % річних;
б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у «Угоді 2».
в) кредиту в розмірі 5 000,00 грн.
Якщо під час виконання "Угоди 2" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою 2" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителя не потрібні.
Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Відповідно до п. 1.3 договору поруки поручитель з умовами "Угоди 1" та "Угоди 2" ознайомлений.
Згідно п. 1.5 Договору у випадку невиконання боржником зобов'язань за угодою 1 і/або угодою 2, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Пунктом 2.1.2. Договору визначено, що у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов'язання (нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звертатися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за "Угодою 1 і/або Угодою 2" незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Відповідно до п. 2.4.1 Договору поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п. 2.1.2 п. 2.1 цього договору.
Згідно п. 4.1 Договору сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за угодою 1 і/або угодою 2 цей договір припиняє свою дію.
Відповідно до п. 5.1 Договору сторони домовились збільшити встановлену законом позову давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим договором вимог кредитора до поручителя позовна давність встановлюється сторонами тривалістю 15 років.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Дослідивши умови договору поруки від 08.07.2019, судом встановлено, що його предмет визначено, як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ФУ Фермерським Цвигун Раїси Іванівни зобов'язань за договорами приєднання до розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, далі «Угода 1» та до розділу 3.2.2 «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов та правил надання банківських послуг «Угода 2».
Так, з системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки неможливо встановити яке саме основне зобов'язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин який, як основне зобов'язання, забезпечений порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитний ліміт.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши умови вказаного договору поруки, суд зазначає, що неможливо встановити яке ж саме основне зобов'язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов'язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок на який надається послуга кредитний ліміт. Лише визначено особу, первинні зобов'язання якої забезпечені порукою.
Як вбачається з постанови Верховного суду від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18:
«Разом з тим, надавши оцінку умовам договору поруки №POR1456126088990 від 22.02.2016, суди встановили, що з системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки неможливо встановити яке ж саме основне зобов'язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин який як основне зобов'язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок на який надається послуга кредитний ліміт. Лише визначено особу, первинні зобов'язання якої забезпечені порукою.
Таким чином, встановивши, що позивачем не доведено факту забезпечення на підставі договору поруки №POR1456126088990 від 22.02.2016 зобов'язань відповідача-1 саме за договором банківського обслуговування б/н від 18.02.2016, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності у позивача підстав вимагати стягнення з відповідача-2 заборгованості відповідача-1 за вказаним договором банківського обслуговування як з солідарного боржника.».
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено факту забезпечення на підставі договору поруки № P1562591388994478670 від 08.07.2019 зобов'язань відповідача-1 саме за договором б/н від 18.04.2018, суд дійшов висновку про відсутність у позивача підстав вимагати стягнення з відповідача-2 заборгованості відповідача-1 Фермерського Господарства Цвигун Раїси Іванівни за вказаним договором як з солідарного боржника.
Суд вважає, що в позові до відповідача ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Будь - яких доказів того, що відповідач-1 належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором, відповідач-1, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитом в розмірі 50000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з відповідача-1 на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського Господарства Цвигун Раїси Іванівни (56520, с. Таборівка, Вознесенський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, 49027, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570; електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1; zapros.v.sud@privatbank.ua) заборгованість за договором №б/н від 18.04.2018 у розмірі 50000,00 грн., а також судовий збір в розмірі 2088,40 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Відмовити в позові до відповідача ОСОБА_1 .
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 255-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.09.2021.
Суддя Н.О. Семенчук