ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.09.2021Справа № 910/13512/21
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна»
про забезпечення позову
у справі № 910/13512/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна»
до Фізичної особи-підприємця Грицая (Івченка) Дмитра Володимировича
про стягнення 106 263,48 грн
Суддя Удалова О.Г.
без виклику представників сторін
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна» (далі - ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Грицая (Івченка) Дмитра Володимировича (далі - ФОП Грицай (Івченко) Д.В., відповідач) про стягнення 106 263,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 № 910/375/15-г про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 307 657,36 грн, заборгованості з комунальних платежів у розмірі 5 043,39 грн та пені у розмірі 18 363,20 грн. У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 14.08.2018 по 13.08.2021 інфляційні втрати в сумі 75 844,05 грн та 3% річних в розмірі 30 419,43 грн.
07.09.2021 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на легковий автомобіль марки Lexus LX 450D, 2017 року випуску, VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , чорного кольору, що належить ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої ним заяви про забезпечення позову позивач послався на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 по справі № 910/375/15-г не виконується понад 6 років. Попри це, як встановлено приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солонько М.М. під час здійснення примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 по справі № 910/375/15-г, боржником був придбаний автомобіль преміум-класу 2017 року випуску, а саме Lexus LX 450D. У зв'язку з виявленням вказаного майна приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № 59927453 була винесена постанова від 02.09.2019 про розшук майна боржника.
З урахуванням викладеного позивач вважав, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказане майно боржника може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі та позбавить позивача можливості ефективно захистити його порушені права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах заяви докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи та гарантією задоволення законних вимог позивача.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 по справі № 922/2163/17, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Суд вказує, що заява про забезпечення позову подана позивачем в межах прави № 910/13512/21, у той час, як тривале невиконання відповідачем його зобов'язань перед позивачем стосується іншого господарського спору, розглянутого судом в межах справи № 910/375/15-г. При цьому звертаючись до суду з даною заявою про забезпечення позову, позивач, у порушення вищенаведених приписів ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, не надав суду доказів того, що у відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання того зобов'язання перед позивачем, яке є предметом розгляду в межах даної справи № 910/13512/21.
Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд вказує, що звертаючись до суду з вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів в загальному розмірі 106 263,48 грн, позивач при цьому просить накласти арешт на рухоме майна боржника - автомобіль марки Lexus LX 450D, 2017 року випуску, що не відповідає принципам співмірності та адекватності обраних позивачем заходів забезпечення позову заявленим ним позовним вимогам.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, а також роз'яснення Верховного Суду та Вищого господарського суду України, беручи до уваги обставини, наведені заявником в обґрунтування поданої ним заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заявником не наведено, та відповідно не доведено, наявність жодної обставини, яка б свідчила про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також не доведено співмірність та адекватність заявлених позивачем позовних вимог та обраного ним заходу забезпечення позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна» про забезпечення позову.
Ухвала підписана та набрала законної сили 09.09.2021. Ухвала підлягає оскарженню в порядку, встановленому чинним Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.Г. Удалова