ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2021Справа № 910/9076/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вам Агро" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Дніпросталь" про стягнення 84 548,59 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вам Агро" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Дніпросталь" (далі - Підприємство) заборгованості в розмірі 84 548,59 грн, з яких: 72 294,72 грн - попередня оплата, 4 387,49 грн - пеня, 6 139,65 грн - інфляційні втрати, 1 726,73 грн - три проценти річних, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 21 липня 2020 року № ДС-19400.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
29 червня 2021 року на адресу суду надійшли документи Товариства для усунення недоліків позовної заяви та його заява від 25 червня 2021 року № 71, в якій позивач просив поновити встановлений йому строк на подання документів для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 липня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви Товариства від 25 червня 2021 року про поновлення строку на подання заяви про усунення недоліків позовної заяви у справі № 910/9076/21, продовжено Товариству строк на подання документів на усунення недоліків позовної заяви до 29 червня 2021 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 5 липня 2021 року про відкриття провадження у справі № 910/9076/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 114.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення Підприємству.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 5 липня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте Підприємство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21 липня 2020 року між Підприємством (постачальник) та Товариством (покупець) було підписано договір поставки № ДС-19400, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його вартість (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 1.2. договору підтвердженням згоди покупця придбати товар на вказаних у рахунку або специфікації умовах є його оплата до отримання товару.
Номенклатурний перелік, сортамент, кількість товарів та ціна товару, що поставляється за цим договором, передбачені у рахунках-фактурах або специфікаціях (пункт 1.4. договору).
Згідно з пунктом 5.4. договору оплата всієї вартості товару, вказаного в рахунку, здійснюється шляхом 100 % передоплати на поточний рахунок постачальника або на інших умовах, передбачених в додатках до цього договору.
Поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, з урахуванням особливостей, встановлених цим договором (пункт 4.1. договору).
Відповідно до пункту 4.2. договору строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після отримання передоплати.
За умовами пунктів 10.1., 10.2. договору останній вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.
21 липня 2021 року сторони підписали специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору), якою погодили поставку товару на суму 556 250,40 грн (з ПДВ), на умовах 30 % передоплати та 70% оплати по факту поставки, але до відвантаження товару покупцю, зі строком поставки - 10 днів з дати отримання передоплати від покупця, на умовах СРТ (склад покупця) згідно з Інкотермс-2010.
21 липня 2021 року Підприємство виставило Товариству рахунок-фактуру № ДС-0005233 на оплату товару за вказаним договором на суму 556 250,40 грн.
22 липня 2020 року Товариство здійснило передоплату (30% вартості) зазначеного товару на суму 166 875,12 грн, що підтверджується платіжним дорученням від цієї ж дати № 669 та банківською випискою по рахунках позивача від 24 травня 2021 року.
12 серпня 2020 року Підприємство поставило позивачу товар за вказаним правочином на суму 94 580,40 грн.
Оскільки поставка решти товару відповідачем здійснена не була, Товариство звернулось до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 72 294,72 грн попередньої оплати, а також 4 387,49 грн пені, 6 139,65 грн інфляційних втрат та 1 726,73 грн трьох процентів річних.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).
Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
З матеріалів справи вбачається, що 12 травня 2021 року Товариство направило відповідачу лист-вимогу від 11 травня 2021 року № 47 про повернення попередньої оплати в розмірі 72 294,72 грн, яка Підприємством залишена без відповіді та задоволення.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 72 294,72 грн попередньої оплати є доведеними та обґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що за прострочення поставки товару покупець має право стягнути з постачальника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день прострочення.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Таке грошове зобов'язання відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, частини 1 статті 530 ЦК України виникає з наступного дня після спливу строку поставки.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, судом встановлено їх правильність та арифметичну вірність.
Отже, судом встановлено, що вимоги про стягнення з відповідача 4 387,49 грн пені, 6 139,65 грн інфляційних втрат та 1 726,73 грн трьох процентів річних обгрунтовані, доведені та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких с уд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем будь-яких доказів на спростування тверджень позивача не надано, як і не надано ні доказів поставки товару, ні доказів повернення сплаченої Товариством передоплати за договором.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої Товариством суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Дніпросталь" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 114; ідентифікаційний код 42817110) на користь (80337, Львівська область, Жовківський район, село Добросин, вулиця Залізнична, будинок 11А; ідентифікаційний код 38551663) 72 294 (сімдесят дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 72 коп. попередньої оплати, 4 387 (чотири тисячі триста вісімдесят сім) грн 49 коп. пені, 6 139 (шість тисяч сто тридцять дев'ять) грн 65 коп. інфляційних втрат, 1 726 (одну тисячу сімсот двадцять шість) грн 73 коп. трьох процентів річних та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 8 вересня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко