ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2021Справа № 910/9519/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Крит" про стягнення 44 128,06 грн,
без виклику представників учасників процесу (без проведення судового засідання).
У червні 2021 року приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Крит" (далі - Об'єднання) заборгованості у розмірі 44 128,06 грн, з яких: 37 737,28 грн - основний борг, 2 257,12 грн - інфляційні втрати, 507,34 грн - три проценти річних, 1 739,47 грн - пеня, 1 886, 86 грн - штраф, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 12 липня 2007 року № 07530/4-10.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
29 червня 2021 року на адресу суду надійшли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 липня 2021 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
6 серпня 2021 року до суду надійшли пояснення позивача, в яких останній зазначав про сплату відповідачем суми спірного основного боргу та наполягав на стягненні з Об'єднання нарахованих сум інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені та штрафу.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105478437060.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 5 липня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12 липня 2007 року між Товариством (постачальник) та Об'єднанням (абонент) було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07530/4-10, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації міста Києва, а абонент - здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг.
Згідно з пунктами 2.1.1., 2.1.2., 2.1.4. договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, крім випадків, передбачених правилами користування. Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента. У разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить з водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями лічильників.
Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи для оплати поставленої води та прийнятих стічних вод відповідно до встановлених тарифів.
У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента (пункт 2.2.2. договору).
Згідно з пунктом 2.2.3. договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5 числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Відповідно до пункту 2.2.4. договору в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважається безпідставною.
Цей договір укладено строком на 1 рік та набув чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (пункт 7.1. договору).
Зобов'язанням, згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правилами статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 5 цього закону комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Таким чином, Закон України "Про житлово-комунальні послуги" є спеціальним у спірних правовідносинах.
Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство вказує, що Об'єднання свої зобов'язання за договором зі сплати наданих йому послуг з постачання питної води та приймання стічних вод виконувало неналежним чином.
За доводами позивача, за період з 1 березня 2020 року по 31 березня 2021 року Об'єднанню було надано послуги з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 37 737,28 грн, що підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку.
Відповідачем отримані в зазначений період послуги своєчасно оплачено не було, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи реєстр надходження грошових коштів від Об'єднання за період з 1 березня 2020 року по 28 лютого 2021 року.
У той же час з наданої позивачем довідки від 27 липня 2021 року № 9273/8/8/02-21 вбачається, що станом цю дату спірна заборгованість Об'єднання за надані у спірний період послуги відсутня.
При цьому позивачем не надано первинних документів, з яких можливо встановити дату сплати основного боргу.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 37 737,28 грн основного боргу слід відмовити.
Також позивач просив стягнути з відповідача 2 257,12 грн інфляційних втрат, 507,34 грн трьох процентів річних, 1 739,47 грн пені та 1 886, 86 грн штрафу, які нараховані у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті наданих послуг.
Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що в разі порушення строків виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Згідно з пунктом 4.6. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків від суми, яку відмовився сплатити.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 6 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (який є спеціальним законом у спірних правовідносинах) передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Відтак нарахування пені не може здійснюватися в розмірі вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.
У той же час, дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, який набрав чинності 18 березня 2020 року.
Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, що набрав чинності 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Оскільки суми неустойки (пені та штрафу) нараховані позивачем у період дії карантину, позовні вимоги про їх стягнення в судовому порядку не підлягають задоволенню відповідно до вищенаведених норм закону.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 2 257,12 грн інфляційних втрат та 507,34 грн трьох процентів річних судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд встановив, що такі нарахування здійснені позивачем у зв'язку з простроченням оплати послуг, наданих з березня 2020 року по березень 2021 року (період нарахування: з 6 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року).
Проте наданий до матеріалів справи реєстр надходження грошових коштів підтверджує несплату відповідачем наданих Товариством послуг у березні 2020 року - лютому 2021 року (відсутність надходжень грошових коштів для оплати цих послуг у період з 1 березня 2020 року по 28 лютого 2021 року).
З огляду на відсутність первинних документів, що підтверджують дату сплати суми основного боргу, суд дійшов висновку про те, що документально підтвердженим є період прострочення сплати відповідачем суми основного боргу - до 28 лютого 2021 року включно.
Таким чином, судом здійснено перерахунок нарахованих позивачем сум інфляційних втрат та трьох процентів річних за періоди прострочення відповідача, починаючи з вірно визначених Товариством початкових дат прострочення сплати основного боргу і по 28 лютого 2021 року включно.
За розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 1 417,97 грн та три проценти річних у сумі 426,23 грн.
Як встановлено статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства про стягнення з Об'єднання 1 417,97 грн інфляційних втрат та 426,23 грн трьох процентів річних доведені, обґрунтовані та відповідачем у встановленому законом порядку не спростовані, а отже підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог належить відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Крит" (01025, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 4; ідентифікаційний код 21610553) на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 1 417 (одну тисячу чотириста сімнадцять) грн 97 коп. інфляційних втрат, 426 (чотириста двадцять шість) грн 23 коп. трьох процентів річних та 94 (дев'яносто чотири) грн 87 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 8 вересня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко