ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.09.2021 м. КиївСправа № 910/9858/21
За позовом: дочірнього підприємства "МЕССЕР УКРАЇНА";
до: товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ЕЙР ГАЗ";
про: стягнення 71.513,77 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники: без виклику сторін.
Дочірнє підприємство "МЕССЕР УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ЕЙР ГАЗ" (далі - відповідач) про стягнення 71.513,77 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором поставки товару від 03.01.2019 № О 02/01-001, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 71.513,77 грн., з яких: 14.941,97 грн. - пеня, 9.996,72 грн. - штраф, 31.103,43 грн. - 25 % річних, 15.471,65 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9858/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалася судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Більш того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду.
Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки товару від 03.01.2019 № О 02/01-001 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується поставити відповідачу товар на умовах цього Договору та специфікацій (додатків), які є невід'ємною частиною Договору, а відповідач зобов'язується оплатити та прийняти поставлений товар позивачем на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).
Пунктом 5.2 Договору визначено, що оплата за товар проводиться відповідачем на поточний рахунок позивача протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.
Положеннями пункту 6.2 Договору передбачено, що при порушенні термінів оплати відповідно до умов Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми боргу за кожен день прострочення, а при порушенні термінів оплати більш 10-ти банківських днів, відповідач додатково сплачує позивачу штраф в розмірі 5 % від суми боргу і відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 25 % річних від суми несплати.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.01.2021 у справі № 910/15128/20, яке набрало законної сили 02.03.2021, за позовом позивача до відповідача про стягнення заборгованості за Договором, позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача:
- 199.934,40 грн. - основного боргу,
- 35.611,91 грн. - пені,
- 73.629,54 грн. - штраф;
- 45.319,36 грн. - 25% річних,
- 6.470,32 грн. - інфляційних втрат.
Враховуючи тривале невиконання відповідачем рішення господарського суду м. Києва від 27.01.2021 у справі № 910/15128/20 позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача 71.513,77 грн., з яких: 14.941,97 грн. - пеня, 9.996,72 грн. - штраф, 31.103,43 грн. - 25 % річних, 15.471,65 грн. - інфляційні втрати.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.
Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Відтак, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються.
Приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов'язання мало бути виконано, а нарахування господарської санкції у вигляді пені здійснюється за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, починаючи з першого дня такого прострочення.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд визнав його арифметично невірним, враховуючи приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Так позивачем, здійснено нарахування заявлених до стягнення сум за наступними видатковими накладними:
- від 26.07.2020 № ДН-00003865 на суму 70.488,00 грн.;
- від 28.07.2020 № ДН-00003883 на суму 19.200,00 грн.;
- від 28.07.2020 № ДН-00003921 на суму 66.052,80 грн.;
- від 30.07.2020 № ДН-00003946 на суму 9.979,20 грн.;
- від 05.08.2020 № ДН-00004092 на суму 34.214,40 грн.
Приймаючи до уваги положення пункту 5.2 укладеного між сторонами спору Договору та приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, початок та закінчення строку нарахування пені за видатковими накладними становить:
- від 26.07.2020 № ДН-00003865 на суму 70.488,00 грн. (з 03.08.2020 по 01.02.2021);
- від 28.07.2020 № ДН-00003883 на суму 19.200,00 грн. (з 04.08.2020 по 02.02.2021);
- від 28.07.2020 № ДН-00003921 на суму 66.052,80 грн. (з 04.08.2020 по 02.02.2021);
- від 30.07.2020 № ДН-00003946 на суму 9.979,20 грн.; (з 06.08.2020 по 04.02.2021);
- від 05.08.2020 № ДН-00004092 на суму 34.214,40 грн. (з 12.08.2020 по 10.02.2021).
Також заявлені до стягнення суми пені, 25 % річних та інфляційних втрат частково охоплюють період, нарахування сум за яким було стягнуто з відповідача у справі № 910/15128/20, а саме: вимоги у справі № 910/15128/20 задоволені в період до 27.10.2020, при цьому позивачем повторно нараховано суми в період до 27.10.2020.
Відтак, розрахунок заявлених до стягнення сум пені, 25 % річних та інфляційних втрат у даній справі має бути розрахований саме з 28.10.2020.
Таким чином позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 6.515,10 грн. за наступним розрахунком суду в заявлений позивачем період, враховуючи встановлену вище дату початку такого розрахунку та приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а саме:
Видаткова накладнаСума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (грн.)
від 26.07.2020 № ДН-0000386570.488,0028.10.2020 - 01.02.2021976 %2.247,89
від 28.07.2020 № ДН-0000388319.200,0028.10.2020 - 02.02.2021986 %618,61
від 28.07.2020 № ДН-0000392166.052,8028.10.2020 - 02.02.2021986 %2.128,17
від 30.07.2020 № ДН-000039469.979,2028.10.2020 - 04.02.20211006 %328,08
від 05.08.2020 № ДН-0000409234.214,4028.10.2020 - 10.02.20211066 %1.192,35
Загальна сума пені 6.515,10
Позовні вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 9.996,72 грн. задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до пункту 6.2 укладеного між сторонами спору Договору сума штрафу є фіксованою (5 % від суми боргу) та була стягнута з відповідача на користь позивача відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 27.01.2021 у справі № 910/15128/20.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок 25 % річних, суд визнав його арифметично невірним.
Таким чином позовна вимога про стягнення з відповідача 25 % річних підлягає задоволенню в сумі 19.479,33 грн. за наступним розрахунком суду в заявлений позивачем період, враховуючи встановлену вище дату початку такого розрахунку, а саме:
Видаткова накладна Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняДата оплатиСума оплати (грн.)Сума 25 % річних за період прострочення (грн.)
від 26.07.2020 № ДН-0000386570.488,0028.10.2020 - 17.03.2021141--6.807,40
від 28.07.2020 № ДН-0000388319.200,0028.10.2020 - 17.03.2021141--1.854,25
від 28.07.2020 № ДН-0000392166.052,8028.10.2020 - 17.03.2021141--6.379,07
55.645,7918.03.2021118.03.202110.407,0138,11
5.550,7919.03.2021 - 21.03.2021319.03.302150.095,0011,41
від 30.07.2020 № ДН-000039469.979,2028.10.2020 - 21.03.2021145--991,08
від 05.08.2020 № ДН-0000409234.214,4028.10.2020 - 21.03.2021145--3.398,01
Загальна сума 25 % річних19.479,33
Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд визнав його арифметично невірним.
Таким чином позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 12.695,83 грн. за наступним розрахунком суду в заявлений позивачем період, враховуючи встановлену вище дату початку такого розрахунку, а саме:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
11.2020 - 03.2021199.934,40106,3512.695,83
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 12.01.2021 № б/н, укладений між позивачем та адвокатом Пелих Л.Д.
Так позивачем, в підтвердження здійснення оплати наданих послуг за вказаним договором подані до суду: акт прийому-передачі наданих послуг від 26.08.2021 № б/н на суму 20.000,00 грн.; опис робіт (надання послуг) від 26.08.2021 № б/н на суму 20.000,00 грн. та платіжне доручення від 26.08.2021 № 1448, з якого вбачається, що позивачем здійснено перерахування на користь вказаного адвоката 20.000,00 грн. в якості оплати за правничу допомогу у даній справі.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати у вигляді витрат позивача на правову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ЕЙР ГАЗ" (Україна, 01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7-А, офіс 8-10, ідентифікаційний код: 36858311) на користь дочірнього підприємства "МЕССЕР УКРАЇНА" (Україна, 49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ДНІПРОСТАЛІВСЬКА, будинок 22К, ідентифікаційний код: 35253290) пеню в сумі 6.515 (шість тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 10 коп., 25 % річних в сумі 19.479 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 33 коп., інфляційні втрати в сумі 12.695 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 83 коп., витрати на правову допомогу в сумі 10.800 (десять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. У задоволенні решти вимог - відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Балац