ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.09.2021Справа № 910/8379/21
Господарський суд місті Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8379/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор і КО" (08202, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Соборна, будинок 152; адреса для листування: 04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Будівельний розвиток" (м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, 01014)
Про стягнення заборгованості в розмірі 74738,06 грн
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Астор і КО" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Будівельний розвиток" (далі за текстом - відповідач) про стягнення основної заборгованості в розмірі 71 083,57 грн за несплачений товар за договором поставки, а також інфляційну складову боргу в розмірі 1208,40 грн, пеню в розмірі 2 003,30 грн та 3% річних в розмірі 442,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору поставки № Б/07/12/20 від 07.12.2020, вчасно не оплатив грошові кошти за поставлений позивачем відповідачу товар, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку, з урахуванням штрафних санкцій.
28.05.2021 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали від 28.05.2021.
04.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
14.06.2021 Суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.12.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 14.06.2021 була вручена представнику відповідача 23.06.2021.
Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
07.12.2020 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір поставки № Б/07/12/20 (далі за текстом - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар та надати послуги, найменування, кількість, ціна яких вказані в специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар на умовах договору (п. 1.1.).
В п. 3.6. договору сторони погодили, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця наступає з дати оформлення видаткової накладної. У разі відмови покупця від підписання видаткової накладної та/або акту надання послуг або від надання обґрунтованої відмови протягом п'яти робочих днів - товар вважається поставленим покупцю беззаперечно та прийняті останнім без претензій, а акти надання послуг та/або видаткові накладні такими, що погоджені покупцем без зауважень.
Згідно із п. 4.1. договору ціна на партію товару, яка буде поставлена постачальником в межах терміну дії договору, вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною договору і діє до моменту зміни ціни у постачальника.
Оплата товару проводиться за цінами ( з ПДВ), чинними у постачальника на момент відвантаження товару (п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 4.7. договору загальна сума договору становить сукупність вартості партій товару, переданого за видатковими накладними до договору. Транспортні витрати за поставкою товару відносяться на покупця.
Згідно з п. 4.8. договору оплата вартості товару здійснюється покупцем в наступному порядку і в строки:
- покупець оплачує товар на умовах та у строки, визначені у специфікації (п. 4.8.1.);
- датою здійснення платежу буде дата сплати коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.8.2.);
- розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі платіжним дорученням або готівкою через касу постачальника (п. 4.8.3.);
- підтвердження факту погодження сторонами умов оплати партії товару та його вартості є підписання специфікації та прийняття покупцем товару по видатковій накладній (п. 4.8.4.);
- у разі якщо вартість фактично поставленого товару і витрат на його транспортування буде менше, ніж сума коштів, сплачених покупцем, постачальник за письмовою вимогою покупця або поверне надміру сплачену суму протягом 5 банківських днів з моменту отримання оригінальних документів (лист - вимогу, акти звірки), або прийме їїв рахунок оплати наступних поставок (п. 4.8.5.);
- у разі якщо вартість фактично поставленого покупцю товару і витрат на його транспортування буде більше, ніж сума коштів сплачених постачальнику, покупець зобов'язаний здійснити доплату не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту здійснення поставки (п. 4.8.6.).
Відповідно до п. 6.2. договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання проти термінів, обумовлених у п. 4.8. договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому:
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення;
пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Обчислення пені проводиться від суми простроченого платежу без обмеження термінів, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК україни;
3 % річних від простроченої суми.
В п. 11.5. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021.
Сторони домовились, що при виконанні договору будуть використовувати електронний документообіг із застосуванням сервісу «Вчасно» та/або М.Е.Doc із дотриманням правил та процедур, викладених в угоді про врегулювання відносин електронного документообігу, яка є невід'ємним додатком до договору (п. 11.10 договору).
Відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) постачальник та покупець дійшли згоди щодо постачання товару бетону/розчину: РКМ100П12 за ціною за 1 мі, у т.ч. ПДВ - 1 257, 60 грн; РКМ100П12 NF за ціною за 1 мі, у т.ч. ПДВ - 1 282, 20 грн; РКМ100П12 HRS6 за ціною за 1 мі, у т.ч. ПДВ - 1 345, 20 грн; РКМ100П12 HRS6 NF за ціною за 1 мі, у т.ч. ПДВ - 1 372, 56 грн.
Ціни надані без урахування вартості доставки (п. 1.1. специфікації за договором).
Вартість доставки авто бетонозмішувачем на об'єкт покупця, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Генерала Жмаченка, 26 становить 199, 02 грн/мі, у т.ч. ПДВ (п. 1.2. специфікації за договором).
В п. 2.1. специфікації за договором сторони погодили умови оплати: відстрочення платежу 14 календарних днів з моменту одержання товару покупцем, за умови, що поточна заборгованість покупця не перевищує 100 000, 00 грн.
В п. 3.1., 3.4., 3.5., 3.6. специфікації до договору сторони погодили умови поставки:
- автотранспорт постачальника на умовах СРТ (склад покупця) з розвантаженням у редакції INCOTERMS 2010 з вивантаженням за адресою, вказаною покупцем;
- у вартість доставки включено час перебування автобетонозмішувача (далі - АБЗ) на будівельному майданчику:
АБЗ, об'ємом < 7 м3 - 1 година,
АБЗ, об'ємом > 7 м3 - 1,5 години;
- час перебування АБЗ на об'єкті покупця довше сплаченого часу (простій), сплачується останнім додатково, як над нормований час вивантаження:
- для АБЗ з корисним об'ємом змішувального барабана до 7 м3 - 4,62 грн за хвилину, у т.ч. ПДВ;
- для АБЗ з корисним об'ємом змішувального барабана понад 7 м3 - 5,76 грн за хвилину, у т.ч. ПДВ;
- доставка авто бетонозмішувачем рахується з розрахунку не менше 7 м3 перевезеного бетону/розчину на одну ходку. Поїздка:автобетонозмішувача з об'ємом менш ніж 7 м3 сплачується покупцем як вартість транспортних послуг на доставку продукції в обсязі 7 м3.
У відповідності до зазначеного договору позивач у період з 03.02.2021 по 23.02.2021 відвантажив на адресу відповідача товарний бетон різних марок та надав транспортні послуги автобетонозмішувача та автобетононасосу у відповідності із п. 2.1. договору на загальну суму 91083, 57 грн.
Підтвердженням отримання відповідачем вищезазначеного товару є видаткові накладні №1284 від 03.02.2021, №1351 від 04.02.2021, №1415 від 05.02.2021, №1480 від 06.02.2021, № 1554 від 08.02.2021, №1594 від 09.02.2021, №1646 від 10.02.2021, №1703 від 11.02.2021, №2027 від 22.02.2021, №2098 від 23.02.2021, на загальну суму 76 734,23 грн, які підписані представником відповідача та скріплені печаткою (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).
Отримання транспортних послуг підтверджується актами надання послуг №№1284 від 03.02.2021, №1351 від 04.02.2021, №1415 від 05.02.2021, №1480 від 06.02.2021, №1554 від 08.02.2021, №1594 від 09.02.2021, №1646 від 10.02.2021, №1703 від 11.02.2021, №2027 від 22.02.2021, №2098 від 23.02.2021, на загальну суму 14 349, 34 грн, які підписані представником відповідача та скріплені печаткою (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).
07.12.2020 відповідач частково здійснив оплату за товар та отримані послуги у розмірі 20000,00 грн на підставі виставленого постачальником рахунку - фактури, що підтверджується платіжним дорученням від 07.12.2020 (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи).
Решта поставленого за договором товару та наданих послуг оплачені відповідачем не були. За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором складає 71083,57 грн.
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 71083,57 грн основної заборгованості за поставлений товар, 1 208,40 грн інфляційних втрат, 2 003, 30 грн пені та 442, 79 грн 3 % річних за період прострочення з 18.02.2021 до 11.05.2021. за неналежне виконання грошового зобов'язання.
III. Доводи позивача у справі.
Так, згідно з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару та наданих послуг за договором повністю не виконав у строк визначений договором, відтак, зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням штрафних санкцій за період прострочення, а також інфляційні втрати та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності у відповідача обов'язку здійснити оплату наданих позивачем відповідачу продовж лютого 2021 послуг та поставленого товару за договором.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи були надані послуги та поставлений товар за договором в об'ємі вказаному позивачем та чи були такі послуги та товар прийняті відповідачем;
- чи настав строк оплати наданих послуг та поставленого товару;
- чи мало місце порушення строків оплати наданих послуг та поставленого товару з боку відповідача;
- чи правильно позивач розрахував розмір пені, 3 % річних, інфляційних втрат.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що укладений Договір є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору поставки, так і договору надання послуг.
Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи (видаткові накладні та акти надання послуг) підтверджується факт поставки товару та надання послуг позивачем відповідачу на загальну суму 91083, 57 грн.
В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за поставлений товар та надані послуги на підставі договору послуги 20 000, 00 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.1 специфікації до договору, у відповідача наявне грошове зобов'язання з оплати поставленого товару та наданих послуг на підставі договору у розмірі 71 083, 57 грн, а строк виконання такого зобов'язання настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 71 083, 57 грн за переданий товар та надані послуги за договором. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі визначеному позивачем підлягають задоволенню.
Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 208,40 грн інфляційних втрат та 442, 79 грн 3 % річних за період прострочення з 18.02.2021 до 11.05.2021.
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Період прострочення для нарахування 3 % річних позивач визначає з 18.02.2021 до 11.05.2021, проте суд не погоджується із визначеною позивачем датою початку періоду прострочення, оскільки відповідно до положень ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З урахуванням зазначеного, п. 2.1. специфікації до договору та враховуючи, що дат видаткових накладних та актів наданих послуг прострочення оплати товару та наданих послуг має місце з 19.02.2021, а не з 18.02.2021, як визначає позивач.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних нарахованих на суму боргу ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду за загальний період прострочення з 19.02.2021 до 11.05.2021, оскільки в розрахунку позивача не враховані положення ст. 253 Цивільного кодексу України.
Розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний період прострочення становить, за розрахунком суду, 440, 91 грн.
При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (пп. 3.1 п.3).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки при здійсненні перевірки розрахунку індексу інфляції, нарахованого позивачем, судом встановлено, що ним не було враховано, що нарахування інфляційних втрат за періоди менші ніж місяць не відповідає суті відповідних нарахувань, відповідно суд розраховував інфляційні втрати позивача за період з березня 2021 року по квітень 2021 року.
За розрахунком суду з березня 2021 року по квітень 2021 року інфляційні втрати позивача становлять суму більшу ніж розрахована позивачем, відтак з огляду на відсутність у суду права виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат задовольняються судом в розмірі визначеному позивачем (1 208, 40 грн).
Також позивач просить стягнути з відповідача 2 003, 30 грн пені за період прострочення з 18.02.2021 до 11.05.2021.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2 Договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання проти термінів, обумовлених п. 4.8 договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, обчислення пені проводиться від суми простроченого платежу без обмеження термінів, встановлених в ч. 6 ст. 232 ГК України, 3% річних від простроченої суми.
Період прострочення для нарахування пені позивач також визначає з 18.02.2021 до 11.05.2021, проте суд не погоджується із визначеною позивачем датою початку періоду прострочення, оскільки відповідно до положень ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З урахуванням зазначеного, п. 2.1. специфікації до договору та враховуючи, що дат видаткових накладних та актів наданих послуг прострочення оплати товару та наданих послуг має місце з 19.02.2021, а не з 18.02.2021, як визначає позивач.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені нарахованої на суму боргу ґрунтуються на договорі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення пені нарахованої на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду за загальний період прострочення з 19.02.2021 до 11.05.2021, оскільки в розрахунку позивача не враховані положення ст. 253 Цивільного кодексу України.
Розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний період прострочення становить, за розрахунком суду, 1 994, 35 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно з статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт оплати наданих послуг та поставленого товару за договором в повному обсязі та/або в розмірі більшому ніж зазначив позивач, водночас відповідач не надав жодних доказів, які б спростували факт споживання ним наданих послуг та отримання поставленого товару за вказаним договором.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 71 083, 57 грн основної заборгованості, 440, 91 грн 3 % річних, 1 208, 40 грн грн інфляційних втрат та 1 994, 35 грн пені.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор і КО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Будівельний розвиток" про стягнення заборгованості в розмірі 74 738,06 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Будівельний розвиток" (м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, 01014; ідентифікаційний код 42586592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор і КО" (08202, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Соборна, будинок 152; ідентифікаційний код 39812547) 71 083 (сімдесят одну тисячу вісімдесят три) грн 57 коп. основної заборгованості, 440 (чотириста сорок) грн 91 коп. 3 % річних, 1 208 (одну тисячу двісті вісім) грн 40 коп. інфляційних втрат, 1 994 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто чотири) грн 35 коп. пені та 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 67 коп. судового збору.
3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 1,88 грн 3 % річних та 8, 95 грн пені, - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких