проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"30" серпня 2021 р. Справа № 917/2031/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Тарасова І.В.
за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агростиль" (вх. № 1708 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2021 у справі №917/2031/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Погрібною С.В., повне рішення складено та підписано 19.04.2021)
за позовом Заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури, м. Миргород, Полтавська область, в інтересах держави в особі Гадяцької міської об'єднаної територіальної громади в особі Гадяцької міської ради, м. Гадяч, Полтавська область,
до 1. Миргородської районної державної адміністрації, м.Миргород, Полтавська область,
2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агростиль", м.Гадяч, Полтавська область,
про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки,
В листопаді 2019 року перший заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Гадяцької міської об'єднаної територіальної громади в особі Гадяцької міської ради до Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агростиль" з вимогами про:
1) визнання незаконним та скасування розпорядження голови Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області від 19.12.2018 № 794 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж нерозподіленої земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 23,5580 га, розташованої на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області;
2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.12.2018 за № 02/29/18, укладеного між Гадяцькою районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 04057635) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агростиль" (код ЄДРПОУ 40243352) про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5320480400:00:006:0242 площею 23,5580 га (сіножаті), розташованої на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, право оренди на вищевказану земельну ділянку зареєстровано 05.01.2019 державним реєстратором Гадяцької районної державної адміністрації, номер запису про речове право - 29812735;
3) зобов'язання СТОВ "Агростиль" передати земельну ділянку з кадастровим номером 5320480400:00:006:0242 площею 23,5580 га (сіножаті), розташовану на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, вартістю 277 673,67 грн власнику - Гадяцькій міській об'єднаній територіальній громаді в особі Гадяцької міської ради (код ЄДРПОУ 21050924).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.04.2021 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що до повноважень районних державних адміністрацій входить розпорядження земельними ділянками державної власності у випадках, чітко визначених статтями 17, 122 Земельного кодексу України. Питання розпорядження земельними ділянками в інших випадках не відноситься до повноважень райдержадміністрацій. Межі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5320480400:00:006:0242 площею 23,5580 га, яка входить до складу державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ № 15 від 20.08.1996 колишнього КСП “Дружба” (СТОВ “Дружба”), не паювалися, і до нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) не належить (несформована земельна ділянка). Відтак, у Гадяцької районної державної адміністрації відсутні повноваження щодо передачі вказаної ділянки у користування. Судом встановлено порушення порядку надання земельної ділянки в оренду, розпорядження голови Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області від 19.12.2018 № 794 скасовано, в зв'язку з чим визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 29.12.2018 за № 02/29/18, як такий, що укладений з порушенням норм ГК України та ЦК України та зобов'язано другого відповідача передати земельну ділянку з кадастровим номером 5320480400:00:006:0242, площею 23,5580 га (сіножаті) власнику - Гадяцькій міській об'єднаній територіальній громаді в особі Гадяцької міської ради.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агростиль" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2021 у справі №917/2031/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Скарга обґрунтована тим, що прийнятими розпорядженнями голови райдержадміністрації не було порушено прав і охоронюваних законом інтересів Гадяцької міської об'єднаної територіальної громади в особі Гадяцької міської ради. Земельна ділянка площею 23,5580 га, що знаходиться за межами населеного пункту, відносилась до земель колективної власності, що правомірно встановлено судом, та входила в межі державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ № 15 від 20.08.1996, зареєстрованого за № 1. На момент прийняття розпорядження та укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки, Гадяцька міська рада не мала права розпоряджатися земельними ділянками вказаної форми власності. Зміни до чинного законодавства, а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 набрали чинності з 01.01.2019, відповідно до якого до органів місцевого самоврядування перейшли розпорядження нерозподіленими земельними ділянками. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.12.2018, на вказану земельну ділянку було відсутнє право власності. Отже, вказана земельна ділянка на момент її передачі у користування відповідачу- 2 не належала до земель комунальної власності, тому у Гадяцької міської ради були відсутні повноваження щодо розпорядження нею. Даний факт підтверджується копією Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 23,5580 га від 20.09.2019. Права Гадяцької міської ради не можуть бути порушені вказаними розпорядженнями голови райдержадміністрації та укладеним договором оренди земельної ділянки, оскільки орендна плата по вказаному договору надходить на рахунок Гадяцької міської ради, а відповідно є джерелом наповнення місцевого бюджету. Проте судом першої інстанції вказані факти не взяті до уваги.
Вказує, що в матеріалах справи відсутній лист-повідомлення Миргородської місцевої прокуратури Гадяцької міської ради про виявлені порушення та про те чи будуть застосовуватися Гадяцькою міською радою заходи щодо захисту інтересів держави шляхом подання позовної заяви про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки. Звертає увагу суду, що листи до Миргородської місцевої прокуратури адресовані від виконавчого комітету Гадяцької міської ради, а відповідь надано саме міському голові, а не компетентному органові, яким може бути лише Гадяцька міська рада. В матеріалах справи відсутнє листування в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з компетентним органом в інтересах якого подано позов, а саме з Гадяцькою міською радою.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки представником апелянта СТОВ «Агростиль» Хоруженком С.Г. було направлено до суду клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із його хворобою. Тобто представником було повідомлено причини його неявки у зв'язку із хворобою. Окрім того, згідно рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій в Полтавській області через поширення COVID-19 з 03 до 17 квітня 2021 року було посилено карантинні обмеження. Однак, в порушення п.1 ч.3 ст.202 ГПК України суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача та його представника.
02.07.2021 до суду від заступника керівника Миргородської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.7564), в якому прокурор проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2021 у справі №917/2031/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що право комунальної власності зареєстровано із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 20.09.2019, номер запису про право власності: 33355826. Таким чином, оскільки Гадяцька міська об'єднана територіальна громада в особі Гадяцької міської ради є власником спірної земельної ділянки, відтак на день звернення прокурора до суду з позовною заявою мала відповідні права на спірну земельну ділянку. Стосовно повноважень прокуратури на представництво інтересів держави в суді зазначає, що прокурором відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо до звернення до суду направлялись листи на ім'я голови Гадяцької міської ради з приводу виявлених порушень у сфері земельних відносин при наданні СТОВ «Агростиль» спірної земельної ділянки в оренду, про надання копій відповідних документів та пропозицій самостійного звернення до суду з позовом (листи від 26.07.2019 за №34/02-74-1081 вих.19, від 25.09.2019 за №34/02-1586 вих.19). Листи прокурором адресовано на ім'я міського голови, оскільки відповідно до п.14 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. 18.11.2019 прокурором повідомлено Гадяцьку міську раду, що ним підготовлено позовну заяву в інтересах Гадяцької міської об'єднаної територіальної громади в особі Гадяцької міської ради. Твердження відповідача, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії нерозподілених та не витребуваних, внаслідок чого Гадяцька РДА мала право розпоряджатися нею, спростовується доказами, що були надані до позовної заяви.
05.07.2021 до суду від Гадяцької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7663).
07.07.2021 та 19.07.2021 до суду від апелянта надійшли відповіді на відзив заступника керівника Миргородської окружної прокуратури та Гадяцької міської ради (вх.№7766, вх.№8211).
Відповідно до ч.1 ст.263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Згідно з ч.1, 2 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агростиль" на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2021 у справі №917/2031/19 та призначено справу до розгляду. Встановлено учасникам справи строк до 02.07.2021 для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 05.07.2021 для подання заяв, клопотань, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, Гадяцька міська рада надіслала відзив на апеляційну скаргу 03.07.2021, тобто з порушенням встановленого судом строку та не просить поновити пропущений строк, в зв'язку з чим колегія суддів залишає його без розгляду.
Згідно положень ГПК України заявами по суті справи в суді апеляційної інстанції є апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу. Подання до суду апеляційної інстанції відповіді на відзив не відповідає положенням ГПК України та не передбачено наведеним кодексом, тому колегія суддів не розглядає відповіді на відзив від 07.07.2021 вх.№7766 та від 19.07.2021 вх.№8211 в якості заяв по суті справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021 у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О., який входив до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №917/2031/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Тарасова І.В.
Представник другого відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення залишити без змін.
Представники позивача та першого відповідача у судове засідання не прибули, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням голови Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області від 29.12.2018 № 794 «Про передачу СТОВ «Агростиль» в оренду нерозподіленої земельної ділянки, площею 23,5580 га, на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж нерозподіленої земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 23,5580 га, розташованої на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області; передано СТОВ "Агростиль" в оренду нерозподілену земельну ділянку площею 23,5580 га, кадастровий номер 5320480400:00:006:0242 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення та розташована на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області; встановлено термін оренди земельних ділянок до 31.12.2066; встановлено орендну плату за користування земельними ділянками у розмірі 3 відсотка від нормативної грошової оцінки земельних ділянок; зобов'язано СТОВ «Агростиль» укласти з Гадяцькою районною державною адміністрацією договір оренди нерозподіленої земельної ділянки протягом одного місяця з моменту прийняття цього розпорядження.
На підставі вказаного розпорядження 29.12.2018 між Гадяцькою РДА, орендодавцем, та СТОВ "Агростиль", орендарем, укладено договір оренди № 02/29/18, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерозподілену земельну ділянку загальною площею 23,5580 га, кадастровий номер 5320480400:00:006:0242, яка розташована на території Гречанівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, за межами населеного пункту, строком до 31.12.2066.
29.12.2018 між орендарем та орендодавцем підписаний акт передачі-приймання зазначеної земельної ділянки.
Право оренди за вказаним договором зареєстровано із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 05.01.2019, номер запису про інше речове право: 29812735 (спеціальний розділ), строк дії до 31.12.2066.
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2019 спірна земельна ділянка, кадастровий номер 5320480400:00:006:0242, площею 23,558 га, має комунальну форму власності.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 06.03.2019 №52/403-19-0.22 земельна ділянка кадастровий номер 5320480400:00:006:0242 відноситься до земель колективної власності згідно проекту роздержавлення і приватизації земель КСП «Дружба» та входить до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Дружба» серія ПЛ №15 від 20.08.1996, реєстраційний номер 1.
З метою встановлення підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді, що визначено ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Миргородською місцевою прокуратурою Полтавської області ініційовано проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства в діяльності Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області, про що на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області скерований лист за №01/03 - 1088 від 01.02.2019.
24.05.2019 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки кадастровий номер 5320480400:00:006:0242, площею 23,558 га, на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки від 24.05.2019 № 323-ДК/460/АП/09/01/-19, зі змісту якого вбачається, що:
- розпорядженням Гадяцької районної державної адміністрації від 26.12.2018 №794 допущено порушення вимог ст.ст. 17, 79-1, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України;
-розглянувши проект роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Гадяцького району Полтавської області, який затверджений рішенням VII сесії XXII скликання від 26.04.1996 Гадяцькою районною радою народних депутатів Полтавської області на підставі протоколу загальних зборів КСП «Дружба» від 12.07.1995 № 2 та рішення Біленченківської сільської ради народних депутатів 6 сесії вирішено: створити на території сільської Ради резервний фонд земель площею 145,3 га, що становить 3,9% від площі с/г угідь господарства; затвердити списки осіб, які мають право на одержання середньої земельної частки; схвалити проект роздержавлення, і приватизації земель КСП «Дружба», яким визначено межі і площі земель: колективної власності - 2466,10 га, з них: підлягає приватизації - 2246,60 га, загального користування - 219,50 га; державної власності - 1713,80 га, з них: лісового фонду - 178,00 га; водного фонду - 9,00 га; природоохоронного призначення - 1381,50 га: землі резервного фонду - 145,30 га.
Розпорядженням Гадяцької РДА від 23.02.2000 №611 «Про перереєстрацію КСП «Дружба» в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба» вирішено: зареєструвати Статут сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба», утвореного внаслідок реорганізації КСП «Дружба»; видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка.
З проекту реформування колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Гадяцького району Полтавської області та списку громадян-членів КСП «Дружба», які мають право на земельну частку (пай) вбачається, що згідно витягу з протоколу №2 зборів уповноважених членів КСП «Дружба» від 12.07.1996, розпорядженням Гадяцької РДА від 28.10.1996 № 507 включено в списки і виключено із списків громадян (додаток 1, 2) та відповідно протоколу зборів уповноважених членів колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» від 24.02.2000, розпорядженням Гадяцької РДА від 16.03.2000 № 95 включено 30 громадян в списки громадян, як додатково включених. Загальна кількість громадян КСП «Дружба» становить 976 чоловік, площа земель, що підлягали паюванню 2288,30 га ріллі. Розмір земельних часток (паїв) та їх вартість затверджені розпорядженням Гадяцької РДА від 28.08.2000 № 349.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 12.09.2019 №560/103 земельна ділянка, яка розташована на території Гадяцької ОТГ (Біленченківскої сільської ради) площею 23,5580 га відноситься до земель колективної власності згідно проекту роздержавлення і приватизації земель КСП «Дружба» та державного акта на право колективної власності на землю. Серія державного акта ПЛ №15 від 20.08.1996, реєстраційний номер 1.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10.03.2011 до реєстру внесено запис про припинення юридичної особи СТОВ «Дружба» у зв'язку з визнання її банкрутом на підставі судового рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2011 №18/324..2011, Номер запису: 15601170003000418, Підстава: судове рішення, Атрибути судового рішеннТакож, як вбачається з акту перевірки від 24.05.2019, межі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5320480400:00:006:0242 площею 23,5580 га, яка входить до складу державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ № 15 від 20.08.1996 колишнього КСП «Дружба» (СТОВ «Дружба»), не паювалися, і до нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) не належить (несформована земельна ділянка).
Відділом у Гадяцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області підтверджено, що вказана ділянка належить до земель колективної власності (лист від 06.03.2019 №52/403-19-0.22).
Таким чином, як зазначає прокурор, встановлено, що вказана земельна ділянка до нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) не належить, окрім того відносилась до земель колективної власності, відтак у Гадяцької районної державної адміністрації були відсутні повноваження щодо передачі вказаної ділянки у користування. Оскільки оспорюване розпорядження №794 від 29.12.2018 Гадяцькою РДА прийняте з перевищенням повноважень, наданих в галузі земельних відносин, воно повинно бути визнане судом незаконним та підлягає скасуванню. Враховуючи те, що Гадяцькою РДА із СТОВ «Агростиль» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі розпорядження, яке прийняте районною державною адміністрацією з перевищенням наданих повноважень в галузі земельних відносин, тому вищевказаний договір повинен бути визнаний судом недійсним.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом судового розгляду у даній справі є позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі Гадяцької міської об'єднаної територіальної громади в особі Гадяцької міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки, з підстав порушення вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст.ст.53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №904/2529/20.
Як свідчать матеріали справи, 19.09.2018 рішенням 38 сесії 8 скликання Гадяцької міської ради «Про добровільне приєднання до територіальної громади міста обласного значення» добровільно приєднано Біленченківську сільську територіальну громаду Гадяцького району Полтавської області до Гадяцької міської територіальної громади Полтавської області. Право комунальної власності зареєстровано із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 20.09.2019, згідно рішення 53 сесії 7 скликання Гадяцької міської ради.
Прокурором відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо до звернення до суду направлялись листи на ім'я голови Гадяцької міської ради з приводу виявлених порушень у сфері земельних відносин при наданні СТОВ «Агростиль» спірної земельної ділянки в оренду, про надання копій відповідних документів та пропозицій самостійного звернення до суду з позовом (листи від 26.07.2019 №34/02-74-1081вих.19, від 25.09.2019 №34/02-1586вих.19). Листи адресовано на ім'я міського голови.
Відповідно до п.1, 2, 3, 7, 14, 15 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.
Згідно листа Виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 26.09.2019 №03-70/2409 за підписом міського голови, повідомлено прокурора, що прийняте 29.12.2018 Гадяцькою РДА розпорядження грубо порушує земельні права Гадяцької міської об'єднаної територіальної громади, однак через відсутність коштів у місцевому бюджеті для сплати судового збору, даний орган не може самостійно звернутися до суду та просить прокуратуру звернутися з позовною заявою до господарського суду Полтавської області в інтересах органу місцевого самоврядування про скасування вище вказаного розпорядження голови Гадяцької РДА, та визнання договору оренди недійсним.
Враховуючи наведені положення ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", підписання листа Виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 26.09.2019 №03-70/2409 саме міським головою, відповідно до змісту якого в ньому викладена позиція міського голови від імені Гадяцької міської об'єднаної територіальної громади, колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно відсутності листування з компетентним органом в інтересах якого подано позов, відтак суд апеляційної інстанції вважає, що прокурором дотримано положення ст.23 Закону України "Про прокуратуру" щодо належного повідомлення позивача про звернення в його інтересах до суду з даним позовом.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
18.11.2019 прокурором листом №30/02-74-2004вих19 повідомлено Гадяцьку міську раду, що ним підготовлено позовну заяву в інтересах Гадяцької міської об'єднаної територіальної громади в особі Гадяцької міської ради.
Оскільки об'єднана територіальна громада в особі Гадяцької міської ради є власником спірної земельної ділянки, а відтак має право на звернення до суду щодо визнання незаконним розпорядження Гадяцької районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки, однак нею не вживаються заходи по захисту її майнових прав та інтересів, є підстави для ствердження про неналежне здійснення радою захисту інтересів громади та є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів територіальної громади.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час прийняття спірного розпорядження) визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.
Згідно з частиною третьою статті 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до частини 1 статті 79 наведеного Кодексу земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
01.01.2019 набув чинності Закон України № 2498-VIII від 10.07.2018 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні”, яким розділ X “Перехідні положення” Земельного кодексу України доповнено пунктом 21, яким передбачено, що з дня набрання чинності Законом № 2498-VIII від 10.07.2018 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.
Гадяцькою міською радою 20.09.2019 відповідно до вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні”, зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 5320480400:00:006:0242 площею 23,5580 га, розташовану на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2019 № 182123503.
Таким чином, до 01.01.2019 спірна земельна ділянка належала до колективної власності та з 20.09.2019 відповідно до п. 21 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України, перейшла у комунальну власність Гадяцької міської ради.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 06.03.2019 №52/403-19-0.22 підтверджено, що земельна ділянка кадастровий номер 5320480400:00:006:0242 належала до земель колективної власності згідно проекту роздержавлення і приватизації земель КСП «Дружба» та входить до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Дружба» серія ПЛ №15 від 20.08.1996, реєстраційний номер 1.
Відповідно до роз'яснення Держземагенства України № 22-28-0.13-12187/2-14 від 13.10.2014, розпорядження землями колективної власності не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного ст. 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.
Відповідно до частин 1-3 ст. 25 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видання спірного розпорядження та укладення договору оренди) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.
Згідно з частинами 3-5 ст.118 зазначеного Кодексу громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Підпунктом а) ч.1 ст.17 Земельного кодексу України унормовано, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
За змістом положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.
Згідно з положеннями ч.1 ст.9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (у редакції, що діяла на час прийняття спірного розпорядження) розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування. Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі. Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).
Отже, формування земельних ділянок із нерозподілених часток (паїв) здійснюється згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), а результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі.
Відповідно до положень статті 13 цього Закону у тій же редакції, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Отже, до повноважень районних державних адміністрацій входить розпорядження земельними ділянками державної власності у випадках, чітко визначених статтями 17, 122 Земельного кодексу України.
Розпорядження земельними ділянками в інших випадках не відноситься до повноважень райдержадміністрацій.
Як свідчать матеріали справи, на підставі розпорядження голови Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області від 29.12.2018 № 794 між Гадяцькою РДА та СТОВ "Агростиль" 29.12.2018 укладено договір оренди № 02/29/18 нерозподіленої земельної ділянки з кадастровим номером 5320480400:00:006:0242 площею 23,5580 га, яка розташована на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області строком до 31.12.2066.
Право оренди за вказаним договором зареєстровано із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 05.01.2019.
Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру.
В результаті перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області встановлено, що межі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5320480400:00:006:0242 площею 23,5580 га, яка входить до складу державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ № 15 від 20.08.1996 колишнього КСП “Дружба” (СТОВ “Дружба”), не паювалися, і до нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) не належить (несформована земельна ділянка) (акт № 323-ДК/460/АП/09/01/-19 від 24.05.2019).
Тобто, зазначена земельна ділянка належала до земель колективної форми власності та не відносилась до невитребуваних земельних часток (паїв).
Таким чином, розпоряджаючись спірною земельною ділянкою, яка не відноситься до державної власності та безпідставно віднесена до категорії нерозподілених (невитребуваних) паїв, Гадяцька районна державна адміністрація діяла поза межами своїх повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", тому розпорядження Гадяцької районної державної адміністрації від 29.12.2018 № 794 «Про передачу СТОВ «Агростиль» в оренду нерозподіленої земельної ділянки, площею 23,5580 га, на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району», є неправомірним.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання недійсним та скасування розпорядження Гадяцької районної державної адміністрації від 29.12.2018 № 794 «Про передачу СТОВ «Агростиль» в оренду нерозподіленої земельної ділянки, площею 23,5580 га, на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району».
Згідно з ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У відповідності до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Відповідно до положень ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Договір оренди нерозподіленої земельної ділянки від 29.12.2018 №02/29/2018, укладений між Гадяцькою районною державною адміністрацією та СТОВ "Агростиль" щодо земельної ділянки кадастровий номер 5320480400:00:006:0242 площею 23,5580 га, був укладений на підставі неправомірного розпорядження Гадяцької районної державної адміністрації від 29.12.2018 №794, тому вимога про визнання недійсним зазначеного договору оренди землі є похідною і правомірно задоволена судом першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи те, що договір оренди нерозподіленої земельної ділянки від 29.12.2018 №02/29/2018 визнано судом недійсним, вимога прокурора про зобов'язання СТОВ "Агростиль" передати земельну ділянку з кадастровим номером 5320480400:00:006:0242 площею 23,5580 га власнику - Гадяцькій міській об'єднаній територіальній громаді в особі Гадяцької міської раді є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.
Стосовно посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати у порядку загального позовного провадження. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статті 165 ГПК України до 15 днів з дня отримання ухвали. Ухвала суду отримана, зокрема СТОВ «Агростиль» 17.01.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції (а.с.66 т.1).
Ухвалою суду від 21.01.2020 зупинено провадження у справі № 917/2031/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного суду справи № 912/2385/18.
Ухвалою суду від 18.08.2020 поновлено провадження у справі. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Призначено підготовче засідання у справі на 06.10.2020. Ухвала суду отримана, зокрема СТОВ «Агростиль» 20.08.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції (а.с.90 т.1).
05.10.2020 та 06.10.2020 до суду від представника СТОВ "Агростиль" адвоката Хоруженка С.Г. надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, в зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі (вх. №11057 від 05.10.2020 копія ел.поштою, вх. №11092 від 06.10.2020 оригінал), яке було задоволено судом та ухвалою суду від 06.10.2020 розгляд справи було відкладено на 03.11.2020. Ухвала суду отримана, зокрема СТОВ «Агростиль» 15.10.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції (а.с.128 т.1).
Ухвалою суду від 03.11.2020 відкладено підготовче засідання на 08.12.2020. Представник скаржника Хоруженко С.Г. був присутнім у судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 03.11.2020.
07.12.2020 від СТОВ "Агростиль" надійшло клопотання про перенесення підготовчого засідання призначеного на 08.12.2020 (вх. №13634).
Судове засідання, призначене на 08.12.2020, не відбулося у зв'язку з відпусткою судді.
Ухвалою суду від 15.12.2020 призначено дату наступного підготовчого засідання на 04.02.2021.
Ухвалою суду від 04.02.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2021.
Ухвалою суду від 11.03.2021 відкладено судове засідання на 08.04.2021. Представник скаржника Хоруженко С.Г. був присутнім у судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 11.03.2021.
07.04.2021 від представника ТОВ "Агростиль" Хоруженка С.Г. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з його хворобою. Однак, доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин до клопотання не надано.
08.04.2021 господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи за умови, що цей учасник справи був належним чином повідомлений про судове засідання.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду має прийматись з дотриманням цих принципів, які закріплені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і жодним іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту: за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Визначений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності та принцип рівності сторін, визначений статтею 7 Господарського процесуального кодексу України, які пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її в явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку другим відповідачем не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення даного спору в призначеному судовому засіданні.
За тривалий період розгляду даної справи, відповідачем було використано можливість для подання до суду визначених процесуальним законом заяв по суті справи та доказів.
Враховуючи тривалість розгляду справи, відсутність доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, а також те, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника 2-го відповідача за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частино. 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2021 у справі №917/2031/19 без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агростиль" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2021 у справі №917/2031/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09.09.2021.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя І.В. Тарасова