79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"01" вересня 2021 р. Справа №909/1091/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Плотніцького Б.Д.,
суддів Кравчук Н.М.,
Мирутенка О.Л.,
секретар судового засідання Бондар Н. С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Балаєв Ф.Д.;
від відповідача: Шурин Ю.В.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Казковий двір” б/н від 28.04.2021 (вх.№ ЗАГС 01-05/1715/21 від 17.05.2021)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2021 (повний текст складено та підписано 30.03.2021), суддя Неверовська Л.М.
у справі №909/1091/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Казковий двір”, м. Івано-Франківськ,
до відповідача: Витвицької сільської ради об'єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області, Івано-Франківська обл., Долинський р-н., с. Витвиця,
про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Витвицької сільської ради, визнання права власності на майно,
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2021 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Казковий двір” до Витвицької сільської ради об'єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Витвицької сільської ради об'єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області від 26.02.2020 №28 “Про прийняття у комунальну власність територіальної громади необлікованого нерухомого майна” та визнання права власності на майно.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Казковий двір” (позивач) оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла до Господарського суду Івано-Франківської області 30.04.2021, а до Західного апеляційного господарського суду 17.05.2021, тобто з пропуском строку на оскарження рішення суду.
У апеляційній скарзі позивач вказав, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначив, що відповідачем, у зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення, порушено право власності позивача на належне йому рухоме майно, а саме: дитячу гірку середню, качалку-балансер, карусель з кермом, гойдалку металеву, пісочницю з кришкою, дитячу гірку малу, качалку-балансер, гойдалку металеву, лавку садову, карусель, жираф, дитячу гірку середню, качалку-балансер, карусель з кермом, дитячу гірку середню, качалку-балансер, карусель з кермом, дитячу гірку середню, качалку-балансер, карусель з кермом, гойдалку металеву, пісочницю з кришкою. Апелянт стверджує, що зазначене вище майно є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Казковий двір"; набуте останнім на підставі Договорів від 15 січня 2019 року: № 04/01/20/1, № 04/01/20/2. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідачем жодних доказів не подавалось, а відтак докази позивача були більш вірогідними. Окрім того, суд не взяв до уваги, що перелік майна прийнятого в комунальну власність, повністю співпадає з майном, яке було придбано позивачем за договором.
Також, апелянт вказав, що суд першої інстанції проігнорував норми ст 335 та 338 ЦК України. На думку апелянта, відповідачем було порушено процедуру набуття права власності на знахідку.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату слухання справи.
В судовому засіданні 04.08.21 року колегією були допитані свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є працівниками позивача. Свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Свідки почергово надали пояснення, які зафіксовані протоколом та звукозаписом судового засідання.
З пояснень свідків було встановлено, що працівниками позивача було доставлено на територію Витвицької ОТГ та зібрано обладнання для дитячих майданчиків. А саме: дитячу гірку малу, дитячу гірку середню, качалку-балансер, карусель з кермом, гойдалку металеву, пісочницю з кришкою, гойдалку металеву, лавку садову, карусель, жирафа. Також свідки підтвердили, що вони доставили майно на місце та зібрали його, проте не займались його встановленням.
Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу частково задоволити.
26 лютого 2020 року виконавчим комітетом Витвицької сільської ради об'єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області прийнято рішення № 28 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади необлікованого нерухомого майна" (а.с. 37).
Враховуючи звернення депутатів сільської ради, колективні звернення мешканців сіл Витвиця, Церківна, Слобода-Болехівська, Липа, Лужки, про виявлення необлікованого нерухомого майна - дитячих майданчиків, з метою врегулювання питання виявлення, забезпечення обліку та прийняття нерухомого майна у власність територіальної громади, виконавчий комітет Витвицької сільської ради об'єднаної територіальної громади вирішив:
затвердити Акти про матеріальні цінності, що не внесені в інвентаризаційні списки від 11.11.2019 Витвицького ЗДО (ясел-садка) "Калинка", Слободоболехівської гімназії імені Дмитра Квецка, Церківнянської гімназії (додаток 1, 2, 3);
прийняти безкоштовно на баланс комунальну власність Витвицької сільської громади ОТГ, згідно Акту прийняття необлікованого майна (додатку 4, 5, 6) та оформити його прийняття відповідними документами;
безкоштовно передати прийняте майно комунальної власності на баланс Витвицького ЗДО (ясел-садка) "Калинка", Слободоболехівської гімназії імені Дмитра Квецка, Церківнянської гімназії, згідно Акту прийняття необлікованого майна (додатку 4, 5, 6) та оформити його прийняття відповідними документами.
Згідно Акта Витвицького ЗДО (ясел-садка) "Калинка" про матеріальні цінності, що не внесені в інвентаризаційний список, під час проведення інвентаризації в закладі освіти виявлено матеріальні цінності, які не перебувають в інвентиризаційному описі, а саме: дитяча гірка середня - 1 шт, качалка-балансир - 1 шт, карусель з кермом - 1 шт, гойдалка металева - 1 шт., пісочниця з кришкою - 1 шт. Цей акт складено для взяття матеріальних цінностей на баланс Витвицької ЗДО (ясел-садка) "Калинка" (а.с. 38).
Згідно Акта №1 про матеріальні цінності, що не внесені в інвентаризаційний список, під час проведення інвентаризації в закладі освіти - Липівська філія виявлено матеріальні цінності, які не перебувають в інвентаризаційному описі, а саме: дитяча гірка середня - 1 шт, качалка-балансер - 1 шт, карусель з кермом - 1 шт (а.с. 39).
Цей акт складено для взяття матеріальних цінностей на баланс Слободоболехівської гімназії імені Дмитра Квецка.
Згідно Акта №1 від 11.11.2019 с. Церківна про матеріальні цінності, що не внесені в інвентаризаційний список, під час проведення інвентаризації в закладі освіти виявлено матеріальні цінності, які не перебувають в інвентиризаційному описі, а саме: дитяча гірка середня - 1 шт, качалка-балансир - 1 шт, карусель з кермом - 1 шт, гойдалка металева - 1 шт., пісочниця з кришкою - 1 шт. Цей акт складено для взяття матеріальних цінностей на баланс Церківнянської гімназії (а.с. 40).
Позивач стверджує, що зазначене у вищевказаних актах майно є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Казковий двір" згідно договору № 04/01/20/1 від 15 січня 2019 р., укладеного з ФОП Смірнягіною А.В.
На підтвердження вищевказаного подав такі докази:
- Договір № 04/01/20/1 від 15 січня 2019 р. (а.с. 6-8);
- видаткову накладну №А-00000016а від 12 липня 2019р. на суму 36427,60 грн (а.с. 9);
- рахунок-фактуру №А-00000016а від 26 червня 2019р. на суму 36427,60 грн (а.с. 10);
- платіжне доручення №221 від 12 липня 2019р. на суму 23610,00 грн (а.с. 11);
- платіжне доручення №223 від 15 липня 2019р. на суму 12817,60 грн (а.с. 12);
- видаткову накладну №А-00000014а від 12.07. 2019 на суму 32142,75 грн (а.с. 23);
- видаткову накладну №А-00000015а від 12.07. 2019 на суму 32142,75 грн (а.с. 25);
- видаткову накладну №А-00000017а від 12.07. 2019 на суму 36427,60 грн (а.с. 27).
Згідно Акта №1 про матеріальні цінності, що не внесені в інвентаризаційний список, під час проведення інвентаризації в закладі освіти - Слободоболехівська гімназія виявлено матеріальні цінності, які не перебувають в інвентаризаційному описі, а саме: дитяча гірка мала - 1 шт, качалка-балансер - 1 шт, гойдалка металева - 3 шт, лавка садова - 3 шт, карусель - 1 шт, жираф - 1 шт. Цей акт складено для взяття матеріальних цінностей на баланс Слободоболехівської гімназії імені Дмитра Квецка (а.с. 39).
Позивач стверджує, що зазначене у вищевказаному акті майно є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Казковий двір" згідно договору № 04/01/20/2 від 15 січня 2019 р. укладеного з ФОП Ющенко І.В.
На підтвердження вищевказаного, подав такі докази:
- Договір № 04/01/20/2 від 15 січня 2019 р. (а.с. 14-16);
- рахунок-фактуру №К-00000022ю від 21 червня 2019р. на суму 44296,90 грн (а.с. 20);
- видаткову накладну №К-000003 від 21.06.2019 на суму 44296,90 грн (а.с. 19);
- платіжне доручення №216 від 11 липня 2019р. на суму 9297,80 грн (а.с. 17);
- платіжне доручення №190 від 14 червня 2019р. на суму 35000,00 грн (а.с. 18).
15 січня 2019 року між ФОП Смірнягіною Анною Володимирівною (Компанія) та ТОВ "Казковий Двір" (Партнер) укладено Договір №04/01/20/1.
Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що Компанія на умовах встановлених цим договором, згідно замовлень Партнера зобов'язується виготовити і передати у власність Партнера продукцію, а Партнер зобов'язується прийняти та оплатити таку продукцію.
Згідно з п. 1.2. Договору, Компанія надає Партнеру невиключні права на розповсюдження продукції Компанії.
Продукцією Компанії є обладнання для дитячих та спортивних майданчиків (п.1.4. Договору).
Обов'язки Компанії визначені у розділі 2 Договору.
У відповідності до п.2.1. Договору, одним із обов'язків Компанії є надання Партнеру права продажу продукції Компанії.
Обов'язки Партнера визначені у розділі 3 Договору.
Згідно п.3. 2. Договору, одним із обов'язків Партнера - брати активну участь у заходах по просуванню продукції, вивчення ринку та поліпшення якості обслуговування клієнтів, що проводяться Компанією.
Умови договору №04/01/20/2 від 15 січня 2019 року укладеного між ФОП Ющенко Інною Володимирівною (Компанія) та ТОВ "Казковий Двір" (Партнер) аналогічні вищевикладеним умовам договору №04/01/20/1.
Предметом спору в даній справі є визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету сільської ради та визнання права власності на майно.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (стаття 140 Конституції України).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Приписами ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).
Згідно зі ст.ст. 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відносини пов'язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються, серед іншого, Цивільним і Господарським кодексами України.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (статті 328 Цивільного кодексу України).
Статтею 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч.1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно приписів ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (cт. 179 ЦК України).
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч. 2 cт. 181 ЦК України).
Згідно приписів статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Обгрунтовуючи позов, позивач стверджує, що відповідачем, у зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення, порушено право власності ТОВ "Казковий двір" на належне йому рухоме майно, а саме: дитячу гірку середню, качалку-балансер, карусель з кермом, гойдалку металеву, пісочницю з кришкою, дитячу гірку малу, качалку-балансер, гойдалку металеву, лавку садову, карусель, жираф, дитячу гірку середню, качалку-балансер, карусель з кермом, дитячу гірку середню, качалку-балансер, карусель з кермом, дитячу гірку середню, качалку-балансер, карусель з кермом, гойдалку металеву, пісочницю з кришкою.
Позивач наголошує, що зазначене вище майно є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Казковий двір"; набуте останнім на підставі Договорів від 15 січня 2019 року: № 04/01/20/1, № 04/01/20/2.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом зазначених вище договорів є обладнання для дитячих та спортивних майданчиків (п. 1.4. договору).
Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, позивач придбав у ФОП Смірнягіної А.В. та ФОП Ющенко І.В. наступне обладнання: дитячу гірку малу, дитячу гірку середню, качалку-балансер, карусель з кермом, гойдалку металеву, пісочницю з кришкою, гойдалку металеву, лавку садову, карусель, жирафа, проте зазначене майно не є індивідуально визначеним.
Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки зазначене вище майно (речі) не наділене індивідуальними ознаками, надані позивачем докази не підтверджують, що відповідачем, у зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення, порушено право власності ТОВ "Казковий двір" на належне йому рухоме майно, оскільки суд позбавлений можливості встановити, що речі, придбані позивачем у ФОП Смірнягіної А.В. та ФОП Ющенко І.В. та прийняті у комунальну власність територіальної громади і визначені в оскаржуваному рішенні як "необліковане нерухоме майно", є тотожними, тобто тими самими речами.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд також зазначає, що у п. п. 1- 3 ч 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).
В матеріалах справи відсутні будь які докази зі сторони відповідача, на спростування доказів позивача. Відповідач не надав пояснень суду чи відзиву, ігнорував судові засідання, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем вчинялись будь які дії для того, щоб з'ясувати походження даного майна та встановити власника.
Натомість, позивачем долучено до матеріалів справи Договори від 15 січня 2019 року: № 04/01/20/1, № 04/01/20/2. Як вбачається з матеріалів справи, предметом договорів є обладнання для дитячих та спортивних майданчиків (п. 1.4. договору). Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, позивач придбав у ФОП Смірнягіної А.В. та ФОП Ющенко І.В. наступне обладнання: дитячу гірку малу, дитячу гірку середню, качалку-балансер, карусель з кермом, гойдалку металеву, пісочницю з кришкою, гойдалку металеву, лавку садову, карусель, жирафа, проте зазначене майно не є індивідуально визначеним.
Список придбаного позивачем обладнання для дитячих та спортивних майданчиків повністю співпадає з тим, який був прийнятий відповідачем у власність на підставі рішення № 28 від 26 лютого 2020 року виконавчим комітетом Витвицької сільської ради об'єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади необлікованого нерухомого майна" (а.с. 37).
Окрім того, дані факти підтверджуються свідками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 які були викликані в судове засідання і є працівниками позивача. Свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Свідки почергово надали пояснення, які зафіксовані протоколом та звукозаписом судового засідання.
З пояснень свідків було встановлено, що працівниками позивача було доставлено на територію Витвицької ОТГ, а саме в с. Витвиця, с. Лужки, с. Липа, с. Церковна та с. Слобода-Болехівська та зібрано обладнання для дитячих майданчиків. Як зазначили свідки, обладнання було доставлено в с. Витвиця, де було зібрано на території Витвицького ЗДО «Калинка», частина зібраного обладнання була розвезена по інших селах ОТГ, а саме с. Лужки, с. Липа, с. Церковна та с. Слобода-Болехівська. Як зазначили свідки, ними здійснювалась тільки монтування (без встановлення) та розвезення обладнання, а саме: дитяча гірка мала, дитяча гірка середня, качалка-балансер, карусель з кермом, гойдалка металева, пісочниця з кришкою, гойдалка металева, лавка садова, карусель, жирафа.
Відтак, виходячи з вищенаведеного та за відсутності інших більш вірогідних доказів, колегія суддів приходить до висновку, що дане майно належить позивачу.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем також було порушено процедуру прийняття у комунальну власність територіальної громади необлікованого нерухомого майна.
Відповідно до статті 335. Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідачем не бралось дане майно на облік, не публікувалось в засобах масової інформації оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік і відповідно відсутні докази, що дане майно передавалось судом у комунальну власність.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Казковий двір" до Витвицької сільської ради об'єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Витвицької сільської ради об'єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області від 26.02.2020 №28 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади необлікованого нерухомого майна" слід задоволити.
Щодо позовних вимог в частині визнання права власності на майно, колегія суддів дійшла висновку про відмову в даній частині позову, оскільки це невірно обраний спосіб захисту. Колегія суддів зазначає, що дане майно вже є власністю позивача та може бути витребувано позивачем в порядку віндикаційного позову.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Казковий двір” б/н від 28.04.2021 (вх.№ ЗАГС 01-05/1715/21 від 17.05.2021) задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2021 у справі № 909/1091/20 скасувати в частині відмови у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Казковий двір" до Витвицької сільської ради об'єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Витвицької сільської ради об'єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області від 26.02.2020 №28 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади необлікованого нерухомого майна".
3. В цій частині прийняти нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Витвицької сільської ради об'єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області від 26.02.2020 №28 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади необлікованого нерухомого майна".
4. В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2021 у справі № 909/1091/20 залишити без змін.
5. Стягнути з Витвицької сільської ради об'єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області, (Івано-Франківська обл., Долинський р-н., с. Витвиця, вул. З. Красівського, 63А, ідентифікаційний код 04355898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Казковий двір”(вул. Грюнвальдська, 14 Б, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 42001609) 2411,79 грн в повернення сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
6. Стягнути з Витвицької сільської ради об'єднаної територіальної громади Долинського району (Івано-Франківської області, Івано-Франківська обл., Долинський р-н., с. Витвиця, вул. З. Красівського, 63А, ідентифікаційний код 04355898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Казковий двір”(вул. Грюнвальдська, 14 Б, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 42001609) 3617,69 грн в повернення сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
8. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.09.2021
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.