"06" вересня 2021 р. Справа №489/4308/20
Провадження №6/489/373/21
06 вересня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Румянцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Бодюл А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича про примусове проникнення до нежитлового приміщення боржника ОСОБА_1
Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д. звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з поданням про примусове проникнення до нежитлового приміщення боржника за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 .. Посилаючись на те, що на його виконанні перебуває виконавче провадження № 66082929 з примусового виконання виконавчого листа № 489/4308/20 виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення х ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 2 708 867 грн. 22 коп. та судового збору у розмірі 10 387 грн. 46 коп. 13 липня 2021 року ним винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка направлена на адресу боржника рекомендованим листом зі зворотним повідомленням. ОСОБА_1 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження 23.07.2021, що підтверджується відміткою про отримання на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення. Другим пунктом резолютивної частини постанови, ОСОБА_1 було зобов'язано подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено про відповідальність за неподання такої декларації. Проте, вказана вимога у встановлений законом строк ОСОБА_1 виконана не була. Рішення суду до теперішнього часу не виконано, жодних доказів на погашення заборгованості боржником не сплачено. Боржник не вживає заходів щодо виконання рішення суду. Факт ухилення боржника від виконання рішення суду, застосування примусового входження до житла боржника є необхідним засобом для виявлення майна боржника, на яке, згідно закону, можливе звернення стягнення, з метою виконання виконавчого документа і реалізації засад виконавчого провадження.
Згідно з ч. 2ст. 439 ЦПК України, суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Приватний виконавець у судове засідання не з'явився, у поданні просив розглянути за його відсутності.
Вивчивши доводи подання, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.05.2021, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 2 708 867 грн. 22 коп., що складається з: основної суми боргу - 2 526 393 грн. 58 коп.; суми з урахуванням індексів інфляції - 76 297 грн. 07 коп.; три відсотки річних - 106 177 грн. 15 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 10 387 грн. 46 коп.
09 липня 2021 року Ленінським районним судом м. Миколаєва по вищевказаній справі видано виконавчий лист.
13 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66082929 з примусового виконання виконавчого листа № 489/4308/20 (провадження № 2/489/466/21) про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 2 708 867 грн. 22 коп., що складається з: основної суми боргу - 2 526 393 грн. 58 коп.; суми з урахуванням індексів інфляції - 76 297 грн. 07 коп.; три відсотки річних - 106 177 грн. 15 коп. та судового збору у розмірі 10 387 грн. 46 коп. Зобов'язано боржника подати декларацію про доходи і майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Вказана постанова направлялася сторонам, зокрема боржнику ОСОБА_1 , яку остання отримала 23.07.2021, що підтверджується відміткою про отримання на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. від 13.07.2021, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 .
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. від 13.07.2021 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_3 .
Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 25.07.2021 за вих. № 20.1.0.0.0/7-210719/8993, на всі рахунки, які відкриті на ім'я ОСОБА_3 в АТ КБ «Приватбанк» накладено арешт, залишок коштів у загальному розмірі 46,86 грн.
З листа АТ «Універсал банк» від 19.07.2021 за вих. № 16861 А-БТ, вбачається, що на всі рахунки, які відкриті на ім'я ОСОБА_3 в АТ «Універсал банк» накладено арешт, залишок коштів у загальному розмірі 2297,73 грн.
Під час здійснення виконавчого провадження вживались заходи щодо виявлення коштів та рухомого майна, шляхом направлення електронних запитів до ДФС, ПФУ, МВС.
Згідно відповідей, інформація про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах України та інформація стосовно боржника та щодо сум нарахованого доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутні.
Згідно відповіді ПФУ боржник на обліку не перебуває та відсутня інформація про його останнє місце роботи.
З електронної відповіді МВС за боржником транспортні засоби не зареєстровані.
13 липня 2021 року приватним виконавцем направлено запит до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Регіонального сервісного центру МВС у Миколаївській області.
Згідно відповіді з Регіонального сервісного центру МВС у Миколаївській області від 18.08.2021 за вих. № 31/14-2601, згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів, за ОСОБА_3 транспортні засоби не зареєстровані.
З відповіді з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 27.07.2021 за вих. № 35-14-0.31-5099/2-21, вбачається, що за інформацією наданою територіальними структурними підрозділами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області станом на 01.01.2013 за фізичними особами вказаних у зазначених запитах приватного виконавця Баришнікова А.Д. , реєстрація права власності та користування на земельні ділянки на території Миколаївської області не виявлена.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 31.08.2021, вбачається, що ОСОБА_3 належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 26.05.2008 серії НОМЕР_1 та квартира АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 13.12.2011 посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Полонка Ю.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1636.
Згідно листа з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 23.07.2021 за вих. № 19.03.03-11/4618/21, станом на 23.07.2021 за відомостями Реєстру територіальної громади м. Миколаєва за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання однієї особи. Відомості про реєстрацію місця проживання малолітніх на неповнолітніх дітей за вказаною у запиті адресою відсутні.
23 липня 2021 року та 03 серпня 2021 року приватним виконавцем направлено до боржника ОСОБА_3 вимогу про надання доступу до квартири АДРЕСА_3 для проведення виконавчих дій 30 липня 2021 року та 09 серпня 2021 року та перевірки майнового стану боржника.
30 липня 2021 року та 029 серпня 2021 року приватним виконавцем здійснено виходи за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складені акти приватного виконавця, відповідно до яких встановлено, що доступ до приміщення боржник не забезпечив. Боржником вимогу приватного виконавця щодо надання доступу до нерухомого майна не виконано.
Заявник в своєму поданні зазначає, що рішення суду боржником до теперішнього часу не виконано, жодних доказів на погашення заборгованості боржником не сплачено. Боржник не вживає заходів щодо виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Згідно з п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи безперешкодно входити до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення.
Пунктом 13 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець звертається до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до ст.30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №757/41727/19-ц.
Звертаючись до суду з даним поданням, приватний виконавець посилався на те, що ним неодноразово було здійснено вихід за адресою проживання боржника, однак потрапити до квартири останньої для проведення виконавчих дій не виявилось можливим.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Опис та арешт майна боржника є виконавчою дією, а особливості виявлення майна, що знаходиться в помешканні боржника, вимагають сповіщення боржника про проведення виконавчих дій за його місцем проживання для забезпечення присутності боржника або його уповноваженої особи та потрапляння виконавця до помешкання.
Частиною 1 ст.28 вказаного Закону визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до положень ч.3 ст.12та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
До матеріалів заяви долучено платіжна вимога № 66082929 від 27.07.2021, вбачається, що платник ОСОБА_3 внесла на депозит стягувача Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. грошові кошти за виконавчим листом № 489/4308/20 від 09.07.2021 у розмірі 2991549,14 грн.
Крім того, 03 серпня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Ленінського районного суду м. Миколаєва з заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.05.2021 по справі № 489/4308/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.08.2021, заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 19.05.2021 по справі № 489/4308/20 прийнято для розгляду та призначено справу до судового розгляду на 28 вересня 2021 року на 10 год. 30 хв.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3 , оскільки в провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва перебуває заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду від 19.05.2021 по справі № 489/4308/20, на підставі якого на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 66082929.
Керуючись ст. 439 ЦПК України, суд
В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича про примусове проникнення до нежитлового приміщення боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «06» вересня 2021 року.