"03" вересня 2021 р. Справа № 489/4986/18
Провадження №6/489/274/21
03 вересня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Бодюл А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву представниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про поділ житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, таким, що не підлягає виконанню
ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою, якою просила виконавчий лист виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва по цивільній справі № 489/4986/18 (провадження № 2/489/55/20) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 3723,06 грн., визнати таким, що не підлягає виконанню. Посилаючись на те, що 04.02.2021 Ленінським районним судом м. Миколаєва за заявою ОСОБА_3 по справі № 489/4986/18 було видано виконавчий лист відносно ОСОБА_1 . Проте, на момент винесення судом рішення про видачу вищевказаного виконавчого листа, обов'язок боржника був відсутній у зв'язку з його добровільним виконанням до моменту видачі виконавчого листа. 19 січня 2021 року на рахунок ОСОБА_3 боржником ОСОБА_1 було переведено 3723,06 грн., з яких 723 грн. 06 коп. судового збору, 3000,00 грн. за проведення експертизи, що підтверджується квитанцією № 9221-0538-7528-2748. ОСОБА_3 звертаючись до суду з заявою про видачу виконавчого листа відносно ОСОБА_1 достеменно знав про сплату коштів останнім. Оскільки в рішенні суду не було зазначено банківських реквізитів позивача, представником ОСОБА_1 було вжито заходів для отримання банківських реквізитів стягувача. Через неправомірні дії ОСОБА_3 , державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження №64521844 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 489/4986/18 та винесено постанову про розмір мінімальних витрат за проведення виконавчих дій. Зазначає, що через неправомірні дії ОСОБА_3 відповідач по справі ОСОБА_1 змушений сплатити виконавчі витрати в сумі 327,28 грн., при цьому підстав для примусового виконання судового рішення не було, оскільки виконавчий лист був виданий після фактичного виконання рішення.
В судове засідання сторони не з'явились, повідомлялись судом належним чином, причини неявки суду не повідомили.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.08.2020, стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1446 грн. 12 коп., з кожного по 723 грн. 06 коп. та витрати на проведення експертизи у розмірі 6000 грн., з кожного по 3000 грн. 00 коп.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 07.12.2020, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 серпня 2020 року, залишено без змін.
Згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.1983592421.1 від 19 січня 2021 року ОСОБА_1 перевів на рахунок ОСОБА_3 суму судового збору - 723,06 грн., суму за витрати на проведення експертизи - 3000,00 грн., а всього 3723,06 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження"підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені вимоги, яким виконавчий документ повинен відповідати.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 38 Закону України "Про виконавче провадження", визначено, що виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
04 лютого 2021 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчі листи по справі №489/4986/18 (провадження № 2/489/55/20).
Виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості у сумі 3723,06 грн. було подано до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання.
Постановою від 16.02.2021 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві Південного мірегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відносно ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження № 64521844, про стягнення з ОСОБА_1 витрат за проведення виконавчих дій в розмірі 258,28 грн. за примусове виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості у сумі 3723,06 грн.
18 лютого 2021 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Черкасовою Л.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64521844 з повним фактичним виконанням боржником рішення суду до початку примусового виконання.
07 травня 2021 року до Ленінського районного суду м. Миколаєва повернувся виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості у сумі 3723,06 грн.
Крім того, судом встановлено, що 23 березня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою, якою просила виконавчий лист № 489/4986/18 виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва по цивільній справі № 489/4986/18 (провадження № 2/489/55/20) про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 3723,06 грн., з яких 723,06 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрати за проведення експертизи - визнати таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з добровільним та повним виконанням ОСОБА_1 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.08.2020, яке постановою Миколаївського апеляційного суду від 07.12.2020 по цивільній справі № 489/4986/18, залишено без змін.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.06.2021, в задоволенні заяви представниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про поділ житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
На підставі ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 19 січня 2021 року, виконано рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 серпня 2020 року шляхом внесення коштів, визначених рішенням суду, на рахунок ОСОБА_3 .
Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Як роз'яснено в п. 5 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» №8 від 25.09.2015 року зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахування, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки виконавче провадження № 64521844 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст.. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
На підставі викладеного, керуючись статтею 432 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви представниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про поділ житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «03» вересня 2021 року.