Справа № 761/4935/21
Провадження № 1-кс/761/3701/2021
25 лютого 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12020100000000072 від 05.02.2020,
До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2020 в рамках кримінального провадження №12020100000000072 від 05.02.2020, а саме на:
-Ноутбук марки DELL sh 372 bfl2 разом із зарядним пристроєм до нього;
-Планшет з маркою Mizo W17081808m1fis;
-Флеш-карта Silicon Power 32 Gb;
-Флеш-карта PQ1 на 1 Gb;
-Флеш-карта з надписом «Райфайзен Банк Аваль»;
-Мобільний телефон марки Самсунг ІМЕІ 1. НОМЕР_1 , ІМЕІ 2. НОМЕР_2 , з сім картою НОМЕР_3 ;
-Мобільний телефон марки Алькатель ІМЕІ 1. НОМЕР_4 , ІМЕІ 2. НОМЕР_5 , з сім картою НОМЕР_6 .
У клопотанні заявник зазначає, що арешт майна накладено необґрунтовано та безпідставно, оскільки зазначене майно належить фізичній особі, яка не має жодного відношення до кримінального провадження, про підозру такій особі не повідомлялось, при цьому прокурором не доведено, що арештоване майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, що в свою чергу порушує конституційні права власника такого майна.
У судове засідання власник майна та його представник не прибули.
Слідчий в судове засідання також не прибув.
Проаналізувавши доводи клопотання, додані до нього матеріали, слід дійти такого висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, ГУНП у м. Києві, за процесуального керівництва прокурорів Київської міської прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020100000000072 від 05.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України.
В ході досудового розслідування, 24.09.2020 під час обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , вилучене окреме майно (належить ОСОБА_4 або перебуває у його користуванні), зокрема і те, що є предметом даного клопотання.
Також як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2020 з метою забезпечення збереження речових доказівнакладено арешт на:
-Ноутбук марки DELL sh 37zbflz разом із зарядним пристроєм до нього;
-Планшет з невідомою маркою Mizo W17021808MIFIS4094;
-Флешка Silicon Power 32 Gb чорного кольору;
-Флешка PG на 1 Gb червоного кольору;
-Флешка з надписом Райфайзер банк Аваль жовтого кольору;
-Мобільний телефон марки Самсунг ІМЕІ 1. НОМЕР_7 , ІМЕІ 2. НОМЕР_8 , з сім картою НОМЕР_9 ;
-Мобільний телефон марки Алькатель ІМЕІ 1. НОМЕР_10 , ІМЕІ 2. НОМЕР_11 .
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини (далі - Європейський Суд) від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.
Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Положеннями ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Водночас, як встановлено в судовому засіданні, на підставі даних, що містяться в АСДС Шевченківського районного суду м. Києва, питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2020 в рамках кримінального провадження №12020100000000072 від 05.02.2020, зокрема арешту того самого майна, вирішено - винесено ухвалу слідчим суддею від 23.02.2021 (у справі 761/40385/20), якою задоволено клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , та скасовано арешт, а тому слідчий суддя не вбачає правових підстав для повторного розгляду порушеного питання, у зв'язку із чим клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,
Залишити без розгляду клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2020 в рамках кримінального провадження №12020100000000072 від 05.02.2020, а саме на:
-Ноутбук марки DELL sh 372 bfl2 разом із зарядним пристроєм до нього;
-Планшет з маркою Mizo W17081808m1fis;
-Флеш-карта Silicon Power 32 Gb;
-Флеш-карта PQ1 на 1 Gb;
-Флеш-карта з надписом «Райфайзен Банк Аваль»;
-Мобільний телефон марки Самсунг ІМЕІ 1. НОМЕР_1 , ІМЕІ 2. НОМЕР_2 , з сім картою НОМЕР_3 ;
-Мобільний телефон марки Алькатель ІМЕІ 1. НОМЕР_4 , ІМЕІ 2. НОМЕР_5 , з сім картою НОМЕР_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1