Справа №491/294/21
08 вересня 2021 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
-секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
-прокурора - ОСОБА_3 ,
-обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ананьїв Одеської області кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12021162360000012, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 січня 2021 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Карабанове, Фрунзівського району, Одеської області, з базовою середньою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 , виданий 05 березня 2021 року, органом №5123, раніше не судимого,
09 грудня 2020 року біля 15 години 00 хвилин ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження за №12020160210000213 від 09 грудня 2020 року за ч.3 ст.185 КК України, виносячи злочинний намір спрямований на таємне викрадення будь-якого майна, зайшов на території неогородженого домоволодіння ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , де з корисливих мотивів, умисно, діючи з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення через незачинені вхідні двері проник до будинку за вищевказаною адресою, звідки таємно демонтував з печі та викрав двоє бувших у використанні топкових дверцят для твердопаливної печі вартістю 107 гривень 50 копійок за одні дверцята на загальну суму 215 гривень 00 копійок, та дві чавунні колосникові решітки вартістю 130 гривень 00 копійок за одну решітку на загальну суму 260 гривень 00 копійок. Викраденим майном ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд. Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 475 гривень 00 копійок.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою групою осіб поєднане з проникненням у житло.
Потерпіла ОСОБА_6 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з'явилася.
Проте, в матеріалах справи міститься заява потерпілої ОСОБА_6 від 31 серпня 2021 року, в якій вона просить суд здійснити судовий розгляд справи за її відсутності, претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов заявляти не буде, призначення покарання залишає на розсуд суду (а.с.31).
При цьому, прокурор, обвинувачений не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності потерпілої.
Після оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз'яснено йому суть обвинувачення, постановлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
На зазначене питання обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину він визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання.
У відповідності до положень ч.1 ст.349 КПК України судом було запропоновано стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови.
При цьому, прокурор зазначила, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, вона вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого та підтверджують судові витрати, а також оголошенням досудової доповіді, складеної органом пробації.
Обвинувачений ОСОБА_4 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодився.
Судом у відповідності до положень ч.3 ст. 349 КПК України було з'ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому, прокурор та обвинувачений зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин 2 та 3 статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого та підтверджують судові витрати, а також оголошенням досудової доповіді, складеної органом пробації.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення він визнає в повному обсязі, кримінальне правопорушення ним було вчинено саме за тих обставин, які викладені у обвинувальному акті, а саме 09 грудня 2020 року, він проник на територію домоволодіння ОСОБА_6 звідки таємно викрав належні ОСОБА_6 двоє топкових дверцят для твердопаливної печі та дві чавунні колосникові решітки. Крім того, обвинувачений зазначив, що кримінальне правопорушення ним було вчинено разом із ОСОБА_5 .
Після допиту обвинуваченого прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази, які характеризують обвинуваченого, а саме:
-Довідку-характеристику Ананьївської міської ради №671 від 11 березня 2021 року, згідно якої ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1 , без реєстрації місця проживання, не одружений, не працює. За час проживання в м.Ананьєві скарг та заяв від мешканців міста до Ананьївської міської ради на гр-на ОСОБА_4 не надходило. Компрометуючими даними у відношенні до гр-на ОСОБА_4 міська рада не володіє.
-Довідку Ананьївської міської ради №670 від 11 березня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_4 не являється депутатом Ананьївської міської ради.
-Лист КНП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» від 10 березня 2021 року №102, згідно якого ОСОБА_4 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
-Вимогу Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області на ОСОБА_4
-Постанову слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 від 10 грудня 2020 року про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання.
-Розписку потерпілої ОСОБА_6 про отримання речового доказу на зберігання.
-Довідку про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15 січня 2021 року №СЕ-19/116-21/212-ТВ за матеріалами кримінального провадження №12020160210000213, відповідно до якої вартість зазначеної експертизи склала 653 гривні 80 копійок.
-Довідку про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15 січня 2021 року №СЕ-19/116-21/212-ТВ за матеріалами кримінального провадження №12020160210000213, відповідно до якої вартість зазначеної експертизи склала 653 гривні 80 копійок.
-Постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 27 січня 2021 року.
Заперечень або доповнень до зазначених доказів від учасників процесу не надходило, за їх згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.
Крім того, від представника Ананьївського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області 08 вересня 2021 року надійшли матеріали досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_4 із викладенням матеріалів та висновком органу пробації про те, що беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_4 та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).
Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.
На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.
Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів.
У судових дебатах:
Прокурор Любашівської окружної прокуратури зазначила, що під час розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні було встановлено та доведено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, при цьому враховуючи особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, призначити йому покарання за ч.3 ст.185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі та із застосуванням положень ст.75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_4 звільнити з іспитовим строком 1 рік з покладенням на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах зазначив, що свою вину у вчиненому він визнає в повному обсязі та щиро розкаюється, в подальшому обіцяє подібних дій не вчиняти.
В останньому слові ОСОБА_4 зазначив, що про скоєне він шкодує та просив суворо його не карати та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що під час судового розгляду підтверджено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки), за попередньою змовою групою осіб поєднаного з проникненням у житло.
Так, частиною 3 статті 185 КК України передбачено відповідальність за крадіжку, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.
Факт здійснення ОСОБА_4 таємного заволодіння майном потерпілої ОСОБА_6 , яке зберігалося на території її домоволодіння, учасниками судового провадження не оспорюються.
Статтею 30 Конституції України визначено, що кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
Абзацом 7 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.
При цьому, в судовому засіданні було встановлено та підтверджено показаннями ОСОБА_4 те, що крадіжку обвинуваченим вчинено з території, яка була пристосована потерпілою для зберігання майна, що під час судового розгляду учасниками судового процесу не оспорювалось.
Абзацом 3 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.
Як зазначив ОСОБА_4 на територію домоволодіння ОСОБА_6 він разом із ОСОБА_5 проник безпосередньо з наміром здійснення крадіжки будь-якого майна, переслідуючи мету особистого збагачення. На територію домоволодіння проник він разом з ОСОБА_5 таємно, переконавшись в тому, що його не буде помічено, при цьому жодних законних підстав перебувати на зазначеній території він не мав.
Вказані обставини під час судового розгляду учасниками кримінального провадження не оспорювалися.
Вирішуючи питання щодо покарання яке має бути призначене ОСОБА_4 суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ч.5 ст.12 КК України злочин вчинений ОСОБА_4 є тяжким злочином, оскільки за його вчинення може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно пунктами 1 та 2 частини 1 статті 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі ст.67 КК України, відсутні.
У відповідності до положень частини 1 статті 69-1 КК України за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Санкцією частини 3 статті 185 КК України передбачено призначення особі покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, тобто ОСОБА_4 може бути призначене покарання не більш жорстоке ніж 4 роки позбавлення волі.
Відповідно до частини 1 статті 63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Частиною 2 статті 63 КК України визначено, що позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.
Суд з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної статтею 50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_4 буде призначення йому покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, у вигляді 3 років позбавлення волі.
При цьому, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи ОСОБА_4 , а саме те, що на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, та інших обставини справи, приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Частиною 3 статті 75 КК України визначено, що у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Частиною 3 статті 76 КК України визначено, що на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов'язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб; 6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.
З урахуванням викладеного, покарання яке має бути призначено ОСОБА_4 , враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання та вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.ч.1, 3 ст.76 КК України.
Згідно ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати.
Питання щодо стягнення з обвинуваченого судових витрат за проведення товарознавчої експертизи відповідно до наданих прокурором: довідки про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15.01.2021 №СЕ-19/116-21/213-ТВ за матеріалами кримінального провадження №12020160210000213, та довідки про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15.01.2021 №СЕ-19/116-21/212-ТВ за матеріалами кримінального провадження №12020160210000213, судом в даному кримінальному провадженні не вирішується, оскільки воно підлягає вирішенню в кримінальному провадженні за №12020160210000213.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обиралися.
Документально підтверджені процесуальні витрати відсутні.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.
Згідно постанови слідчого у кримінальному провадженні наявні речові докази, передані на зберігання потерпілому, долю яких слід вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.
Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред'явлено.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки), за попередньою змовою групою осіб поєднаного з проникненням у житло.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.ч.1, 3 ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності із п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 1 (одного) року випробувального терміну:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Роз'яснити, що у відповідності до положень частин 2 та 3 статті 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
В силу положень ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк засудженим, обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з «08» вересня 2021 року.
Долю речових доказів, вирішити у відповідності до положень статті 100 КПК України та повернути їх за належністю.
Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред'явлено.
Процесуальні витрати та витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя: ОСОБА_1