07 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/12581/20 пров. № А/857/9526/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року в справі №380/12581/20 (головуючий суддя Ланкевич А.З., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в суд з позовом, в якому просив: а) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 22.09.2016 року по 16.08.2019 року в повному обсязі;
б) визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 22.09.2016 року по 28.02.2018 року, а в період з 01.03.2018 року по 16.08.2019 року - неврахування абз.абз.4, 6, п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 22.09.2016 року по 16.08.2019 року в сумі 129702,07 грн із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 22.09.2016 року по 28.02.2018 року, а в період з 01.03.2018 року по 16.08.2019 року - березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), та з урахуванням абз.абз.4, 6, п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Рішенням від 25 березня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 22.09.2016 року по 16.08.2019 року в повному обсязі.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.09.2016 року по 16.08.2019 року відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, підставою для звернення до суду стали конкретні протиправні дії відповідача, вчинені у період з 22.09.2016 по 16.08.2019, зокрема, неврахування базового місяця 2008 року в період з 22.09.2016 по 28.02.2019 та такі протиправні дії були підтверджені відповідачем, встановленим базовим місяцем серпень 2016 року. Також проігноровано вимоги абз.4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 16.08.2019.
Проте суд, встановивши протиправні дії відповідача у резолютивній частині рішення не зобов'язує його здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення згідно з вимогами чинного законодавства, а саме - з врахуванням базового місяця січня 2008 року в період з 22.09.2016 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 16.08.2019 з урахуванням абз. 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 та зазначає про дискреційні повноваження, що саме собі суперечить.
З огляду на викладене, просить рішення суду першої інстанції змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 22.09.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 16.08 2019 із врахуванням вимог абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМ України від 17.03.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум».
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.08.2019 року №180 старшого солдата ОСОБА_1 , оператора відділення управління Військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 06.08.2019 року №35-РС у запас відповідно до пп.«а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» - виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16.08.2019 року.
Згідно з довідкою від 14.12.2020 року №350/486/200/1975, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , про нараховане та виплачене грошове забезпечення, позивачеві у період з вересня 2016 року по листопад 2018 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, а з грудня 2018 року по серпень 2019 року нараховано та виплачено 1064,53 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх прав.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач вчинив протиправні дії щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 не в повному обсязі за період з 22.09.2016 по 16.08.2019, проте визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абз.1 ч.1 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (абзац 2 ч.3 ст.9 вказаного Закону).
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Як вбачається з апеляційної скарги, для позивача при визначенні розміру індексації визначальним є встановлення «базового» місяця для періоду служби позивача з липня 2016 року по серпень 2019 року.
Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки від 14.12.2020 №350/486/200/1975, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , про нараховане та виплачене грошове забезпечення, позивачеві у період з вересня 2016 року по листопад 2018 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, а з грудня 2018 року по серпень 2019 року нараховано та виплачено 1064,53 грн. З огляду на те, що індексація грошового забезпечення за період з вересня 2016 року по листопад 2018 року не нараховувалася, суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність позовних вимог щодо визначення базового місяця при нарахуванні індексації.
Проте в матеріалах справи є довідка - розрахунок Військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2021 №350/486/200/269 про нараховану індексацію грошового забезпечення старшому солдату запасу ОСОБА_1 , якою підтверджується, що за період з грудня 2016 року по лютий 2018 року позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення з врахуванням базового місяця серпня 2016 року на загальну суму 3157, 19 грн.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає за необхідне надати правову оцінку наведеному розрахунку, так як позивач не погоджується із застосуванням вказаного вище базового місяця, вважаючи, що таким повинен бути січень 2008 року.
Так, відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правових відносин між сторонами, тобто після 01.12.2015) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
До 01.12.2015 правила індексації оплати праці (грошового забезпечення) для новоприйнятих працівників були іншими і здійснювалися індивідуально для кожного працівника залежно від дати його прийняття на роботу.
За новим же правилом, тобто після 01.12.2015, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуального для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
При визначенні «базового» місяця для початку обчислення індексації за спірний період позивач посилається на приписи саме пункту 10-2 Порядку № 1078 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013.
Позивачем оспорюється період щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення саме після дати набуття чинності внесених змін до Порядку № 1078, тобто після 01.12.2015.
Отже, саме вказаний пункт (10-2) Порядку №1078 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 підлягає застосуванню судом, оскільки позивач прийнятий на військову службу 22.09.2016. Суд звертає увагу, що застосування цього пункту до певної категорії осіб, зокрема, новоприйнятих працівників визначено самою нормою. Підставою зміни «базового» місяця є не набуття нормою чинності, а настання тих обставин, які цією нормою визначені.
В свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, яка набула чинності з 01 січня 2008 року.
Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців, а тому «базовим» місяцем для початку обчислення індексації за спірний період слід вважати січень 2008 року, як місяць підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає позивач, на підставі пункту 10-2 Порядку № 1078 в частині, що стосується новоприйнятих працівників.
З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними аргументи відповідача з приводу того, що «базовим» місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з вересня 2016 року по лютий 2018 року має бути серпень 2016 року, так як такі спростовуються твердженнями самого відповідача про те, що Постановою №1013 були підвищені оклади майже у всіх галузях бюджетної сфери, однак такі підвищення не стосувались окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців, а тому з 01.12.2015 до 01.03.2018, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з вересня 2016 року по лютий 2018 року діяв протиправно, взявши для обчислення та нарахування індексації грошового забезпечення позивачу «базовий» місяць серпень 2016 року.
Разом з тим, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За встановлених обставин, враховуючи, що за період з вересня 2016 по лютий 2018 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем неправильно встановлено «базовий» місяць, колегія суддів вважає, що у цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням січня 2008 року як «базового» місяця.
Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.08.2019 суд зазначає таке.
Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.
Пунктом четвертим цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Отже, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Постанови № 704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абзацом другим пункту п'ятого Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Водночас, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Разом з цим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.
Так, відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Відтак, відповідач за період з березня 2018 року по листопад 2018 року врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Саме тому, з урахуванням зазначених норм, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Однак, на переконання колегії суддів, відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року.
Відтак, суд не може брати до уваги нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з грудня 2018 року по серпень 2019 року, оскільки відповідачем не нараховано індексацію грошового забезпечення за попередній період правомірно, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» й Порядку № 1078, та не надано доказів виплати таких сум нарахування.
З урахуванням викладеного вище, та встановлених обставин справи суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, що нарахування позивачу суми індексації грошового забезпечення в період з грудня 2018 року по серпень 2019 року не свідчить про належне та в повному обсязі виконання відповідачем свого обов'язку, передбаченого Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078 в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.
При цьому колегія суддів наголошує на тому, що у наявних в матеріалах справи довідках вказано «базовий» місяць, а тому вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повинен був перевірити правильність застосування таких при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача. А тому, обираючи належний спосіб захисту, колегія суддів частково погоджується з апелянтом, що таким є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.09.2016 по 28.02.2018 - із застосуванням базового місяця січня 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 16 серпня 2019 року - із застосуванням березня 2018 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених сум.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановив обставини справи, дійшов правильного висновку про часткове задоволення адміністративного позову, проте суд безпідставно оминув у резолютивній частині рішення зазначення базових місяців для нарахування індексації грошового забезпечення, хоча в мотивувальній частині рішення навів обґрунтування щодо правильності їх застосування.
Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду в резолютивній частині, з урахуванням висновків та обставин, встановлених вище.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року в справі №380/12581/20 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції: «Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 22.09.2016 по 28.02.2018 - із застосуванням базового місяця січня 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 16 серпня 2019 року - із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 07.09.2021.