31 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1284/19 пров. № А/857/10931/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ніколіна В.В., Затолочного В.С.,
за участю секретаря судового засідання Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року (головуючий суддя Недашківська К.М., м Рівне, повний текст складено 25.03.2021) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору Приватного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03 січня 2018 року №0000091304, №0000121304, №0000101304, №0000111304.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Рівненській області) від 03 січня 2018 року №0000091304, №0000121304, №0000101304, №0000111304. Стягнуто на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2308 грн 79 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Приватне акціонерне товариство «УкрСиббанк» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає його незаконним та необгрунтованим, винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та таким, яке винесено на підставі висновків суду, які не відповідають фактичним обставинам справи тому просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, та стягнути з позивача на користь АТ «УКРСИББАНК» суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 463 грн 19 коп.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд при винесенні оскаржуваного рішення необгрунтовано та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи зробив висновок про те, що погашення кредитної заборгованості відбувалося не шляхом прощення (анулювання), в розумінні пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, боргу та звільнення позивача від подальшого виконання її обов'язків щодо повернення частини заборгованості, а шляхом припинення кредитного зобов'язання передачею Банку відступного на загальну суму 11 050 дол США та відшкодування понесених ПАТ «УкрСиббанк» судових витрат, а саме судового збору в сумі 3654 грн. При цьому, жодних додаткових благ позивач не отримував, оскільки у даному випадку не мало місця прощення боргу за кредитним договором». Так, задовольняючи позовні вимоги позивача суд зазначив, що «як встановлено з матеріалів справи, позивач подавав до банку заяву від 30.03.2017 щодо розгляду питання щодо погашення заборгованості за Кредитним договором №1136638000 від 27.06.2008 шляхом участі в Акції, що спрямована на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу Тобто позивач прийняв пропозицію Банку, оголошену в умовах Акції, сплативши узгоджену суму коштів, тому у даному випадку зобов'язання за договором припинилися, оскільки відбулася зміна зобов'язання - передання відступного».
З таким висновком суду першої інстанції АТ «УКРСИББАНК» не погоджується, та вважає його безпідставним виходячи з наступного.
1) 27.06.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (Банк) та ОСОБА_1 (позивач, Позичальник) було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11366380000 (надалі Договір або Кредитний договір, копія надана позивачем в матеріали справи), згідно якого Банк надав позивачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 66 000,00 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до повідомлення про анулювання боргу вих. №24-2-01-09/26 АТ «УкрСиббанк» від 30.03.2017 року , АТ «УкрСиббанк» , як кредитор, з метою виконання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, повідомив ОСОБА_1 , як платника податку на доходи фізичних осіб - боржника, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11366380000 від 27.06.2008, а саме :
-суми основного боргу (кредиту) -34 955,49 доларів США 78 центів, що складало 945 200 грн. 19 коп. за курсом НБУ на 30.03.2017.
АТ «УкрСиббанк», як кредитор, також повідомив ОСОБА_1 , що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання й заборгованості по процентах за кредитним договором №11366380000 від 27.06.2008 у розмірі -15 333 дол США 38 центів, що складало 414 616 грн 24 коп. по курсу НБУ станом на 30.03.2017 та суми штрафних санкцій (пені), які підлягали стягненню на підставі судового рішення - 25 082 грн 62 коп.
Відповідно до вищезазначеного повідомлення про анулювання боргу вих. №24-2- 01-09/26 від 30.03.2017, АТ «УкрСиббанк» , як кредитор, повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є його доходом, отриманим як додаткове благо і їй необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Повідомлення про анулювання боргу вих.№24-2-01-09/26 АТ «УкрСиббанк» від 30.03.2017 ОСОБА_1 отримано -30.03.2017 особисто, про що свідчить її підпис на вказаному повідомленні.
Крім цього, 30.03.2017 позивач заявою підтвердила, що ознайомлена з умовами Акції, спрямованої на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу (далі -Акція) та розуміє, що за результатами участі в Акції, їй буде частково анульовано борг по договору про надання споживчого кредиту №11366380000 від 27.06.2008 р., що в свою чергу, призведе до виникнення в неї доходу в вигляді додаткового блага та необхідності, відповідно до вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб з такого доходу, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з указаними вище умовами та наслідками анулювання боргу позивач погодилась.
Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу сума доходу платника податку - боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ (податковий розрахунок № 1ДФ) за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу « 126» (наказ Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за N111/26556).
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи відповідно до Кодексу (п. 179.1 ст. 179 Кодексу).
Так, згідно з п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу платник податків до 1 травня року, що настає за звітним, подає річну податкову декларацію до контролюючого органу, де перебуває на обліку, в якій відображає вказаний дохід.
Відповідно до п. 179.7 ст. 179 Кодексу фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
АТ «УкрСиббанк» було дотримано вимоги чинного законодавства України, а саме вимоги пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.
2) Відповідно до ст. 600 ЦК України, зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами. Із змісту ст. 600 ЦК України випливає, що:
1) відступне - це передача боржником кредитору замість виконання первісного зобов'язання певного майна, або сплата певної суми грошей, або передача інших прав;
2) відступне, зі згоди кредитора, наділяє боржника можливістю замінити первісний предмет виконання іншим предметом у випадку, якщо він не може виконати первісне зобов'язання;
3) застосування відступного можливе тільки за узгодженням сторін;
4) відступне в обов'язковому порядку передбачає наявність істотних його умов: розміру, термінів і порядку передачі;
5) істотні умови відступного встановлюються сторонами первісного зобов'язання;
6) передача відступного, частково або в повному обсязі, припиняє первісні зобов'язання сторін.
Відповідно до змісту статті 600 ЦК України передача відступного передбачає заміну первісного предмета виконання іншим.
Для припинення зобов'язання переданням відступного необхідна сукупність кількох умов, зокрема: згода сторін на таке припинення; узгодження сторонами розміру, строків і порядку передання відступного; факт передання боржником кредиторові відступного.
А обов'язковість досягнення згоди щодо припинення зобов'язань відступним передбачає необхідність відповідної фіксації такої згоди. Відступне має бути оформлене договором, в якому вказуються розмір відступного, порядок та строк його надання.
Передання відступного є одним із способів припинення зобов'язань за згодою сторін. В даному випадку сторони доходять згоди щодо того, що замість виконання зобов'язання, тобто здійснення тих дій, які становлять його зміст, боржник виконує якісь інші дії (передає гроші, майно тощо). Тобто, наприклад, замість передачі однокімнатної квартири покупцеві передається автомобіль та виплачуються гроші.
Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (стаття 605 ЦК України). Таке прощення є безумовним одностороннім правочином. Аналіз статті 605 ЦК свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов'язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощення боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №497/1085/16-ц.
Звертаємо увагу суду, що 30.03.2017 позивач відповідно до квитанції погасила частково заборгованість за кредитним договором №11366380000 від 27.06.2008 у сумі 11 050 доларів США, що підтверджується квитанцією №48 від 30.03.2017, а також погасила судовий збір в розмірі 3654 грн згідно рішення Рівненського міського суду від 25.12.2015, справа №569/5576/15-ц.
Натомість, як передання відступного являє собою здійснення інших дій не передбачених умовами укладеного кредитного договору між позивачем і відповідачем, тобто, відступного позивачем надано не було, ним виконувались умови укладеного кредитного договору і здійснювалось часткове виконання зобов'язань перед відповідачем. А залишок не виконаних зобов'язань за вищевказаним кредитним договором - банком було прощено відповідно до ст. 605 ЦК України.
Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що кредитор замінив первісний предмет виконання іншим предметом, причому таким, який не застерігався сторонами раніше при укладенні первісного договору сплативши 11 050 доларів США ( як часткове погашення кредитної заборгованості) та відшкодування понесених ПАТ «УкрСиббанк» судових витрат, а саме судовий збір в сумі 3 654 грн. та те, що фактичні відносини припинилися внаслідок передання кредиторові позичальником коштів, які є відступними, а не сплачені в рахунок погашення частини заборгованості за кредитним договором.
За змістом статті 600 ЦК України передача відступного передбачає заміну первісного предмета виконання іншим. Для припинення зобов'язання переданням відступного необхідна сукупність кількох умов, зокрема: згода сторін на таке припинення; узгодження сторонами розміру, строків і порядку передання відступного; факт передання боржником кредиторові відступного. Обов'язковість досягнення згоди щодо припинення зобов'язань відступним тягне за собою необхідність відповідної фіксації такої згоди. Таким чином, відступне має бути оформлене договором, в якому вказуються розмір відступного, порядок та строк його надання.
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 у справі № 761/37012/15-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 497/1085/16-ц, від 02.12.2020 р. у справі №569/22588/18.
3)Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу.
Відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Відповідно до п 8. Підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Таким чином, з метою оподаткування доходів, отриманих платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, слід розглядати окремо.
З огляду на викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року в справі № 809/1343/17 (К/9901/49585/18) та від 20 червня 2018 року в справі № 804/4182/17 (К/9901/18974/18).
Крім того, апелянт зазначає, що кредитором - АТ «УкрСиббанк» здійснено анулювання (прощення) саме основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу, а саме основна сума боргу (кредиту), вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм п.п. «д'п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.
Крім цього, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу керівника Головного управління ДФС у Рівненській області від 30.10.2018 №2675 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Рівненській області проведено документальну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , за результатами якої складений Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань подання до органів ДФС декларації про майновий стан та доходи за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, своєчасності та повноти сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору» від 22.11.2018 №2564/17-00-13-04/ НОМЕР_1 .
На підставі вказаного Акта перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 03.01.2018: №0000091304 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн.; №0000121304 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.; №0000101304 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 212490,04 грн., у тому числі: за податковим зобов'язанням - 169992,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 42498,01 грн.; №0000111304 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» у загальному розмірі 17707,50 грн., у тому числі: за податковим зобов'язанням - 14166,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3541,50 грн..
У Розділі III «Висновки» Акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлені порушення:
(1) підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, абзацу в) пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 ПК України, а саме: неподання Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;
(2) підпунктів 16.1.2, 16.1. 3 пункту 16.1 статті 16, абзацу а) пункту 176.1 статті 176 ПК України, а саме: встановлено відсутність ведення обліку доходів та витрат за 2017 рік;
(3) абзацу д) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 179.7 статті 179 ПК України, а саме: не оподаткування доходу в сумі 945200,19 грн., отриманого у 1 кварталі 2017 року, як додаткове благо у вигляді залишкової суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) ПАТ «УкрСиббанк», в результаті чого перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 169992,03 грн.;
(4) підпунктів 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, а саме: не оподаткування доходу в сумі 945200,19 грн., отриманого у I кварталі 2017 року, як додаткове благо у вигляді залишкової суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) ПАТ «УкрСиббанк», в результаті чого перевіркою донараховано військовий збір за 2017 рік в сумі 14166,00 грн.;
(5) пункту 44.1 статті 44, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України - незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.
В Акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення суми ПДФО, яка підлягає сплаті платником податків самостійно виявлено порушення норм ПК України - не подано до контролюючого органу Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, в результаті чого не оподатковано дохід в загальній сумі 944400,19 грн., отриманий у 4 кварталі 2017 року, як додаткове благо у вигляді залишкової суми боргу (кредиту) прощеної (анульованої) ПАТ «УкрСиббанк» - ознака доходу « 126», який підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відсотків.
При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що описова та резолютивна частини Акта перевірки містять різні відомості щодо зазначення періоду: «1 квартал 2017 року» та « 4 квартал 2017 року», проте колегія судів зазначає, що вказана обставина не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог.
В Акті перевірки вказано, що зазначене прощення відповідно до інформації ПАТ «УкрСиббанк» здійснювалося з відповідним повідомленням боржника про таке анулювання боргу згідно Договору про прощення боргу та включенням суми прощення до Податкового розрахунку 1-ДФ за ознакою 126 за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).
Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до підпункту 14.1.47. пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
За правилами пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно підпункту «д» підпункту 164.2.17. пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Судом першої інстанції у даній спірній ситуації з'ясовано, що між ОСОБА_1 (Позичальник) та ПАТ «УкрСиббанк» (Банк) укладений Договір про надання споживчого кредиту від 27.06.2008 №11366380000, відповідно до якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 66000,00 дол. США, еквівалент - 320027,40 грн.
Банком сформоване Повідомлення про анулювання боргу від 30.03.2017 №24-2-01-09/26 (а.с. 35), відповідно до якого АТ «УкрСиббанк», як кредитор, повідомив позивача про анулювання кредитної заборгованості за Кредитним договором від 27.06.2008 №11366380000, а саме суми основного боргу у розмірі 34955,49 дол. США, еквівалент - 945200,19 грн. по курсу НБУ станом на 30.03.2017.
Основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.
При цьому, судом першої інстанції вірно зауважено, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.
Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно матеріалів справи, позивач подавав до банку заяву від 30.03.2017 щодо розгляду питання щодо погашення заборгованості за Кредитним договором №1136638000 від 27.06.2008 шляхом участі в Акції, що спрямована на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу. Тобто позивач прийняв пропозицію Банку, оголошену в умовах Акції, сплативши узгоджену суму коштів, з огляду на це суд першої інстанції вважав, що у даному випадку зобов'язання за договором припинилися, оскільки відбулася зміна зобов'язання - передання відступного. Відтак у контролюючого органу були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання по ПДФО за ППР №0000101304 та про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» за ППР №0000111304 на підставі лише одного листа банку, який не містив жодної інформації щодо сум прощеного боргу.
Оскільки, суд першої інстанції вважав протиправним визначення позивачу сум грошових зобов'язань з ПДФО та військового збору, і відповідно те що оскаржувані ППР №0000101304 та №0000111304 підлягають скасування в цілому: в частині основних зобов'язань та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), то суд дійшов висновку, що оскаржуване ППР №0000121304 також підлягає скасуванню, оскільки позивач не мав обов'язку подавати податкову декларацію за даним фактом.
Проте суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.
Відповідно до ст. 600 ЦК України, зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.
Отже із змісту ст. 600 ЦК України випливає, що:
відступне - це передача боржником кредитору замість виконання первісного зобов'язання певного майна, або сплата певної суми грошей, або передача інших прав;
відступне, зі згоди кредитора, наділяє боржника можливістю замінити первісний предмет виконання іншим предметом у випадку, якщо він не може виконати первісне зобов'язання;
застосування відступного можливе тільки за узгодженням сторін;
відступне в обов'язковому порядку передбачає наявність істотних його умов: розміру, термінів і порядку передачі;
істотні умови відступного встановлюються сторонами первісного зобов'язання;
передача відступного, частково або в повному обсязі, припиняє первісні зобов'язання сторін.
Тобто для припинення зобов'язання переданням відступного необхідна сукупність кількох умов, зокрема: згода сторін на таке припинення; узгодження сторонами розміру, строків і порядку передання відступного; факт передання боржником кредиторові відступного. А обов'язковість досягнення згоди щодо припинення зобов'язань відступним передбачає необхідність відповідної фіксації такої згоди. Відступне має бути оформлене договором, в якому вказуються розмір відступного, порядок та строк його надання.
Передання відступного є одним із способів припинення зобов'язань за згодою сторін. В даному випадку сторони доходять згоди щодо того, що замість виконання зобов'язання, тобто здійснення тих дій, які становлять його зміст, боржник виконує якісь інші дії (передає гроші, майно тощо).
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (стаття 605 ЦК України). Таке прощення є безумовним одностороннім правочином. Аналіз статті 605 ЦК свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов'язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощення боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №497/1085/16-ц.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що кредитор замінив первісний предмет виконання іншим предметом, причому таким, який не застерігався сторонами раніше при укладенні первісного договору сплативши 11 050 доларів США ( як часткове погашення кредитної заборгованості) та відшкодування понесених ПАТ «УкрСиббанк» судових витрат, а саме судовий збір в сумі 3 654 грн. та те, що фактичні відносини припинилися внаслідок передання кредиторові позичальником коштів, які є відступними, а не сплачені в рахунок погашення частини заборгованості за кредитним договором.
Як уже зазначалось вище 27.06.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який в подальшому було перейменовано на ПАТ «УкрСиббанк» (Банк) та ОСОБА_1 (позивач, Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №11366380000 (надалі Договір або Кредитний договір, копія надана позивачем в матеріали справи), згідно якого Банк надав позивачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 66 000,00 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до повідомлення про анулювання боргу вих. №24-2-01-09/26 АТ «УкрСиббанк» від 30.03.2017, АТ «УкрСиббанк» , як кредитор, з метою виконання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, повідомив ОСОБА_1 , як платника податку на доходи фізичних осіб - боржника, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11366380000 від 27.06.2008, а саме :
-суми основного боргу (кредиту) -34 955,49 доларів США 78 центів, що складало 945 200 грн. 19 коп. за курсом НБУ на 30.03.2017 року .
АТ «УкрСиббанк», як кредитор, також повідомив ОСОБА_1 , що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання й заборгованості по процентах за кредитним договором №11366380000 від 27.06.2008 у розмірі -15 333 дол.США 38 центів, що складало 414 616 грн 24 коп. по курсу НБУ станом на 30.03.2017 та суми штрафних санкцій (пені), які підлягали стягненню на підставі судового рішення - 25 082 грн. 62 коп.
Відповідно до вищезазначеного повідомлення про анулювання боргу вих. №24-2- 01-09/26 від 30.03.2017 , АТ «УкрСиббанк» , як кредитор, повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України, анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є його доходом, отриманим як додаткове благо і їй необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.
Повідомлення про анулювання боргу вих.№24-2-01-09/26 АТ «УкрСиббанк» від 30.03.2017 ОСОБА_1 отримано -30.03.2017 особисто, про що свідчить її підпис на вказаному повідомленні.
Крім цього, 30.03.2017 Позивач заявою підтвердила, що ознайомлена з умовами Акції, спрямованої на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу (далі -Акція) та розуміє, що за результатами участі в Акції, їй буде частково анульовано борг по договору про надання споживчого кредиту №11366380000 від 27.06.2008 р., що в свою чергу, призведе до виникнення в неї доходу в вигляді додаткового блага та необхідності, відповідно до вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та п. 167.1 ст. 167 ПК України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб з такого доходу, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, з указаними вище умовами та наслідками анулювання боргу Позивач погодилась.
Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України сума доходу платника податку - боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ (податковий розрахунок № 1ДФ) за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу « 126» (наказ Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за N111/26556).
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи відповідно до Кодексу (п. 179.1 ст. 179 Кодексу).
Так, згідно з п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу платник податків до 1 травня року, що настає за звітним, подає річну податкову декларацію до контролюючого органу, де перебуває на обліку, в якій відображає вказаний дохід.
Відповідно до п. 179.7 ст. 179 Кодексу фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
АТ «УкрСиббанк» було дотримано вимоги чинного законодавства України, а саме вимоги пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.
Відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Відповідно до п 8. Підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Таким чином, з метою оподаткування доходів, отриманих платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, слід розглядати окремо.
З огляду на викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року в справі № 809/1343/17 (К/9901/49585/18) та від 20 червня 2018 року в справі № 804/4182/17 (К/9901/18974/18).
Згідно матеріалів справи АТ «УкрСиббанк» здійснено анулювання (прощення) саме основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу, а саме основна сума боргу (кредиту), вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.
Крім цього, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що визначення позивачу сум грошових зобов'язань з ПДФО та військового збору є правомірним, відтак оскаржувані ППР №0000101304 та №0000111304 не підлягають скасуванню, відповідно колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване ППР №0000121304 також не підлягає скасуванню, оскільки позивач мав обов'язок подавати податкову декларацію за даним фактом.
Щодо оскаржуваного ППР №0000091304 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн., то суд першої інстанції вірно зауважив, що Акт перевірки (Розділ III Висновки) містить посилання щодо порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України - незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.
Пункт 44.1 статті 44 ПК України:
«Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу».
Пункт 44.3. статті 44 ПК України:
«Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву».
Пункт 85.2. статті 85 ПК України:
«Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов'язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису підзвітних осіб копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту. Для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов'язані надавати інформацію в електронній формі, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов'язку подання її в електронній формі. Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису підзвітних осіб документів, які відповідно до цього Кодексу пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів(якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації). Загальний формат та порядок подання такої інформації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
В Акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки позивачем не надано документів щодо нарахованого доходу у вигляді залишкової суми боргу, прощеної ПАТ «УкрСиббанк», не надано жодного пояснення та документального підтвердження стосовно отримання або неотримання даного доходу.
Проте, у матеріалах справи відсутні докази надіслання під час проведення перевірки на адресу платника податків листа (вимоги, запиту) про надання документів.
Відповідно до пункту 121.1. статті 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
У даному випадку контролюючий орган не мав правових підстав застосовувати до позивача штрафні санкції відповідно до пункту 121.1. статті 121 ПК України з посиланням на порушення норм пункту 85.2. статті 85 ПК України.
Тому, вірним є висновок суду першої інстанції, що оскаржуване ППР №0000091304 є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо податкових повідомлень-рішень №0000101304, №0000111304, №0000121304 від 03 січня 2018 року, бо судом в цій частині порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а в решті рішення суду - без змін.
За правилами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже на користь позивача з відповідача підлягає стягненню частина суми судового збору у розмірі 507,93 грн., сплаченої нею при поданні позовної заяви.
Крім того, з позивача слід стягнути на користь АТ «УКРСИББАНК» частину суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 455 грн. 57 коп.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п.1 п. 2 ч. 1 ст. 315, ст.. 316, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково, скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року № 460/1284/19 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області №0000101304, №0000111304, №0000121304 від 03 січня 2018 року і у задоволенні в цій частині позовних вимог - відмовити, в решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (ЄДРПОУ 43142449) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) частину суми судового збору у розмірі 507 (п'ятсот сім) гривень 93 коп, сплаченої нею при поданні позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) на користь АТ «УКРСИББАНК» (ЄДРПОУ 09807750) частину суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 455 (три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 57 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.В. Ніколін
В.С. Затолочний
повний текст складено 08.09.2021