08 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1102/21 пров. № А/857/12611/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (рішення ухвалене в м. Рівне в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом під головуванням судді Комшелюк Т.О., дата складення повного тексту рішення суду не зазначена) у справі № 460/1102/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, суд-
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, якою просив:
визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області щодо не правильного нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення з 01.01.2014 по 07.09.2018, з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року;
зобов'язати відповідача до нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 07.09.2018, з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги шляхом визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача до нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 07.04.2017, з врахуванням базового місяця - січень 2008 року. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач вказує, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. В даному випадку за рахунок зростання заробітної плати, в звязку з зміною розміру відсоткової надбавки за вислугу років до посадового окладу з 30% на 35%, в березні 2014 року змінився базовий місяць з червня 2013 року на березень 2014 року, що суперечить вимогам чинного законодавства. Оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення неправильно встановлено базовий місяць, у спірний період нарахування індексації здійснювалось у занижених розмірах. Вказує, що його переведено на роботу в іншу установу у звязку з змінами в організації виробництва і праці, а отже на підставі п. 10-2 Порядку №1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для нього здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, тобто з січня 2008 року. Крім того, зазначає, що системний аналіз норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті, а не тільки для військовослужбовців, про що зазначено в оскаржуваному рішенні суду.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. По суті заперечення на апеляційну скаргу співпадають з мотивами та висновками, здійсненими в судовому рішенні судом першої інстанції.
У зв'язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів, зокрема, відсутністю асигнувань на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції, копії ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до апеляційного розгляду скеровано за допомогою електронних засобів зв'язку на електронну адресу відповідача, про що в матеріалах справи та у діловодстві містяться відповідні відомості та докази.
Позивачу копії ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до апеляційного розгляду направлені засобами поштового зв'язку, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області з 1996 по 07.04.2017.
Наказом Управління ДПО МВС України в Рівненській області від 25.03.1996 № 21 (по особовому складу) ОСОБА_1 прийнятий на службу з присвоєнням спеціального звання “молодший сержант” внутрішньої служби та призначений на посаду старшого пожежного ДПРЧ-4 по охороні ВАТ “Рівнеазот”.
У період з 01.01.2014 по 07.04.2017, позивач проходив службу в підрозділах Територіального управління МНС у Рівненській області та Головного управління ДСНС України у Рівненській області.
Відповідно до наказу Територіального управління МНС України у Рівненській області від 02.07.2012 № 101 (по о/с), позивач проходив службу на посаді командира відділення ДПРЧ-21 ДПРЗ-1 з охорони ПАТ “Рівнеазот” Територіального управління МНС у Рівненській області по охороні ПАТ “Рівнеазот” (а.с.38).
Наказом Головного управління ДСНС України у Рівненській області від 25.06.2013 № 73, колишнього командира відділення ДПРЧ-21 ДПРЗ-1 Територіального управління МНС у Рівненській області по охороні ПАТ “Рівнеазот”, призначено командиром відділення ДПРЧ-21 ДПРЗ-1 по охороні ПАТ “Рівнеазот” Головного управління ДСНС України у Рівненській області (а.с.39).
Отже, до 25.06.2013 позивач проходив службу в підрозділі (ДПРЧ-21 ДПРЗ-1 по охороні ПАТ“Рівнеазот”), який знаходився на окремому штаті Територіального управління МНС України у Рівненській області.
В подальшому, наказом Головного управління від 26.01.2017 № 18, з 01.02.2017 позивач призначений на посаду командира відділення ДПРЧ-2 державного пожежно-рятувального загону (м. Рівне) ГУ ДСНС (далі - ДПРЗ-3 (м. Рівне) (а.с.40).
Наказом Головного управління від 27.03.2017 № 75, старший прапорщик служби цивільного захисту ОСОБА_1 , командир відділення ДПРЧ-2 ДПРЗ-3 (м. Рівне) ГУ ДСНС звільнений зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), припинено контракт за пунктом 176 підпунктом 1 (у зв'язку із закінченням строку контракту), виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення з 07.04.2017 року (а.с.41).
28.01.2021 позивач звернувся до відповідача з запитом на отримання інформації стосовно того, чи здійснювалось йому нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 (а.с.14).
Відповідач листом №6202-556/6208 від 04.02.2021 надав позивачу відповідь стосовно сум нарахованої та виплаченої йому індексації грошових доходів з січня 2014 року (а.с.15).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що абзацом третім пункту 10-1 Порядку № 1078 передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.01.2014 має бути “червень 2013 року”. Щодо встановлення базового місяця “березень 2014 року”, відповідачем надано інформацію про зміну базового місяця при нарахуванні грошового забезпечення позивачу в лютому - березні - квітні 2014 року. Разом з тим, індексація грошового забезпечення в зазначеному періоді не проводилася так як величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації. Відповідно, вищезазначене стало підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення подальшої індексації з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. А саме, грошове забезпечення позивача змінилося (збільшилося) за рахунок підвищення щомісячних виплат, які мають постійний характер, зокрема надбавки за вислугу років до посадового окладу. Наведені дії відповідача відповідають положенням пункту п. 5 Порядку № 1078, в редакції на час виникнення спірних правовідносин. Таким чином, викладене вище підтверджує правильність визначення відповідачем зміни базового місяця для проведення індексації з січня 2008 по червень 2013 року, та березень 2014 року, тим самим спростовуються доводи позивача щодо визнання базовим місяцем - січень 2008 року.
Щодо встановлення базового місяця - березень 2018 року, то суд зазначив, що чергова зміна грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. Як встановлено судом, наказом Головного управління від 27.03.2017 № 75 позивач звільнений зі служби цивільного захисту 07 квітня 2017 року. Відповідно, в період набрання чинності Постанови № 704 (01.03.2018), позивач вже був звільнений зі служби. Отже, зазначена позивачем вимога є безпідставною.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Рішення в частині відмови в задоволенні позову за період з 08.04.2017 по 07.09.2018 не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги, позивач просить задовольнити позовні вимоги щодо встановлення базового місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення «січень 2008» за період з 01.01.2014 по 07.04.2017, що і є предметом апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) (в редакції на час звільнення позивача) визначено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі, порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, врегульовані нормами Кодексу цивільного захисту України.
Відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Частиною першою статті 115 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків.
Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Інструкцією “Про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту”, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475 (далі - Інструкція № 475).
Пунктами 2, 3 Інструкції № 475 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (статті 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 №2017-III).
Статтею 19 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; надалі - Закон № 1282-ХІІ).
Зокрема, статтею 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, а з 01.01.2016 - 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Водночас, положеннями статті 6 Закону № 1282-ХІІ визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Разом з тим, пунктом 2 Порядку № 1078 закріплено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Крім того, положеннями пункту 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
Суд наголошує, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу визначення базового місяця індексації грошового забезпечення позивача, то суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Враховуючи положення Порядку №1078 місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності з 01.01.2008 року.
В подальшому після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Поряд з цим, апеляційний суд зауважує, що згідно з листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області від 04.02.2021 №6202-556/6208 про розмір нарахованої та виплаченої/невиплаченої індексації грошового забезпечення позивача за період проходження служби, позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 31.01.2017 із застосуванням базового місяця - березень 2014 року (а.с.37).
Натомість позивач вважає, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення повинен бути січень 2008 року.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що як наведено вище, позивач посилається на п. 5 Порядку № 1078 в частині “підвищення тарифних ставок (окладів)”, а саме: “У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення”.
Однак, суд звертає увагу, що в такій редакції п. 5 Порядку № 1078, на яку посилається позивач - застосовується з 01.12.2015.
До 01.12.2015 року пункт 5 Порядку №1078 не визначав умову зміни базового місяця при проведенні індексації як “підвищення тарифних ставок (окладів)”.
В період спірних правовідносин - з 01.01.2008 року, абзацом 1 пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації до грудня 2015 року здійснювалося індивідуально для кожного працівника в залежності від зростання його доплат та надбавок, що мали постійний характер.
З 01 грудня 2015 року для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації враховувалося підвищення тарифних ставок (окладів), за посадою, яку займає працівник.
Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Так, зі змісту роз'яснення Мінсоцполітики від 30.12.2009 р. № 228/10/136-09 встановлено - “Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 690, від 11.07.2007 № 913 та від 12.03.2008 № 170), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що місяць, в якому відбулося підвищення грошових доходів населення за рахунок його постійних складових, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Грошові доходи, одержані за цей місяць, не індексуються. З наступного за базовим місяця наростаючим підсумком розраховується індекс для проведення подальшої індексації”.
Таким чином, враховуючи положення пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - з 01.01.2008 до 01.12.2015), відповідач для нарахування індексації позивачу, враховував підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його постійних складових, що узгоджується із вищезазначеним роз'ясненням, наданим Міністерством праці та соціальної політики України.
Отже, посилання позивача на норми пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка застосовується з 01.12.2015 до спірних правовідносин з 01.01.2014 по 30.11.2015 є безпідставним.
Крім того, судом встановлено, що в періоді з 01.01.2014 року по 31.01.2017 року індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалося Головним управлінням ДСНС у Рівненській області (ЄДРПОУ 38610634), оскільки позивач проходив службу в підрозділі Головного управління (ДПРЧ-21 ДПРЗ-1) з 25.03.1996 р. по 31.01.2017 року.
В період з 01.02.2017 по 07.04.2017 (по день звільнення зі служби цивільного захисту), позивач проходив службу в ДПРЗ-3 (м. Рівне) ГУ ДСНС (ЄДРПОУ 38896317).
За наведеного апеляційний суд уважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління ДСНС у Рівненській області (ЄДРПОУ 38610634) донарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення можуть стосуватися лише періоду проходження служби позивачем саме в Головному управлінні, тобто з 01.01.2014 року по 31.01.2017, а не в іншому підрозділі зі статусом юридичної особи, зокрема ДПРЗ-3 м. Рівне ГУ ДСНС (ЄДРПОУ 38896317).
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Дана справа відноситься до категорії справ незначної складності.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 460/1102/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 08 вересня 2021 року.