07 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 461/176/21 пров. № А/857/13916/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 травня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 461/176/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек Ігоря Михайловича, Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" про визнання протиправним та скасування,-
суддя в 1-й інстанції -Фролова Л.Д., час ухвалення рішення - 26.05.2021 року, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду було винесено ухвалу, якою справу №1340/3738/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек Ігоря Михайловича, Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів, за участі третіх осіб- Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити дії - було направлено до Галицького районного суду м. Львова.
Автоматичним розподілом судової справи між суддями, вказаний позов надійшов в провадження судді Л.Д. Фролової.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16 січня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 травня 2021 року у справі № 461/176/21 позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, у якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки суд який її виніс не може вважатися «судом, встановленим законом». Адже згідно ухвали Верховного Суду від 23 грудня 2020 року справа №1340/3738/18 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки учасники справи в судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.
Залишаючи без розгляду позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та її представник в судове засідання не з'явились. 26 травня 2021 року представником позивача було надано до суду письмові пояснення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 не вважає себе позивачем у вказаній справі.
В судові засідання 18 лютого 2021 року, 02 квітня 2021 року, 27 квітня 2021 року, та 26 травня 2021 року позивач не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про поважні причини своєї неявки суд не повідомив. Заяв про відкладення розгляд справи чи проведення судового засідання без участі позивача до суду не надходило.
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що ОСОБА_1 не вважає себе позивачем у вказаній справі, не цікавиться її розглядом, суд першої інстанції вважав, що позовну заяву необхідно залишити без розгляду.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його передчасним, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, частиною п'ятою цієї статті передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Наведена норма кореспондується з положеннями статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, підставою для залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, у судове засідання без поважних причин, за умови належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, за відсутності заяви про розгляд справи без участі позивача та за умови неможливості розгляду справи за його відсутності.
При цьому, неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге (на два чи більше судових засідання підряд) не прибули на розгляд справи, і в суду є достовірні дані (докази) про те, що обидва рази позивач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Таким чином, вирішуючи питання залишення позовної заяви без розгляду із згаданої вище підстави, є необхідним з'ясувати: належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду перший і другий раз; відсутність поважних причин неприбуття позивача в два чи більше судових засідання підряд або інформації про такі причини; відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності та можливість розгляду справи за його відсутності.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Як встановлено з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року в частині відмови в задоволенні клопотань про закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання незаконним рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек Ігоря Михайловича №42243196 від 26.07.2018 про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та скасування запису про право власності №27211468 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна за Державним реєстром прав на нерухоме майно: 456531946191.
Провадження у справі №1340/3738/18 у вказаній частині позовних вимог закрито.
В решті ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року - залишено без змін.
Роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, а також право протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
17 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява позивачки про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Справу №1340/3738/18 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек Ігоря Михайловича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи Публічне акціонерне товариство “Енергобанк”, ОСОБА_2 , про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити дії направлено до Галицького районного суду м. Львова, у порядку цивільного судочинства ( Том 4 а.с.173-176).
На виконання ухвали Верховного Суду від 23 грудня 2020 року справу № 1340/3738/18 направлено на адресу Галицького районного суду м. Львова, яка отримана останнім 11.01.2021 року за вх №662 (Том 4 а.с. 176а).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 року зареєстровано справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек Ігоря Михайловича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи Публічне акціонерне товариство “Енергобанк”, ОСОБА_2 , про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити дії за єдиним унікальним номером судової справи № 461/176/21, номер провадження №2-а/461/34/21 та передано головуючому судді Фроловій Л.Д., яка ухвалою суду від 16.01.2021 року прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі ( Том 4 а.с.176в, 177).
26.05.2021 року на адресу Галицького районного суду м. Львова за вх.№18008 зареєстровано пояснення ОСОБА_1 , в яких остання зазначає, що являється позивачем у справі № 1340/3738/18 за її позовом до державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек Ігоря Михайловича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи Публічне акціонерне товариство “Енергобанк”, ОСОБА_2 , про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити дії та не вважає себе позивачкою у справі №461/176/21, оскільки не подавала нового позову до Галицького районного суду м. Львова.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» (Alimentaria Sanders S.A. проти Іспанії).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка також і позивача.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали). Частиною п'ятою цієї статті передбачено, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише в разі повторної неявки.
Аналіз зазначеної норми вказує, що підставами для залишення позовної заяви без розгляду є: неявка позивача в судове засідання без поважних причин, неповідомлення суду про причини неявки, неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності, а також, за умови якщо відповідач не наполягає на розгляді справи по суті.
Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
Апеляційний суд прийшов до переконання, що поза увагою суду першої інстанції залишився факт, що ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року справу №1340/3738/18 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек Ігоря Михайловича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи Публічне акціонерне товариство “Енергобанк”, ОСОБА_2 , про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити дії направлено до Галицького районного суду м. Львова для її розгляду у порядку цивільного судочинства, про що звертала увагу ОСОБА_3 в наданих письмових пояснення від 26.05.2021 року.
Між тим, необхідно зазначити і те, що суд на підставі наданих сторонами пояснень по суті справи, якими вони обґрунтовували свої вимоги та заперечення повинен був досліджувати зібрані у справі письмові докази та матеріали, які сформовані у чотирьох томах, для надання оцінки можливості подальшого розгляду справи судом за відсутності позивача чи її представника.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає передчасними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
За наведених обставин суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання можливості розгляду справи по суті заявлених вимог, що відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції, наданих статтею 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 311, 312, 313, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 травня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 461/176/21 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 08.09.2021 року