07 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 1340/3879/18 пров. № А/857/13715/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року з питань заміни сторони виконавчого провадження у справі № 1340/3879/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про заява про заміну сторони виконавчого провадження,-
суддя в 1-й інстанції -Сакалош В.М., час ухвалення рішення - 10.06.2021 року, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 15.06.2021 року,
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №1340/3879/18 за позовом ОСОБА_1 до Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про скасування рішень, визнання протиправними дій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у вказаній справі ухвалено, зокрема, визнати протиправним та скасувати Рішення Звенигородської сільської ради № 676 від 23.03.2018 “Про надання земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво”, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 земельної ділянки. 01.03.2021 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі, яка мотивована тим, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області” до Давидівської територіальної громади включено в т.ч Звенигородську сільську раду Пустомитівського району Львівської області, тобто Давидівська територіальна громада є правонаступником боржника у виконавчому провадженні.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить її скасувати та замінити сторону у виконавчому провадженні.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Оскільки учасники справи в судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність на дату розгляду справи у Єдиному державному реєстрі запису про припинення Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, унеможливлює заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Згідно з частиною 4 статті 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Аналіз положень статті 379 КАС України дає підстави для висновку про те, що під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження чи у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження - це не лише обов'язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа.
Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідного процесуального статусу, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені таким статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.
Згідно з положеннями статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Таким чином, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов'язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У такому випадку також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Тобто, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб'єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб'єкта владних повноважень як юридичної особи.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.10.2019 (справа №812/1408/16), від 27 травня 2021 року (справа №2а/1215/98/2012).
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», який набув чинності 06.12.2020 року, внесено зміни до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та врегульовано питання припинення повноважень районних рад, а також припинення районних рад як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України. З урахуванням цих змін, підпунктами 1 та 3 пункту 6-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що повноваження районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад районів, ліквідованих Верховною Радою України (далі - ліквідовані райони), закінчуються в день набуття повноважень обраними на відповідних перших місцевих виборах районними радами районів, утворених Верховною Радою України (далі - новоутворені райони); районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов'язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району, якщо інше не передбачено цим Законом.
Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, зокрема:
- утворено Львівський район (з адміністративним центром у місті Львів ) у складі територій Бібрської міської, Великолюбінської селищної, Глинянської міської, Городоцької міської, Давидівської сільської, Добросинсько-Магерівської селищної, Жовківської міської, Жовтанецької сільської, Зимноводівської сільської, Кам'янка-Бузької міської, Комарнівської міської, Куликівської селищної, Львівської міської, Мурованської сільської, Новояричівської селищної, Оброшинської сільської, Перемишлянської міської, Підберізцівської сільської, Пустомитівської міської, Рава-Руської міської, Сокільницької сільської, Солонківської сільської, Щирецької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом МіністрівУкраїни:
Також Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», який набув чинності 06.12.2020 року, внесено зміни до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та врегульовано питання закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізації сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої У країни.
З урахуванням цих змін, підпунктами 1 та 4 пункту 6-І Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що:
- у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі) сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі -розформовані територіальні громади);
- сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» до Давидівської територіальної громади включено, в т.ч., і Звенигородську сільську раду Пустомитівського району Львівської області.
В матеріалах справи наявні наступні рішення Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області:
- №3-1/2020 від 27.11.2020 року, яким визнано повноваження сільського голови Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області;
- №3-1/2020 від 27.11.2020 року, яким визнано Давидівську сільську раду Львівського району Львівської області правонаступником всього майна, прав та обов'язків, в т.ч. Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та закінчено повноваження сільських рад, території яких увійшли до території сформованої Давидівської територіальної громади Львівського району Львівської області;
- №25-1/2020 від 27.11.2020 року, яким розпочато процедуру реорганізації Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області шляхом приєднання до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області (ЄДРПОУ 04372313). Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Звенигородської сільської ради.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області є правонаступником Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у цій адміністративній справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 311, 312, 313, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року з питань заміни сторони виконавчого провадження у справі № 1340/3879/18 скасувати та прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.
Замінити сторону виконавчого провадження в адміністративній справі №1340/3879/18 з Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (81156, Львівська область, Пустомитівський район, с.Звенигород, ЄДРПОУ 04369742) на її правонаступника Давидівську сільську раду Львівського району Львівської області (81151, Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів, вул. Незалежності,1А, ЄДРПОУ 04372313).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 08.09.2021 року