07 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 0740/978/18 пров. № А/857/10141/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 0740/978/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,-
суддя в 1-й інстанції -Микуляк П.П.,
час ухвалення рішення - 25.02.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 15.03.2021 року,
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати п. 3 наказу №954 від 14.05.2018 р. Головного управління національної поліції в Закарпатській області;
- визнати незаконним та скасувати наказ №163 о/с від 02.08.2018 р.;
- визнати незаконним та скасувати наказ №175 о/с від 21.08.2018 р. Головного управління національної поліції в Закарпатській області в частині, якою звільнено зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (0073110), заступника начальника відділу організації діяльності груп реагування управління превентивної діяльності ГУНП в Закарпатській області, з 20 серпня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Закарпатській області поновити ОСОБА_1 (0073110), підполковника поліції, на посаді заступника начальника відділу організації діяльності груп реагування управління превентивної діяльності ГУНП в Закарпатській області, код ІНН 2932402102, та виплатити вимушений прогул за період незаконного звільнення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 21 серпня 2018 року №175 о/с позивачку звільнено зі служби в поліції відповідно до ч.1 ст.77 Закону України “Про національну поліцію” на підставі п.3 наказу ГУНП в Закарпатській області від 14.05.2018 р. №954 з 20 серпня 2018 року.
Позивач вважає такі рішення незаконними та такими, що прийняті всупереч норм трудового законодавства та зазначає, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності було прийнято за результатами службового розслідування.
У висновку службового розслідування не об'єктивно зазначено що позивачка, незважаючи на те, що була пасажиром - була старшою за званням та допустила неналежне виконання службової дисципліни, що проявилося у не вжитті заходів припинення порушень Правил дорожнього руху України, які вчиняв водій під час керування транспортним засобом, що призвели до тяжких наслідків та суспільного резонансу.
Вважає таку позицію відповідача надуманою і такою, що суперечить вимогам ПДР та покладеним на неї службовим обов'язкам. Просила врахувати всі обставини та належно оцінити докази по справі.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року залишено без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року.
Постановою Верховного Суду від 08 липня 2020 року скасовано Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року та направлено справу на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Скасовуючи рішення суду першої на апеляційної інстанції Верховний суд зазначив, що участь працівника поліції ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, потрібно досліджувати та оцінювати не тільки у вимірі її участі та/чи причетності до порушень Правил дорожнього руху, які судячи зі встановлених в цій справі обставин були істотними та спричинили, у підсумку, до тяжких наслідків, але й зважати при цьому на те, що позивачка є працівником поліції, у день, коли сталася аварія, була в службовій машині саме як працівник поліції, яка виконувала службові обов'язки. Колегія суддів не заперечила того, що відповідальність за порушення Правил дорожнього руху несе водій, а не пасажир. Водночас для правильного вирішення цього спору, на думку суддів Верховного суду, того факту, що позивачка була пасажиром службового автомобіля, який потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, і не могла припинити порушень, які допускав водій, за описаних вище обставин, недостатньо, адже йдеться про дисциплінарний проступок.
Якщо розглядати цей спір у вимірі дотримання позивачем як посадовою особою органу поліції службової дисципліни, що власне слугувало підставою для її звільнення з органів поліції, то поряд з тим, що наведено вище, мали б бути з'ясовані такі обставини як-от: наявність затвердженого/погодженого плану-завдання, на підставі та на виконання якого ОСОБА_1 та двоє інших працівників поліції виїхали (09.04.2018р.) на службовому автомобілі марки “Skoda-Oсtavia”, д.н.з. НОМЕР_1 ; наявність дозволу чи інших офіційних документів, на підставі яких використовувався вказаний службовий автомобіль; дотримання вимог внутрішніх відомчих документів щодо порядку формування груп для патрулювання/чергування.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 0740/978/18 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано п. 3 наказу Головного управління національної поліції в Закарпатській області №954 від 14.05.2018 р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУ НП в Закарпатській області".
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління національної поліції в Закарпатській області №163 о/с від 02.08.2018 р. "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 з 20 серпня 2018 року.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління національної поліції в Закарпатській області №175 о/с від 21.08.2018 р. "По особовому складу" про часткову зміну пункту наказу ГУНП в Закарпатській області від 02.08.2018р. №163 о/с.
Поновлено ОСОБА_1 підполковника поліції на займаній на час звільнення посаді заступника начальника відділу організації діяльності груп реагування управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в Закарпатській області з 20 серпня 2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги обставини, встановлені матеріалами службового розслідування та вимоги до служби в органах поліції, які передбачають неухильне дотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського.
Адже, дотримання чинного законодавства України є складовою службової дисципліни, а порушення цих вимог є підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 0740/978/18 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
06.09.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача Коваленко О.М. про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю у іншій справі.
За результатами розгляду вказаної заяви колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки на підтвердження викладеного у заяві представника позивача не надано жодного доказу. Крім того, відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та його представника.
Оскільки позивач в судове засідання на виклик суду не з'явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що виїзд службового автомобіля був погоджений не позивачкою, а начальником ГУ НП. Функціональні обов'язки позивачки не передбачали можливості втручання в дії водія, який як відомо несе індивідуальну відповідальність за керування т/з та за наслідки порушення ПДР.
Судом першої інстанції також було встановлено, що позивачкою, як посадовою особою службову дисципліну порушено не було, а сама наявність план-завдання, жодним чином не могла слугувати причиною наявності порушення службової дисципліни та як наслідок її звільнення з посади.
Крім того, на виконання Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року позивачку було поновлено на посаді заступника начальника відділу організації діяльності груп реагування управління превентивної діяльності ГУНП в Закарпатській області.
Постановою Верховного Суду від 08 липня 2020 року скасовано Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року та направлено справу на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду. Тобто Рішення суду на підставі, якого позивачку було поновлено - скасоване. Однак в судовому засіданні було встановлено, що після наведеного позивачка продовжила працювати та жодних наказів, щодо її звільнення із ГУНП в Закарпатській області на момент розгляду судом справи не приймалося.
З метою запобігання порушення правам позивачки в майбутньому (в період часу після розгляду справи в першій інстанції та набранням рішення законної сили) дотримуючись справедливого балансу суд першої інстанції вважав за потрібне задовольнити позовну вимогу в частині поновлення на посаді.
Щодо виплати коштів за час вимушеного прогулу то, що згідно листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Закарпатській області від 12.02.2021р. встановлено, що позивачкою на виконання рішення суду від 06.11.2018р. отримано всі кошти в сумі 193602,66 грн. В судовому засіданні судом даний факт встановлений та представником позивачки підтверджений.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 09 квітня 2018 року о 15 год 35 хв. до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області надійшло анонімне повідомлення про те, що в с. Гать Берегівського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю службового автомобіля марки “Scoda-Oсtavia” д.н.з. НОМЕР_1 . За результатами виїзду на місце події працівників ВІОС УКЗ ГУНП, Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України та слідчо-оперативної групи Берегівського ВП ГУНП встановлено, що 09.04.2018р. близько 15год 35хв. старший інспектор відділу організації діяльності груп реагування УПД ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції Вачиля В.В., керуючи службовим автомобілем марки “Scoda-Oсtavia” д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись у напрямку м.Берегово при в'їзді в с.Гать Берегівського району на різкому повороті не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив зіткнення на узбіччі дороги з деревом та з'їхав у кювет. У якості пасажирів у зазначеному автомобілі перебували: на передньому сидінні - старший інспектор відділу дільничних офіцерів поліції УПД ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_2 , на задньому сидінні - заступник начальника відділу організації діяльності груп реагування УПД ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій - ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, рваної рани лівої кисті та дисторсії шийного відділу хребта. Передній пасажир - ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітини.
Пасажир заднього ряду - ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляду струсу головного мозку, рваної рани обличчя, забою шийного відділу хребта, забою грудної клітини та тупої травми черевної порожнини.
На момент автопригоди вказані особи перебували на службі на підставі плану-завдання на проведення перевірки працівниками УПД ГУНП організації несення служби нарядів СРПП Берегівського ВП ГУНП та Виноградівського ВП ГУНП, затвердженого начальником УПД ГУНП полковником поліції ОСОБА_4 06.04.2018 р. (а.с. 67 - 72).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль “Scoda-Oсtavia” д.н.з. НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень.
Наказом ГУНП в Закарпатській області від 12 квітня 2018 року №739 призначено службове розслідування за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 46).
За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 08 травня 2018 року, затверджений начальником ГУНП в Закарпатській області.
Щодо водія - ОСОБА_3 у висновку службового розслідування додатково зазначено, що останній на шляху слідування службового автомобіля з м. Ужгорода до Берегівського району під час керування службовим автомобілем грубо порушував вимоги Правил дорожнього руху. Зокрема, всупереч вимог п.п 3.1, 14.6 “в”, 34.1 Правил дорожнього руху України не виконуючи невідкладне службове завдання, рухався з проблисковими маячками, в с.Ракошино по вул.Центральній здійснив обгін автомобілів ближче, ніж за 50 м перед пішохідним переходом, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки. Своїми діями ОСОБА_3 створив аварійну обстановку транспортним засобам, які рухались в протилежному напрямку на зустрічній смузі руху, внаслідок чого змусив транспортні засоби різко гальмувати, змінювати напрямки руху та вживати заходи щодо забезпечення особистої безпеки.
Щодо пасажира - ОСОБА_1 у висновку службового розслідування додатково зазначено, що під час визначення ступеня вини було враховано також ту обставину, що ОСОБА_1 і раніше допускала порушення службової дисципліни (зокрема в 2017 року була притягнута до дисциплінарної відповідальності у виді зауваження за порушення транспортної дисципліни) і заходи профілактичного впливу стосовно останньої не дали відповідних результатів.
А тому (п.6 стор.10 Висновку) за неналежне виконання службової дисципліни, порушення вимог п.п. 1, 2, 4 ст. 18 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII “Про Національну поліцію”, ст.ст. 1, 2, 7, 8 Закону України від 22.02.2006 №3460-IV “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”, ст. 14 Закону України “Про дорожній рух”, п.п. 3.1, 14.6 “в”, 34.1. Правил дорожнього руху України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що проявилося у неприпиненні протиправних дій водія ОСОБА_3 під час керування службовим автомобілем, яке призвело до тяжких наслідків та набуло значного суспільного резонансу, і як наслідок негативно вплинуло на авторитет та імідж ГУНП в Закарпатській області та поліції в цілому, заступника начальника відділу організації діяльності груп реагування УПД ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_1 , відповідно до п. 8 ст. 12 Закону України від 22.02.2006 №3460-ІV “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”, вирішено звільнити зі служби в поліції (а.с. 84 - 85).
Так, Наказом ГУНП в Закарпатській області від 14.05.2018 р. №954 за неналежне виконання службової дисципліни, порушення вимог п.п. 1, 2, 4 ст. 18 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII “Про Національну поліцію”, ст.ст. 1, 2, 7, 8 Закону України від 22.02.2006 №3460-IV “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”, ст. 14 Закону України “Про дорожній рух”, п.п. 3.1, 14.6 “в”, 34.1. Правил дорожнього руху України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що проявилося у неприпиненні протиправних дій ОСОБА_3 під час керування службовим автомобілем, яке призвело до тяжких наслідків та набуло значного суспільного резонансу, і як наслідок негативно вплинуло на авторитет та імідж ГУНП в Закарпатській області та поліції в цілому, заступника начальника відділу організації діяльності груп реагування УПД ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_1 , відповідно до п. 8 ст. 12 Закону України від 22.02.2006 №3460-ІV “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”, звільнено зі служби в поліції (а.с. 86 - 88).
Наказом ГУНП в Закарпатській області від 02.08.2018 р. №163 о/с, відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію”, звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу організації діяльності груп реагування управління превентивної діяльності ГУНП в Закарпатській області, з 03 серпня 2018 року (а.с. 10).
Наказом ГУ НП в Закарпатській області №175 о/с від 21.08.2018 р. п. наказу ГУ НП в Закарпатській області від 02.08.2018 р. №163 о/с в частині звільнення з 03 серпня 2018 року зі служби в поліції ОСОБА_1 частково змінено. Вважати звільненою зі служби в поліції з 20 серпня 2018 року (а.с. 11).
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Пункти 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Частини 1 та 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію»: у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Частина 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»: особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Пункт 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пункт 4 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію»: до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пункт 9 розділу ІІ Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію"»: до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами).
Стаття 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут): службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Стаття 2 Дисциплінарного статуту: дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Стаття 5 Дисциплінарного статуту: <…> за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. <…>
Стаття 7 Дисциплінарного статуту: службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; <…> дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь - якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб <…> сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку. <…>
Правилами етичної поведінки поліцейських, що затверджені наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 (далі - Правила), передбачено, що поліцейський, під час виконання службових обов'язків, повинен <…> професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного <…>.
Стаття 12 Дисциплінарного статуту: на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Стаття 14 Дисциплінарного статуту: з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. <…> Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. <…> Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. <…> За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. <…> При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. <…> У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. <…> Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. <…>
За змістом пункту 1.2 Інструкції службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника ОВС і його ставлення до вчиненого.
Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що позивач разом з іншими працівниками поліції на виконання плану-завдання 09 квітня 2018 року виїхала на службовому автомобілі марки “Scoda-Oktavia”, д.н.з. НОМЕР_1 з м. Ужгорода до Берегівського району. Керував автомобілем старший інспектор відділу організації діяльності груп реагування УПД ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції Вачиля В.В. Позивач перебувала у вказаному автомобілі в якості пасажира.
На момент автопригоди позивач та інші зазначені особи перебували на службі на підставі плану-завдання на проведення перевірки працівниками УПД ГУ НП організації несення служби нарядів СРПП Берегівського ВП ГУНП та Виноградівського ВП ГУ НП, затвердженого начальником УПД ГУ НП полковником поліції Усом Р.А. 06.04.2018.
Відповідно до долучених до справи документів, відсутня інформація, щодо проведення саме позивачкою інструктажу водія.
Крім того, виїзд службового автомобіля був погоджений не позивачкою, а начальником ГУ НП. Функціональні обов'язки позивачки не передбачали можливості втручання в дії водія, який як відомо несе індивідуальну відповідальність за керування т/з та за наслідки порушення ПДР.
В контексті спірних правовідносин, Суд вважає за доцільне наголосити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18.
Апеляційний суд зазначає, що поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв'язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті.
Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до переконання, що позивач службову дисципліну не порушувала, дискредитації звання рядового і начальницького складу національної поліції не вчиняла, а тому відсутні підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 0740/978/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 08.09.2021 року