вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"03" вересня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/534/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради
до відповідача Приватного підприємства "Західноукраїнський теплоенергохолдінг"
про стягнення боргу 76 923,00 грн.
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
представники:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Комунальне підприємство "Рівнекнига" Рівненської обласної ради звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Західноукраїнський теплоенергохолдінг" про стягнення 76 923,00 грн. боргу по орендних платежах за користування нерухомим майном, з яких 54 533,29 грн. - основний борг, 13908,86 грн. - пеня, 2 187,54 грн. - 3% річних, 6 292,52 грн. - інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 14.11.2012 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області (надалі-договір), згідно з яким орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 133,1 кв.м. Усупереч умовам договору відповідач свій обов'язок щодо сплати орендної плати за період з травня 2018 року - по травень 2021 року не виконав, внаслідок чого утворився борг в розмірі 54533,29 грн.
Крім того, позивачем за неналежне виконання зобов'язань зі сплати орендної плати нараховано 13908,86 грн. - пені, 2 187,54 грн. - 3% річних, 6 292,52 грн. - інфляційні втрати.
Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 05.07.2021 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.
21 березня 2021 року від Приватного підприємства "Західноукраїнський теплоенергохолдінг" до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою від 05.07.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання в засіданні на 27 липня 2021 р. на 11:00 год.
Ухвалою від 27.07.2021 р. розгляд справи відкладено на 17.08.2021 р. на 11:20 год.
17 серпня 2021 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 17.08.2021 року розглад справи відкладено на 03 вересня 2021 року на 10:30 год.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 03.09.2021 р. не з'явилися. Судом вживалися належні заходи щодо повідомлення учасників про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин, враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
14 листопада 2012 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області (надалі-договір), згідно з яким орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 133,1 кв.м., розміщене на першому поверсі в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Островського, 16 та перебуває на балансі Комунального підприємства "Рівнекнига" РОР.
Об'єкт оренди - складські приміщення передається з метою використання 116,8 м. кв. під виробництво; 16,3 м. кв. під офіс (п. 1.1. договору) (а.с. 17-20).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі вказаного майна, який складається протягом десяти днів з моменту підписання сторонами цього договору.
У разі припинення дії цього договору майно повертається орендодавцеві відповідно до порядку, встановленому цим договором при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі (п. 2.3 договору). Обов'язок із складання акта приймання - передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.4 договору).
14.11.2012 року між сторонами підписано акт прийому-передачі оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області, за яким орендодавець передав, а відповідач прийняв з 14.11.2012 р. об'єкт оренди, загальною площею 133,1 кв.м., (приміщення на першому поверсі 116,8 м. кв. під виробництво; 16,3 м. кв. під офіс), що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Островського, 16, є власністю орендодавця і призначений для використання за призначенням (а.с. 23).
Вказаний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 14.11.2012 року до 31.10.2015 року. У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.п. 10.1.,10.5. договору).
Відповідно до п. 3.1.- 3.4. договору орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, яке належить до спільної власності територіальних громад області, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 05.12.2008року №1045, і становить, з урахуванням індексу інфляції на день підписання договору, під виробництво - 817,00 грн. за місяць (орендна плата за 1 кв.м. в місяць - 7,00 грн) під офіс - 244,50 грн. за місяць (орендна плата за 1 кв.м. в місяць - 15,00 грн), без врахування ПДВ, із щомісячною поправкою на коефіцієнт інфляції. Розрахунок суми орендної плати міститься в додатку до договору оренди.
Визначену орендну плату орендар зобов'язаний сплачувати відповідно до умов договору не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.
Орендна плата нараховується з моменту підписання акта приймання - передачі майна, який є невід'ємним додатком до цього договору.
Крім того, у зв'язку з внесенням змін до Договору оренди (зменшення орендованої плащі приміщень) 09.03.2017 року сторонами підписано акт приймання - передачі майна, за яким позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди, приміщення загальною площею 57,5 кв.м., за адресою: м. Рівне, вул. Островського, 16.
На підставі угоди 13/14 на відшкодування комунальних послуг від 01.11.2012 р. , орендар зобов'язався відшкодувати фактичну вартість спожитих ним комунальних послуг.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцеві орендну плату та укласти договір з балансоутримувачем про відшкодування витрат на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг.
Усупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив орендної плати за травень 2018 року - травень 2021 року, загальний розмір якої склав 54 533,29 грн.
Згідно п. 3.5. Договору в разі несвоєчасної оплати орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Покликаючись на пункт 3.5. Договору позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 13 908,86 грн.
Доказів сплати відповідачем орендної плати у загальному розмірі 54 533,29 грн. відповідачем суду не надано.
Враховуючи порушення Відповідачем термінів оплати наданих послуг за договором оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області від 14.11.2012 року, Позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2187,54 грн - 3 % річних та 6 292,52 грн інфляційних втрат, згідно вказаного позивачем розрахунку.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 4 ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Аналогічний обов'язок встановлено п.5.2. договору.
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 54 533,29 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати орендної плати на підставі пункту 3.5. Договору позивачем здійснено нарахування пені в сумі 13 908,86 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого ним розрахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як вказано у ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Слід зауважити, що преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відтак, невірним є обрахування пені за весь час прострочення платежу, виходячи за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.
У даному ж випадку позивач допустив нарахування пені за період, що виходить за межі шестимісячного строку нарахування.
Як встановлено судом, у позивача виникає право нарахування 3% річних, інфляційних втрат та неустойки за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з одинадцятого числа місяця (оскільким за умовами договору орендна плата вноситься не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним), а саме з 11.08.2018 р. Відтак, нарахування пені слід починати з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано окремо за кожен місяць виникнення боргу по оренді, разом з тим припинити - через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано - окремо за кожен місяць.
Одночасно суд звертає увагу, що відповідачем подано заяву щодо застосування строків позовної давності, відповідно до якої керуючись ст. 257, 267 ЦК України просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача щодо стягнення із відповідача коштів та санкцій за невиконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За правилами цивільного законодавства пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (вказана правова позиція відображена у Постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі №6-3006цс15).
Відтак, за змістом норм чинного законодавства початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З наведених вище правових норм вбачається, що у позивача виникло право на звернення до суду із позовом про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат з дня, наступного за днем, коли основне зобов'язання мало бути виконане - 11.08.2018 р. Відтак, 3-річний строк позовної давності по вимогах про стягнення орендної плати, 3% річних та інфляційних спливає 11.08.2021 р. Позовна заява надійшла до суду 02 липня 2021 року. Тому у цій частині позовних вимог позивач не пропустив строк позовної давності.
Слід зауважити, що у позивача виникло право на звернення до суду із позовом про стягнення неустойки з дня, наступного за днем, коли основне зобов'язання мало бути виконане, починаючи із дати виникнення боргу по оренді за кожен місяць несплаченої суми оренди. За наявними у справі доказами слід починати обрахунок пені з дати 11.08.2018 р., та за кожен наступний місяць окремо. При цьому слід врахувати передбачений ч.6 ст.232 ГК України шестимісячний строк та припинити нарахування пені 11.02.2019 року, такі ж обрахунки слід здійснити за кожен наступний місяць несплаченої суми оренди.
Позовна заява надійшла до суду 02 липня 2021 року. Отже, зважаючи на положення частини другої ст.258 ЦК України, та враховуючи, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, правомірним є нарахування пені у даному випадку починаючи з 02 липня 2020 року. Тому, позивачем не пропущено строк позовної давності до вимоги про стягнення пені, яку можна нараховувати починаючи з 02 липня 2020 року. При цьому суд застосовує строк позовної давності, щодо нарахованих сум пені за період з 11 серпня 2018 року по 01 липня 2020 року.
Відтак, пеня , що заявлена позивачем виходячи за межі шестимісячного строку нарахування - є необгрунтованою. Разом з тим, до пені за період з 11 серпня 2018 року по 01 липня 2020 року - суд застосовує строк позовної давності.
За наведеного, суд здійснив власний обрахунок пені. Для розрахунків суд використав калькулятори програмного забезпечення ЛІГА ЗАКОН. ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3. За підрахунками суду розмір пені у даному спорі, який слід стягнути з відповідача - 852,48 грн.
Отже, в задоволенні позову щодо решти суми пені 13 056,38 грн. - слід відмовити.
Відтак, вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у сумі 852,48 грн.
Крім того, за неналежне виконання договірних зобов'язань, згідно з договором оренди, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 9.1 договору).
Так, позивачем нараховано 2 187,54 грн 3 % річних та 6 292,52 грн інфляційних втрат відповідно.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За наведеного, суд здійснив власний обрахунок 3% річних та інфляційних. Для розрахунків суд використав калькулятори програмного забезпечення ЛІГА ЗАКОН. ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3. Перерахувавши 3% річних, суд встановив, що їх розмір становить 2 183,96 грн (при заявленому - 2 187,54 грн). Розмір інфляційні втрат становить 5 904,28 (при заявленому 6 292,52 грн).
Тому вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 5904,28 грн., 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 2 183,96 грн
Отже, решта суми 3% річних 3,58 грн. та інфляційних 388,24 грн. нараховані позивачем не обгрунтовано, та не підлягають стягненню з відповідача.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, у частині стягнення з Приватного підприємства "Західноукраїнський теплоенергохолдінг" на користь Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради основного боргу - 54 533 грн. 29 коп., пені - 852 грн. 48 коп., інфляційних втрат - 5 904 грн. 28 коп., 3% річних - 2 183 грн. 96 коп.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені 13 056,38 грн., 3% річних 3,58 грн. та інфляційних 388,24 грн. - належить відмовити.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 82,51%.
Зважаючи, що позов задоволено частково, тому на відповідача покладається до відшкодування позивачу 1 872,97 грн. судового збору. Решта сплаченого судового збору залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 129, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Західноукраїнський теплоенергохолдінг" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського, буд.44, код ЄДРПОУ 36466896) на користь Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради (33023, м. Рівне, вул. Островського, буд. 16, код ЄДРПОУ 02471175):
- основного боргу 54 533,29 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять три) грн. 29 коп. ,
- інфляційних втрат 5 904 (п'ять тисяч дев'ятсот чотири) грн. 28 коп.,
- три відсотки річних 2 187 (дві тисячі сто вісімдесят сім) грн. 54 коп.,
- пені 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 48 коп.,
- судового збору 1 872 (одна тисяча вісімсот сімдесят дві) грн. 97 коп.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. Відмовити у задоволенні позову у решті вимог позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 08 вересня 2021 року.
Суддя Бережнюк В.В.