30 серпня 2021 року Справа № 915/729/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Житомирські ласощі”, вул. Жилянська. 9-11, м. Київ, 01033 (код ЄДРПОУ 38092323)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ембєр Плюс”, вул. Космонавтів, 81/15, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40410996)
про стягнення заборгованості в сумі 129 476, 62 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Житомирські ласощі” з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ембєр Плюс” заборгованості у розмірі 111 322, 38 грн., пені у розмірі 8 379, 04 грн., 3 % річних у розмірі 1 955, 23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 820, 97 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
В період з 09.08.2021 по 28.08.2021 (включно) суддя Олейняш Е.М. перебувала у щорічній відпустці.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору дистрибуції № 38ДС/38СД від 14.08.2020 року, укладеного між сторонами, а саме щодо несвоєчасної оплати та не в повному обсязі отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі та позивачем нараховано відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 222, 230 ГК України, ст. 525, 526, 530, 546, 550, 610, 625, 655, 691, 692, 712 ЦК України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвала господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021 року про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ембєр Плюс”, вул. Космонавтів, 81/15, м. Миколаїв, 54001, повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти «неправильно зазначена (відсутня) адреса» (арк. 61-64).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)
Ухвала суду направлялась на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ембєр Плюс”, вул. Космонавтів, 81/15, м. Миколаїв, 54001, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
14.08.2020 року між ТзОВ «Торговий дім «Житомирські ласощі» (продавець) та ТзОВ «Ембєр Плюс» (дистриб'ютор) було укладено договір дистриб'юції № 38ДС/38СД (арк. 8-31).
Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 01 лютого 2021 року в частині поставок, а в частині фінансових зобов'язань - до фактичного виконання таких зобов'язань.
До договору між сторонами складено Додаток № 1 «Ексклюзивна територія продажу», Додаток № 2 «Бланк замовлення», Додаток № 3 «Дата замовлення продукції на місяць», Додаток № 4 «Карточка цілей та результатів дистриб'ютора», Додаток № 5 «Акт про виявлення невідповідностей продукції», Додаток № 6 «Умови реалізації спільних маркетингових активностей», Додаток № 7 «Вимоги до складування та зберігання продукції», Додаток № 8 «Протокол зустрічі» та Додаток № 9 «Модель ціноутворення в Україні» для дистриб'юторів та національних мереж (Фокус) для ТМ «Житомирські ласощі», Додаток № 10 «Модель ціноутворення в Україні» для дистриб'юторів та національних мереж (Фокус) для ТМ «Sweet Dom» (арк. 19-31).
Договір та додатки підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 2.1 договору у відповідності з цим договором продавець продає, а дистриб'ютор купує продукцію ТОВ «Житомирські ласощі» та/або ТМ «Sweet Dom» з метою її подальшого просування, розповсюдження та ефективної реалізації на умовах, передбачених цим Договором, та відповідно до Комерційної політики, що розроблена для кожної ТМ окремо.
Відповідно до п. 4.1 договору відвантаження продукції здійснюється продавцем на підставі замовлення, яке направляється дистриб'ютором на склад продавця не пізніше 12 години дня, що передує дню відвантаження продукції, зазначеному в замовленні.
Відповідно до п. 4.7 договору умови поставки за цим договором трактуються згідно ІНКОТЕРМС (у редакції 2010 року). Умовою поставки за цим договором є - СРТ (склад Дистриб'ютора). За умови відповідного зазначення у Замовленні також можлива умова поставки FCA (склад Продавця).
Відповідно до п. 4.10 договору право власності на поставлену продукцію, а також пов'язані з цим ризики втрати і псування продукції, переходять від продавця до дистриб'ютора з моменту передачі продукції останньому та засвідчується видатковою (товарною) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 4.14 договору сторони встановили, що незалежно від посилання на цей договір у товарно-супровідних документах на продукцію усі здійснені продавцем поставки вважаються поставками продукції на виконання умов цього договору та будь-яка партія продукції, яка передана Продавцем Дистриб'ютору в період дії договору, вважається переданою в рамках цього договору.
Відповідно до п. 8.1 договору загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, які здійснювались протягом всього терміну дії цього договору.
Відповідно до п. 8.3 договору при наявності й дотриманні дистриб'ютором нижчезазначених умов, продавець надає дистриб'ютору знижку від базових цін продукцію ТМ «Житомирські ласощі» у розмірі 12 (дванадцять) % включно. Такий відсоток знижки формується з наступних відсотків знижок, які можуть застосовуватися/скасовуватися продавцем як разом, так і кожен окремо:
8.3.1. 3 (три) % - за попередню оплату. Попередньою оплатою вважається надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця до моменту відвантаження продукції зі складу продавця.
8.3.2. 2 (два) % за оплату по факту (в день) прийому продукції,
Відповідно до п. 8.3.3 договору в разі оплати дистриб'ютором поставленої продукції з відстрочкою платежу на 14 та більше календарних днів - зазначені у п. 8.3.1. та 8.3.2. знижки не застосовуються.
Відповідно до п. 8.10 договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються на підставі виставленого рахунку на умовах 100% попередньої оплати, в національній грошовій валюті України за безготівковим розрахунком з використанням платіжних доручень. Умови оплати з відстрочкою платежу можуть бути узгоджені сторонами та оформлені додатковою угодою.
Відповідно до п. 15.1 договору умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін та оформлюються письмовою додатковою угодою.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 388 989, 06 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (арк. 38-46), а саме:
- видаткова накладна № 6571 від 07.12.2020 року на суму 125 104, 20 грн. та товарно-транспортна накладна № 6571 від 07.12.2020;
- видаткова накладна № 6573 від 07.12.2020 року на суму 152 562, 48 грн. та товарно-транспортна накладна № 6573 від 07.12.2020;
- видаткова накладна № 7703 від 30.12.2020 року на суму 111 322, 38 грн. та товарно-транспортна накладна № 7703 від 30.12.2020.
Всі видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані та скріплені печатками сторін.
Підставою поставки товару у видаткових накладних зазначено договір № 38ДС/38СД від 14.08.2020 року.
Відповідачем частково проведено оплату за отриманий товар на загальну суму 277 666, 68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою (арк. 47-50), а саме:
- платіжне доручення № 1244 від 22.12.2020 року на суму 75 000, 00 грн.;
- платіжне доручення № 1258 від 30.12.2020 року на суму 77 562,48 грн.;
- платіжне доручення № 1270 від 06.01.2021 року на суму 125 104, 20 грн.
Отже заборгованість відповідача перед позивачем становить 111 322, 38 грн. (388 989, 06 грн. - 277 666, 68 грн.).
13.03.2021 року позивачем на адресу відповідача направлено лист вих. № 121 від 11.03.2021 року, в якому позивач повідомив про необхідність виконати умови договору та сплатити заборгованість в сумі 111 341, 40 грн. (арк. 32). Фат направлення листа № 121 від 11.03.2021 року підтверджується описом вкладення, поштовою накладною та фіскальним чеком (арк. 33).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
4.1. Щодо вимоги про стягнення основного боргу.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказано вище, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 388 989, 06 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.
Відповідно до п. 8.10 договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються на підставі виставленого рахунку на умовах 100% попередньої оплати, в національній грошовій валюті України за безготівковим розрахунком з використанням платіжних доручень. Умови оплати з відстрочкою платежу можуть бути узгоджені сторонами та оформлені додатковою угодою.
До матеріалів справи не подано доказів виставлення позивачем відповідачу до моменту поставки товару рахунків для проведення попередньої оплати за товар.
Доказів узгодження сторонами умов оплати з відстрочкою платежу та укладення між сторонами додаткової угоди суду не подано.
Отже, на підставі ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Як встановлено вище, відповідачем частково проведено оплату за отриманий товар на загальну суму 277 666, 68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 111 322, 38 грн. (388 989, 06 грн. - 277 666, 68 грн.).
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 111 322, 38 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості жодними доказами.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем порушено вимоги ст. 11, 509, 525, 526, 692 ЦК України та умов договору в частині оплати за поставлений товар.
Позовна вимога про стягнення заборгованості (основного боргу) за отриманий товар в сумі 111 322, 38 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
4.2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Позивачем нараховано відповідачу 1 955, 23 грн. - 3 % річних за період з 07.12.2020 року по 01.06.2021 року по кожній видатковій накладній з урахуванням здійснених відповідачем оплат.
Судом встановлено, що при нарахуванні 3 % річних позивачем неправильно визначено початок нарахування по видатковим накладним, а саме: позивачем при визначенні періоду нарахування помилково включено день поставки товару.
Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних по кожній видатковій накладній окремо та встановлено, що 3 % річних, нарахованих за прострочку виконання грошового зобов'язання по видатковим накладним з урахуванням здійснених відповідачем оплат становлять 1 923, 34 грн. Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 65).
Отже, вимога про стягнення 3 % річних в розмірі 1 923, 34 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в розмірі 31, 89 грн. слід відмовити.
Позивачем також нараховано відповідачу 7 820, 97 грн. - індексу інфляції за періоди:
- по видатковим накладним від 07.12.2020 року на загальну суму 277 666, 68 грн. за грудень 2020 року;
- по видатковій накладній від 30.12.2020 на суму 111 322, 38 грн. за період з січня 2021 року по квітень 2021 року.
Перевіривши розрахунок індексу інфляції, судом встановлено, що розрахунок індексу інфляції здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства. Період нарахування визначено позивачем правильно.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 7 820, 97 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.
4.3 Щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до п. 12.5 договору у випадку невиконання договірного зобов'язання щодо оплати товару, дистриб'ютор сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, при цьому продавець має право призупинити поставки продукції до повного погашення дистриб'ютором простроченої заборгованості.
Позивачем нараховано відповідачу 8 379, 04 грн. - пені.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що нарахування пені здійснено позивачем за період з 07.12.2020 по 01.06.2021 року, по кожній видатковій накладній з урахування здійснених відповідачем оплат.
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені, аналогічно нарахуванню 3 % річних, позивачем неправильно визначено початок нарахування пені по видатковим накладним.
Судом здійснено перерахунок розміру пені по кожній видатковій накладній окремо та встановлено, що розмір пені, нарахованої за прострочку виконання грошового зобов'язання по видатковим накладним становить 8 251, 52 грн. (за період з 08.12.2020 по 01.06.2021). Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 66-67).
Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 8 251, 52 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в розмірі 127, 52 грн. слід відмовити.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 2 267, 28 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Судовий збір в розмірі 2, 72 грн. слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ембєр Плюс”, вул. Космонавтів, 81/15, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40410996) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Житомирські ласощі”, вул. Жилянська. 9-11, м. Київ, 01033 (код ЄДРПОУ 38092323, п/р НОМЕР_1 в ПАТ «БАНК ВОСТОК»):
- 111 322, 38 грн. (сто одинадцять тисяч триста двадцять дві грн. 38 коп.) - заборгованості;
- 1 923, 34 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять три грн. 34 коп.) - 3 % річних;
- 7 820, 97 грн. (сім тисяч вісімсот двадцять грн. 97 коп.) - втрат від інфляції;
- 8 251, 52 грн. (вісім тисяч двісті п'ятдесят одна грн. 52 коп.) - пені;
- 2 267, 28 грн. (дві тисячі двісті шістдесят сім грн. 28 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 06.09.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш