79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.09.2021. справа № 914/1867/21
Господарський суд Львівської області в складі судді О.Д. Запотічняк
за участю секретаря судових засідань А.П. Полянського
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС», м. Київ,
до відповідача : Фермерського господарства «Меркурій», Львівська обл., Буський район, с. Чішки
про стягнення 91 309,12 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фермерського господарства «Меркурій» про стягнення 91 309,12 грн.
Ухвалою від 09.07.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи на 26.08.2021.
Ухвалою від 26.08.2021 суд відклав розгляд справи на 02.09.2021.
В судове засідання 02.09.2021 представники сторін не з'явились, представником позивача 31.08.2021 на електронну адресу суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача ( вх.№ 20009/21), представник Відповідача не з'явився, причин не явки не вказав, відзив на позов не подав.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення від 14.07.2021 з ухвалою суду від 09.07.2021 про відкриття провадження у справі (ідентифікатор поштового відправлення 7901414019300) вручено.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 15.04.2020 між ТОВ "Агрохім-Партнер" та ФГ "Меркурій" укладено договір поставки товару №85/20/ЛВ. На виконання умов вказаного договору, специфікацій №1-9 до нього та видаткових накладних, виписаних в період дії даного договору квітень - червень 2020 року Відповідачу було поставлено Позивачем Товар на загальну суму 504 382,25 грн, що підтверджується видатковими накладними, долученими до матеріалів справи.
Відповідач прийняв поставлений товар без будь - яких претензій щодо якості та кількості. Специфікацією №1-9 до договору передбачено кінцевий термін оплати вартості отриманого товару - до 14.05.20220, 31.08.2020, 30.10.2020 та 30.11.2020. Однак відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином, своєчасно та у повному обсязі не виконав взяті на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором.
Станом на 21.12.2020 заборгованість відповідача перед ТОВ "Агрохім- Партнер" за поставлений товар згідно з договором поставки Товару № 85/20/ЛВ від 15.04.2020 становила 384 071,25 грн. У зв'язку із порушенням вищевказаних договірних зобов'язань, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 05.01.2021 у справі №34/20 стягнуто з відповідача суму заборгованості, збитків, пені, штрафу та інфляційних втрат у загальному розмірі 512 658, 34 грн.
09.03.2021 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 873/6/21 були видані відповідні судові накази.
Постановою Буського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) від 25.03.2021 відкрито виконавче провадження №64962219 про стягнення вказаної суми в примусовому порядку.
Відповідно до постанови відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2021, сума боргу була погашена повністю, що підтверджується платіжним дорученням №1172 від 23.04.2021.
25.11.2020 між Позивачем та ТОВ "Агрохім-Партнер" укладено угоду №28-1/04-2021 про заміну кредитора у зобов'язанні, за умовами якої ТОВ "Агрохім-Партнер" відступило позивачу право вимоги виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати боргу, пені, 30% річних, інфляційних втрат та штрафу, набутих ТОВ "Агрохім-Партнер" на підставі договору поставки товару №85/20/ЛВ від 15.04.2020.
За умовами договору поставки сторони передбачили, що зобов'язання за даним договором має бути виконано у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару.
Позивач наголошує, що за умовами норм чинного законодавства зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З огляду на викладене у ТОВ "Агрохім-Партнер" виникло право вимоги щодо нарахування заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 30% річних, інфляційних втрат, штрафу, котрі нараховані зокрема, проте не обмежуючись, періодом із 22.12.2020 по 22.04.2021.
Правова позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім - Партнер" (далі - постачальник) та Фермерським господарством "Меркурій" (далі - покупець) 15.04.2020 укладено договір поставки товару №85/20/ЛВ, згідно з п. 1.1 якого цей договір визначає умови поставки товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) що визначені в Договору та Додатках.
За умовами п. 5.2 договору відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України, сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України, еквівалентна курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору. Сума у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати. Для цього використовують формулу, визначену у Договорі.
Міжбанківський валютний курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/).
У п. 8.3 договору сторони домовились, що відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом п'яти років з моменту підписання даного договору.
Відповідно до п. 8.4 договору покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
За п. 8.6 договору сторони згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами постачальника сплачує на користь останнього 30% річних.
Договір діє з моменту його підписання і скріплення круглими печатками із найменуванням сторін та кодом ЄДРПОУ печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п. 11.1 договору).
Кінцевий термін оплати вартості отриманого товару був визначений в специфікаціях №1-9 - до 14.05.20220, 31.08.2020, 30.10.2020 та 30.11.2020.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 05.01.2021 у справі №34/20 позов ТОВ "Агрохім - Партнер" до ФГ "Меркурій" про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Фермерського господарства "Меркурій" на користь ТОВ "Агрохім - Партнер" суму заборгованості, пені, штрафу та інфляційних втрат у загальному розмірі 512658,34 грн та третейський збір у сумі 5527,00 грн. Із змісту вказаного рішення вбачається, що предметом спору були вимоги позивача про стягнення 384071,25 грн заборгованості, 9756,09 грн пені, 3992,43 грн інфляційних втрат, 90476,45 грн штрафу згідно з п. 8.4 договору та 24362,12 грн 30% річних, які були визначені станом на 21.12.2020.
09.03.2021 на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 05.01.2021 у справі №34/20 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 0903.2021 у справі №873/6/21 видано наказ про примусове виконання.
Постановою Буського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) від 25.03.2021 відкрито виконавче провадження №64962219 про стягнення з ФГ «Меркурій» 518 185,34 грн на користь ТОВ "Агрохім - Партнер" в примусовому порядку.
Постановою державного виконавця Буського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) від 26.04.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, сума боргу погашена повністю, що підтверджується платіжним дорученням №1172 від 23.04.2021.
Відповідно до платіжного доручення №1172 від 23.04.2021 з ФГ "Меркурій" стягнуто на рахунок ТОВ "Агрохім-Партнер" кошти в сумі 518 185,34 грн згідно з наказом №873/6/21 від 09.03.2021 виданим Північним Апеляційним господарським судом.
28.04.2021 між ТОВ "Агрохім - Партнер" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Нотапс" (новий кредитор) укладено угоду №28-1/04-2021 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512 -519 ЦК України) (далі - угода), згідно з п. 1.1 якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фермерським господарством "Меркурій" , що іменується надалі "Боржник", зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 30%-річних, інфляційних втрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки №85/20/ЛВ від 15.04.2020 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №85/20/ЛВ від 15.04.2020, а новий кредитор частково компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди.
За даною угодою, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 30%-річних, інфляційних витрат, штрафу, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки №85/20/ЛВ від 15.04.2020 (п. 1.2 угоди).
Згідно п. 2.1 угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 88796,35 грн.
Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору поставки №85/20/ЛВ від 15.04.2020, є загальною сумою (розміром) заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 30%-річних, інфляційних витрат, штрафу, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України, котрі нараховано, зокрема, проте не обмежуючись, періодом із 22 грудня 2020 року по 25 квітня 2021року (п. 2.2 угоди).
Згідно з п. 2.3 угоди Первісним кредитором нараховано, а Новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань:
- сума нарахованих інфляційних втрат становить 24 402,53 грн;
- розмір заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці) становить 9195,07грн;
- сума нарахованої пені становить 15 783,75 грн;
- сума нарахованих 30%-річних становить 39 415,00грн.
Ця угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (п. 6.1 угоди).
На виконання договірних умов сторонами було підписано 28.04.2021 акт прийому - передачі документів відповідно до угоди №28-1/04-2021 про заміну кредитора у зобов'язанні від 28.04.2021. Також Новим кредитором було сплачено 25000,00 грн за придбане / відступлене право вимоги, що підтверджується платіжним дорученням №434 від 29.04.2021.
29.04.2021 відповідачу надіслано повідомлення про заміну кредитора, копію угоди та акта приймання - передачі, що підтверджується фіскальним чеком, накладною №0304010499274 від 29.04.2021 та поштовим описом вкладення у цінний лист.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача 16 067,85 грн пені,
38 784,36 грн - 30% річних, 27 261,84 грн інфляційних втрат за період з 22.12.2020 по 25.04.2021, а також 9 195,07 грн заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці).
Оцінка суду.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Як вбачається із матеріалів справи, 15.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" та Фермерським господарством "Меркурій" було укладено договір поставки товару №85/20/ЛВ та підписано Специфікації №1-9 до договору, на виконання умов яких ТОВ "Агрохім-Партнер" передало ФГ "Меркурій" товар на загальну суму 504382,25 грн, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими відтисками печаток видатковими накладними, долученими до матеріалів справи.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач в повному обсязі здійснив оплату за отриманий товар, однак з порушенням строків, визначених умовами п. 5.1 договору поставки товару № 85/20/ЛВ від 15.04.2020 та специфікацій №1-9 до договору.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 05.01.2021 у справі №34/20 стягнуто з Фермерського господарства "Меркурій" на користь ТОВ "Агрохім - Партнер" 512 658,34 грн, з яких: 384071,25 грн заборгованості, 9756,09 грн пені, 3992,43 грн інфляційних втрат, 90476,45 грн штрафу згідно з п. 8.4 договору та 24362,12 грн 30% річних, які були визначені станом на 21.12.2020 та третейський збір у сумі 5527,00 грн.
Постановою державного виконавця Буського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) від 26.04.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, сума боргу погашена повністю, що підтверджується платіжним дорученням №1172 від 23.04.2021.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
В силу положень ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що угодою №28-1/04-2021 про заміну кредитора у зобов'язанні від 28.04.2021, укладеною між ТОВ "Агрохім - Партнер" та ТОВ "Компанія "Нотапс", ТОВ "Агрохім-партнер" відступило позивачу право вимоги виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці) в сумі 9 195,07 грн, пені в сумі 15783,75 грн, 30% річних в сумі 39415,00 грн, інфляційних втрат в сумі 24402,53 грн, котрі нараховано, періодом, проте не обмежуючись, із 22.12.2020 по 25.04.2021, набутих ТОВ "Агрохім-Партнер" на підставі договору поставки №85/20/ЛВ від 15.04.2020, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно договору поставки №85/20/ЛВ від 15.04.2020, а позивач зобов'язався частково компенсувати вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди.
Товариством заявлено до стягнення з відповідача 9195,07 грн курсової різниці.
Згідно із п.5.3 Договору, вартість товару оплачується на поточний рахунок Постачальника в національній валюті, в сумі, яка скоригована пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.
Укладаючи Договір його контрагенти погодили, що умови оплати зазначаються в додатках до нього. У випадку, якщо курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару є нижчим курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару, Покупець зобов'язується використовувати курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару для цілей оплати такого товару (п.п.5.5., 5.3. договору).
Суд зазначає, що сторони у Специфікаціях № 1-9 визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті - Долар США. Тобто зобов'язання за даним Договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долару США на час укладання договору та на день фактичної оплати товару. Така домовленість відповідає вимогам Цивільного кодексу України. Адже умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, засвідчують реалізацію останніми принципу свободи договору.
Фактично за такими умовами Договору його учасники встановили особливості формування ціни. Так, Покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з ціни товару на момент підписання Договору, з урахуванням курсу долара США на день такої оплати.
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 ГК України.
В розумінні наказу Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193 валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
В укладеному правочині, його сторонами, з посиланням на норми ст. 524 ЦК України, були узгоджені умови зміни ціни на товар. Дані домовленості не суперечать вищенаведеним нормам законодавства. Як наслідок, спірну вимогу позивача в частині стягнення курсової різниці, нарахованої, виходячи з офіційного курсу Національного банку України гривні до Євро суд вважає обґрунтованою.
Для обрахунку суми, яка підлягає оплаті слід використовувати формулу, яка обумовлена сторонами в п.5.2. договору поставки. При перевірці правильності нарахування курсової різниці судом також враховано, що станом на момент підписання договору (15.04.2020), курс долара США до гривні становив 27,09 грн. за 1 долар США, а станом на 23.04.2021 (день здійснення оплати) курс долара США до гривні на час, що склався на міжбанківському валютному ринку України, становив 28,06 грн за 1 долар США.
Судом здійснено перерахунок суми дооцінки вартості товару, у відповідності до ст.ст. 524,533,562 Цивільного кодексу України та договору поставки.
Згідно поданого розрахунку, позивачем нарахована дооцінка вартості товару в сумі 9195,07 грн. Ця сума підлягає до задоволення в межах, визначених ТОВ «Компанія «НОТАПС».
Також позивач просить стягнути суму інфляційних втрат за період з листопада 2020 року по березень 2021 року в розмірі 24402,53 грн.
Відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
За змістом ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим, у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/15714/18 від 04.12.2019).
Як вбачається з аналізу умов договору поставки товару № 85/20/ЛВ від 15.04.2020, у разі зміни курсу гривні до іноземної валюти (долару США та/або євро) постачальник має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте не оплаченого покупцем товару, в порядку, визначеному п. 5.2 договору (п.п. 2.4, 2.5, 5.2, 5.3 договору).
Таким чином, зважаючи на те, що позивач заявив до стягнення курсову різницю в сумі 9 195,07грн, яка передбачена договором, то інфляційні нарахування не можуть бути застосовані до вартості неоплаченого товару у гривні, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Виходячи з наведеного, суд відмовляє в частині стягнення 24 402,53 грн інфляційних втрат.
Також позивач нарахував відповідачу грн 30 % річних за період з 22.12.2020 по 25.04.2021 на суму заборгованості в розмірі 384 071,25 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 8.6 договору сторони згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами постачальника сплачує на користь останнього 30% річних.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 30 % річних, прийшов до висновку, що такий здійснено не вірно, оскільки Позивач нараховує штрафні санкції до 25.04.2021, однак з ФГ «Меркурій» було стягнуто повну суму заборгованості 23.04.2021, відтак нарахування санкцій судом нараховується за період з 22.12.2020 по 22.04.2021.
Відтак до стягнення з Відповідача на користь позивача підлягає 30% річних у розмірі 38503,72 грн. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У п. 8.2 договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення) від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.
Відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом п'яти років з моменту підписання даного договору (п. 8.3 договору).
Позивач заявив до стягнення 16067,85 грн пені, нараховану за період з 22.12.2020 по 22.04.2021 на суму заборгованості 384 071,25 грн.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою системи «Ліга Закон», встановив, що така складає 16 064,41 грн. Відтак до стягнення з Відповідача підлягає пеня у розмірі 16 064,41 грн, у задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 9195,07 грн заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), 16064,41 грн пені та 38503,72 грн 30% річних. У задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1585,19 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Меркурій» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» 16064,41 грн пені, 38 503,72 грн 30% річних, 9195,07 грн курсової різниці та 1585,19 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2021
Суддя О.Д. Запотічняк