печерський районний суд міста києва
Справа № 757/64183/16-ц
пр. 4-с-244/21
25 серпня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Батрин О.В.
секретар судового засідання Габрись О.М.,
учасники справи
стягувач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»
боржник: ОСОБА_1
приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук Павло Васильович
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича про відкриття виконавчого провадження 65110757 від 13 квітня 2021 року та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також зобов'язання вчинити інші дії у виконавчому провадженні,
У травні 2021 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В. щодо відкриття виконавчого провадження № 65110757 з примусового виконання виконавчого листа № 757/64183/16-ц від 01.03.2021 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язавши приватного виконавця повернути виконавчий лист без виконання.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги вказує, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог ст. 16, 26 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим порушено права боржника у цьому виконавчому провадженні. Так, до поданої приватному виконавцю заяви про примусове виконання рішення суду представники стягувача - АТ «Українська залізниця» не додали документи на підтвердження повноважень адвокатів, передбачені законодавством, а саме ордери та витяги з договорів про надання правової допомоги, укладені між адвокатами та АТ «Українська залізниця», засвідчені представниками сторін цих договорів, відповідно до ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження». Також до заяви адвокатів про примусове виконання рішення суду від 02.04.2021 додані копії довіреностей АТ «Укрзалізниця», а не оригінали, що суперечить ст. 20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Крім того боржник зазначає, що приватним виконавцем неправомірно стягнуто з нього витрати виконавчого провадження, оскільки у трудовому спорі вони не можуть стягуватися із боржника, а мають авансуватися роботодавцем або здійснюватися за рахунок приватного виконавця.
Представник боржника ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу підтримала у повному обсязі з підстав в ній зазначених.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими, в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, що в розумінні ч. 2 ст. 450 ЦПК України не є перешкодою розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця.
Суд, заслухавши думку представника боржника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами процесуального права, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 12.01.2021 частково задоволено апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 . Заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання виконавчого листа, виданого 18 грудня 2017 року Печерським районним судом м. Києва для примусового виконання рішення суду від 30 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» таким, що не підлягає виконанню задоволено та визнано виконавчий лист № 757/64183/16, виданий 18 грудня 2017 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 551 451 грн. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 70 110 грн. 91 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» 70 110 грн. 91 коп.
29.04.2021 представником боржника отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження, на підставі виконавчого листа № 757/64183/16-ц за заявою адвокатів Пішковцій О.В. та Кулініч А.П. від 02.04.2021. Зазначеною постановою стягнуто з ОСОБА_1 суму основної винагороди приватного виконавця - 7 011грн. 09 коп. та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - 300 грн.
Частиною 1 статті 16 Закону України « Про виконавче провадження» визначено, що сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.
Так, положеннями ч. 3, 4 статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.
Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.
Як вбачається із матеріалів справи, представник АТ «Українська залізниця» Пішковцій О.В. здійснює представництво стягувача на підставі довіреності від 13.01.2021, якою адвокату надано представляти інтереси клієнта перед органами та особами, які здійснюють примусове виконання рішень з усіма правами, наданими стороні (учаснику) виконавчого провадження, виданою і оформленою відповідно до закону.
Представник АТ «Українська залізниця» Кулініч А.П. здійснює представництво стягувача на підставі довіреності від 23.12.2020, якою адвокату надано представляти інтереси клієнта перед органами та особами, які здійснюють примусове виконання рішень з усіма правами, наданими стороні (учаснику) виконавчого провадження, виданою і оформленою відповідно до закону.
При цьому вказані представники є адвокатами, що стверджується актуальною інформацією із Єдиного реєстру адвокатів України.
Таким чином надані представниками стягувача докази на підтвердження їх повноважень щодо представництва АТ «Українська залізниця» відповідають вимогам ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження».
Чавстиною 3 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:
1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
2) в інших випадках, передбачених законом.
При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов'язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
При цьому, положеннями ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;
5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Разом з цим, відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.
Однак, згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
Таким чином, підстав, визначених ст. 4, 5, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» для повернення виконавчого документа стягувачу, на час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, у приватного виконавця не було.
Наведені боржником підстави для повернення виконавчого листа стягувачу є формальними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Щодо доводів боржника про неправомірність стягнення з нього витрат виконавчого провадження, варто зазначити наступне.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Частиною 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, приватний виконавець нараховує основну винагороду із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому приватний виконавець зобов'язаний нараховувати основну винагороду щомісяця у розмірі, визначеному частиною третьою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення основної винагороди за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься приватним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про її нарахування.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця"від 08.09.2016 № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 % стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Як вбачається із постанови про відкриття виконавчого провадження № 65110757 від 13.04.2021 приватним виконавцем стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню за виконавчим листом, що узгоджується із вимогами чинного законодавства.
Таким чином, оскаржувана постанова прийнята з дотриманням ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», що, в свою чергу, свідчить про безпідставність доводів скарги боржника про неналежне правове обґрунтування постанови.
Отже, при прийнятті оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 65110757 з примусового виконання виконавчого листа № 757/64183/16-ц від 01.03.2021 приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук П.В. діяв в межах наданих йому законом повноважень та у спосіб, передбачений законом. При цьому, оскаржувана постанова прав боржника не порушує.
З урахуванням зазначеного правові підстави для задоволення скарги боржника ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича про відкриття виконавчого провадження 65110757 від 13 квітня 2021 року та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також зобов'язання вчинити інші дії у виконавчому провадженні - відсутні, а тому, скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись: ст. 447-453 ЦПК України, суд,-
У задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича про відкриття виконавчого провадження 65110757 від 13 квітня 2021 року та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також зобов'язання вчинити інші дії у виконавчому провадженні - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Суддя О.В. Батрин