Справа № 159/3760/21
Провадження № 2/159/976/21
07 вересня 2021 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Панасюка С.Л.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 10 липня 2020 року відповідач взяв у нього в борг грошові кошти в сумі 26700 гривень, що еквівалентно 1000 доларів США, які зобов'язався повернути протягом 2 місяців, про що власноручно написав боргову розписку. На даний час відповідач борг не повернув, тому з посиланням на норми ст. 525, 526, 1049 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача в його користь суму боргу в розмірі 26700 гривень, 2702,89 грн. суму втрат від інфляції, 600,75 грн. - 3% річних та судові витрати у справі.
Заперечення відповідача.
Відповідач відзив на позов не подав.
Мотивувальна частина рішення.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.2 ст. 1046ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст.640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
31.10.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа №707/2606/16-ц, провадження № 61-28762св18), досліджуючи питання виконання боргового зобов'язання при наявності оригіналу боргової розписки у кредитора, зробив наступний висновок: статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Судом було встановлено, що ОСОБА_2 10 липня 2020 року взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 26700 гривень, які зобов'язався повернути протягом 2 місяців. На підтвердження укладення між сторонами договору позики, позивач надав боргову розписку. Розписка написана 10 липня 2020 року.
Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання, не надав до суду належних доказів повернення позивачу грошових коштів, а наявність оригіналу боргової розписки у позивача, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в користь позивача суми боргу за договором позики.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, з відповідача в користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних.
Щодо судових витрат у цій справі.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України.
Позивачем, при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 908 гривень.
Оскільки судом позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витратив у справі.
Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 141, 247, 258-259, 265, 268 ЦПК України, на підставі ст.ст. 207, 509, 545, 1046, 1047 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) борг в сумі 26700 (двадцять шість тисяч сімсот) гривень, втрати від інфляції в сумі 2702 (дві тисячі сімсот дві) гривні 89 копійок та три проценти річних в сумі 600 (шістсот) гривень 75 копійок, всього 30003 (тридцять тисяч три) гривні 64 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у справі в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий:С. Л. Панасюк