02 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 621/1099/20
провадження № 61-13655ск21
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватний нотаріус Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Сібільова Святослава Михайлівна, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,
У квітні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Зміївського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 24 лютого
2021 року позов залишено без задоволення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 липня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про задоволення позову. Визначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 додатковий строк в два місяці з дня набрання законної сили судового рішення для прийняття спадщини після батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
10 серпня 2021 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв'язку
до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 13 липня 2021 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями
від 13 серпня 2021 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,
в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Вказана касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам закону, оскільки заявник не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України,
що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Так, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що підставою касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Разом з цим, у касаційній скарзі зазначила, що суд апеляційної інстанції
в оскаржуваній постанові посилався на висновки Верховного Суду, викладені
в постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня
2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі
№ 450/1383/18, однак ОСОБА_1 не зазначила, постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду нову редакцію касаційної скарги, відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на яку (якій) подається касаційна скарга, а у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України зазначити постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права
у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про
що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху з наданням
їй можливості усунути вищевказані недоліки.
На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 13 липня 2021 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 02 жовтня 2021 року але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ю. Бурлаков