18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
06 вересня 2021 року
м. Черкаси справа № 925/310/21
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І. розглянувши в порядку письмового провадження справу №925/187/21 за позовом Фізичної особи - підприємця Нестеренко Марини Олегівни до Сектора освіти молоді та спорту Корсунь - Шевченківської райдержадміністрації про стягнення 88692,50 грн.
Позивач подав до суду позовну заяву про стягнення з відповідача 88692,50 грн. заборгованості по договору №345 від 04.11.2020 з яких: 71550,00 грн. основний борг, 7150,00 грн. пеня за прострочення оплати товару понад 30 днів, 715,50 грн. за прострочення терміну оплати та 7007,00 грн. пеня за кожен день прострочення оплати за товар.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе грошові зобов'язання та не здійснив оплату за поставлений йому товар по вище вказаному договору.
Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвала надіслана учасникам справи у встановленому порядку.
Відповідач відзиву на позов суду не подав.
14.06.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, а саме замінити відповідача з Сектору освіти, молоді та спорту Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації на його правонаступника - Відділ освіти, молоді та спорту Корсунь-Шевченківської міської ради (19402, Черкаська область, м. Корсунь Шевченківський, вул. Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 02147078).
Клопотання мотивоване тим, що Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 03.03.2021 № 54 «Про внесення змін до розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 12.01.2021 №8» встановлено, що Відділ освіти, молоді та спорту Корсунь-Шевченківської міської ради (код ЄДРПОУ 02147078) є правонаступником усіх зобов'язань, майнових прав та обов'язків реорганізованого сектору освіти, молоді та спорту Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації в частині майнових прав та зобов'язань взятих бюджетними установами за рахунок коштів місцевого бюджету шляхом приєднання сектору освіти, молоді та спорту Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації.
За приписами ч.1 ст.52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Суд, дослідивши заявлене позивачем клопотання та додані до нього докази, приходить до висновку про задоволення вище вказаного клопотання та заміну відповідача по даній справі.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки товару № 345 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність продукцію: «картопля харчова» код ДК 021 2015:03210000-6 Зернові культури та картопля (далі - Товар), а відповідач зобов'язався прийняти у власність та оплатити на умовах та у порядку, що передбачені Договором.
Факт належного виконання позивачем умов вище вказаного Договору підтверджується видатковими накладними:
- № 462 від 04.11.2020 на загальну суму 21 465,00 грн. без ПДВ,
- № 463 від 04.11.2020 на загальну суму 9 540,00 грн без ПДВ,
- № 464 від 04.11.2020 на загальну суму 9 540,00 грн без ПДВ,
- № 465 від 04.11.2020 на загальну суму 14 310,00 грн без ПДВ,
- № 466 від 04.11.2020 на загальну суму 13 515,00 грн без ПДВ,
- № 466 від 04.11.2020 на загальну суму 3 180,00 грн без ПДВ.
Загальна вартість поставленого позивачем відповідачу Товару становить 71 550,00 грн.
Розділом 7 Договору сторони визначили, що Покупець після отримання Товару відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством (п. 7.9);
За умовами п. 7.10 цього Договору оплата за поставлений Товар допускається із відстрочкою 30 днів.
Станом 12.03.2021 відповідач позивачу оплату за поставлений Товар не здійснив.
Борг відповідача перед позивачем становить 71 550,00 грн.
04.02.2021 позивач направив відповідачу Претензію за № 01/04.02.2021 з вимогою виконати умови Договору та перерахувати грошові кошти, отриману відповідачем 09.02.2021 (згідно повідомлення АТ «Укрпошта»), яка залишена відповідачем без відповідного реагування.
П.10.3 Договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати Продукції згідно умов Договору Покупець сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 1% від вартості несвоєчасно оплаченої партії Продукції.
За порушення термінів оплати Товару, позивач відповідачу нарахував штраф у розмірі 715,50 грн.
П.10.5 сторони домовились, що за порушення строків виконання забов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у
розмірі 10 % вказаної вартості.
Розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на підставі п.10.5 Договору становить:
- 7007,00 грн. пені за період з 04.12.2020 по 12.03.2021 (де 0,1% - 71,50 грн. (за 1 день) х 98 днів прострочення);
- 7150,00 грн. штрафу (10% від вартості) за прострочення понад тридцяти днів.
За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу (далі - ГК) України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Отже, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України
Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
За правилами ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 549,610, 615, 655, 662, 663, 692, 693, 712 ЦК України містять такі положення:
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору від 04.11.2020 № 345. За своєю правовою природою цей договір є договором поставки.
Свої зобов'язання за цим Договором позивач виконав належним чином та здійснив поставку Товару, що підтверджується видатковими накладними.
Відповідач свого обов'язку щодо оплати поставленого Товару не виконав.
Докази розірвання чи визнання недійсним вказаного Договору між сторонами, у суду відсутні.
Суд звертає увагу на те, що ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №203/2612/13-ц та від 19.06.2018 у справі №5023/3905/12.
На час розгляду справи доказів оплати отриманого Товару відповідач суду не подав.
Факт виконання позивачем належним чином договірних зобов'язань по вищевказаному Договору підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та не оспорюються відповідачем.
За порушення відповідачем умов господарського зобов'язання згідно п.10.5 Договору розмір нарахованої позивачем пені за 98 днів становить 7007,00 грн.
Суд вважає здійснений розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу пені по цьому Договору таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу. Установлення розміру пені у твердій грошовій сумі законом не передбачено і суперечить змістові цього поняття. Відтак позовні вимоги, пов'язані із стягненням пені, обчисленої виходячи з такого розміру, не можуть бути задоволені.
За приписом ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що розмір пені за неналежне виконання зобов'язань по грошовим розрахункам по вказаному Договору за період з 04.12.2020 по 12.03.2021 (98 днів) має становити 2 312,18 грн. Перерахунок пені за вказаний період судом був здійснений за допомогою калькулятора ТОВ «ЛІГА ЗАКОН»:2021.
Крім нарахування пені, за порушення термінів оплати Товару, позивач відповідачу нарахував в порядку п.10.3 та п.10.5 Договору: штраф (1% від вартості товару) за несвоєчасну оплату продукції у розмірі 715,50 грн. та штраф (10% вартості товару) в сумі 7150,00 грн. за прострочення понад тридцяти днів.
Суд, бере до уваги те, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Однак стягнення штрафу за несвоєчасну оплату продукції та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 30 календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки, з установлених судом обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в порушенні саме термінів оплати виконання грошового зобов'язання.
Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Отже, при вирішенні питання про зменшення штрафної санкції суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафної санкції. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Відтак, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 7 150,00 грн. за прострочення грошового зобов'язання понад 30 днів, а у решті штрафу необхідно відмовити.
В силу вимог ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Ч.1 ст. 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Ч.2 ст. 218 ГК України та ст.617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Так, Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Тобто, відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов'язку з оплати робіт за відповідним правочином. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 у справі № 904/6252/17 та від 28.01.2019 у справі № 917/611/18.
За приписами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути:
- 71 550,00 грн. боргу,
- 2 312,18 грн. пені за кожен прострочення оплати;
- 7 150,00 грн. штрафу за прострочення понад 30 днів;
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.52, 129, ст. ст.232, 233, 236-241 ГПК України суд, -
Замінити відповідача - Сектор освіти, молоді та спорту Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації на його правонаступника - Відділ освіти, молоді та спорту Корсунь-Шевченківської міської ради (19402, Черкаська область, м. Корсунь Шевченківський, вул. Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 02147078).
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Корсунь-Шевченківської міської ради (19402, Черкаська область, м. Корсунь Шевченківський, вул. Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 02147078) на користь Фізичної особи - підприємця Нестеренко Марини Олегівни (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ):
- 71 550,00 грн. (сімдесят одна тисяча п'ятсот п'ятдесят грн) боргу,
- 2 312,18 грн. (дві тисячі триста дванадцять грн. 18 коп.) пені за кожен прострочення оплати;
- 7 150,00 грн. (сім тисяч сто п'ятдесят грн) штрафу за прострочення понад 30 днів;
- 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн) витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення підписано 06.09. 2021.
Суддя К.І.Довгань