Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" вересня 2021 р. Справа № 922/2930/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків
про стягнення 12419,20 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків (далі за текстом - відповідач) в порядку суброгації 12419,20 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що 16.12.2020 по пр.-ту Гагаріна у м. Харкові сталося ДТП за участі транспортних засобів "Fiat" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 (винуватець ДТП), внаслідок якого автомобіль "Fiat" д.н.з. НОМЕР_1 зазначав механічних ушкоджень. Позивач вказує, що ним, як страхувальником, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 77710а0хм від 07.12.2020 виплачено страхувальнику - ОСОБА_3 страхове відшкодування в загальному розмірі 25440,35 грн, внаслідок чого до нього в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 228 Господарського кодексу України в межах здійснених фактичних затрат перейшло право вимоги (регресу) до відповідача, як до особи, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винуватця ДТП, та наслідки якої визнано страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.07.2021 відкрито провадження у справі № 922/2930/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 27.07.2021.
Копії зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція (а. с. 54-55).
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строки, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 27.07.2021.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як страхувальником, та ОСОБА_3 , як страховиком, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 77710а0хм від 07.12.2020 (а. с. 28-35), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем "Fiat" д.н.з. НОМЕР_1 та іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 цього договору.
16.12.2020 по пр.-ту Гагаріна, 21 у м. Харків сталось ДТП за участі транспортних засобів "Fiat" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 (винуватець ДТП), внаслідок якого автомобіль "Fiat" д.н.з. НОМЕР_1 зазначав механічних ушкоджень.
За наслідками вказаного ДТП, відповідно до постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.01.2021 у справі № 646/69/21 (а.с. 12) водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
22.12.2020 ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою № 1.003.20.0023781 (а. с. 17) про подію, що має ознаки страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Згідно з рахунком № 0000007537 від 28.12.2020 (а. с. 16), складеними ТОВ «Авторіна», вартість відновлювального ремонту автомобіля "Fiat" д.н.з. НОМЕР_1 складає 25440,35 грн.
Згідно з висновком про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу № 1219 від 06.06.2021 складеного суб'єктом оціночної діяльності - ФОПП ОСОБА_4 (сертифікат № 771/19 від 11.10.2019) вартість відновлювального ремонту автомобіля "Fiat" д.н.з. НОМЕР_1 пошкодженого в результаті ДТП 16.12.2020 становить 15019,20 грн.
Позивачем на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 22.12.2020, рахунку ТОВ «Авторіна» № 0000007537 від 28.12.2020, визнано ДТП за участі автомобілей "Fiat" д.н.з. НОМЕР_1 та "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 , страховим випадком, про що складено страховий акт № ARX2687996 від 29.12.2020 (а. с. 14). Згідно з даним актом, сума стахового відшкодування, яка має бути сплачена на користь страхувальника, становить 25440,35 грн.
Враховуючи викладені обставини позивачем на підставі умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 77710а0хм від 07.12.2020 виплачено ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 25440,35 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 737325 від 30.12.2020 (а. с. 11).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 застрахована відповідачем згідно з полісом серії АР № 004048863 діючим станом на 16.12.2020, яким також передбачено ліміт відповідальності за шкоду майну в розмірі 130000 грн.
З посиланням на зазначені обставини, позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування № СУ/009010/3 від 03.2.2021 (а. с. 8-10), в якій керуючись, зокрема, ст. 27 Закону України “Про страхування” просив відшкодувати сплачене страхове відшкодування у розмірі 25440,35 грн.
Однак, зазначені вимоги позивача відповідачем залишені без задоволення.
Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з п. 1 ст. 76, п. 1 ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.
Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі ст. 29 та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
У справі що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимоги якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.
У даному випадку, розмір заподіяної матеріальної шкоди в результаті ДТП визначено позивачем на підставі рахунку ТОВ «Авторіна» № 0000007537 від 28.12.2020, ремонтної калькуляції та який згідно зі страховим актом № ARХ2687996 від 29.12.2020 становить 25440,35 грн. Дана сума відшкодована позивачем на користь страхувальника у повному обсязі, а саме, сплачено на його користь 25440,35 грн.
Разом з тим, як вже зазначалося, норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29).
В даному випадку, згідно з висновком про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу № 1219 від 06.06.2021 складеного суб'єктом оціночної діяльності - ФОПП Шаповаловим В.І. (сертифікат № 771/19 від 11.10.2019) вартість відновлювального ремонту автомобіля "Fiat" д.н.з. НОМЕР_1 пошкодженого в результаті ДТП 16.12.2020 становить 15019,20 грн.
В силу положень ст. 993 ЦК України, та ст. 27 Закону України "Про страхування" відповідач має відшкодувати позивачу сплачене ним страхове відшкодування, розраховане саме з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу та за виключенням франшизи.
Згідно з полісом № АР 004048863 розмір франшизи становить 2600 грн.
Таким чином, з урахуванням зазначених обставин відповідач має відшкодувати позивачу 12419,20 грн.
Зазначене свідчить про законність та обґрунтованість заявленого позивачем позову, та є підставами для його задоволення. За таких обставин, за результатами розгляду справи з відповідач на користь позивача підлягають стягненню 12419,20 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації.
Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63; код ЄДРПОУ 21186813) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” (адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 20474912):
12419,20 грн страхового відшкодування в порядку суброгації;
2270,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак