Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
01 вересня 2021 року м. ХарківСправа № 922/2321/20 (922/2139/21)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононової О.В.
розглянувши клопотання ТОВ "Ей Ті Фінанс" (вх. № 20240 від 01.09.2021) про витребування доказів по справі № 922/2321/20 (922/2139/21) на підтвердження вчинення ними правочину
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс"
до Фізичної особи ОСОБА_1 , Фізична особа ОСОБА_2
про визнання недійсним договору
за участю:
представника позивача - Дробчак Л.В.
представника 1-го відповідача - Колесніков А.Г.
представника 2-го відповідача - Караченцев Ю.Л.
В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2321/20 про визнання неплатоспроможним Фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 року серед іншого було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; оприлюднено у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну. Заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно. Звернуто увагу на те, що у відповідності до ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
02.06.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" надійшла позовна заява, в який позивач просить суд визнати недійсним договір позики від 01.05.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
Ухвалою суду від 22.06.2021 було прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" до Фізичної особи ОСОБА_1 та Фізичної особи ОСОБА_2 та відкрити провадження за №922/2139/21 у справі № 922/2321/20. Ухвалено розглядати заяву за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 21.07.2021.
В судовому засіданні 21.07.2021 було оголошено перерву до 19.08.2021.
В судовому засіданні 19.08.2021 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 922/2321/20 (922/2139/21) за позовом ТОВ «Ей Ті Фінанс» до Фізичної особи ОСОБА_1 та Фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним договору на 30 днів. Задоволено клопотання ТОВ «Ей Ті Фінанс» про відкладення розгляду справи. Підготовче засідання у справі № 922/2321/20 ( 922/2139/21) відкладено на "01" вересня 2021 р. о 12:00 год.
01.09.2021 через канцелярію суду від представника позивача ТОВ "Ей Ті Фінанс" надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд зобов'язати ОСОБА_2 надати докази на підтвердження законності походження грошової суми у розмірі 2 000 000,00 грн., що були передані ОСОБА_1 за договором позики від 01.05.2018.
В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні наданого клопотання, в обґрунтування клопотання зазначила, що оспорюваний договір було укладено 01.05.2018, а провадження у справі про банкрутство було відкрито 17.08.2020, у зв'язку з чим заявник стверджує, що відповідачі вчинили дії, спрямовані на збільшення кількості кредитних зобов'язань у ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаним про необхідність виконання свого зобов'язання перед ТОВ "Ей Ті Фінанс". Заявник стверджує, що у ОСОБА_2 , як позикодавця відсутній дохід, він не працевлаштований, у нього відсутнє будь-яке майно, у тому числі нерухоме, що ставить під сумнів наявності у нього коштів у розмірі 2 000 000 грн. Місце постійного проживання ОСОБА_2 , невідоме, за адресою реєстрації він не проживає, тощо.
За таких тверджень, позивач вважає, що майновий стан ОСОБА_2 , як позикодавця унеможливлює укладення договору позики та реальної передачі ОСОБА_1 , як боржнику, грошових коштів в сумі 2 000 000 грн., з огляду на відсутність доходів, місця працевлаштування та майна.
В обґрунтування клопотання про зобов'язання відповідача надати зазначені докази, позивач посилається на ч. 2 ст. 74 ГПК України, якою визначено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Представник 1-го відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення наданого клопотання, просив суд відмовити в його задоволенні, зазначивши, що вказане клопотання є клопотанням про витребування доказів, яке заявлено позивачем з порушенням строку, встановленого ст. 81 ГПК України.
Представник 2-го відповідача також заперечував проти задоволення наданого клопотання та просив суд відмовити в його задоволенні.
Розглянувши подане позивачем клопотання, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини першої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною третьою цієї статті передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).
Згідно з вимогами частини третьої статті 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, на підставі доказів, які не відповідають встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України, не можуть бути достовірно встановлені наявність або відсутність певних обставини (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, тому ці докази не приймаються судом до уваги.
Водночас, варто зауважити, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, відповідно до частини четвертої статті 74 ГПК України.
Частиною 2 ст. 74 ГПК України визначено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Так, слід зазначити, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним договору позики від 01.05.2018, укладеного між Фізичною особою ОСОБА_1 та Фізичною особою ОСОБА_2 .
Позивач, як на підставу позовних вимог в своїй позовній заяві посилається на те, що оспорюваний договір позики було укладено 01.05.2018, а провадження у справі про банкрутство було відкрито 17.08.2020. Дані відомості дають позивачу підстави стверджувати, що оспорюваний правочин було укладено протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, як про це зазначається у ч. 1 ст. 42 КУзПБ. Тобто відповідачі вчинили дії, спрямовані на збільшення кількості кредитних зобов'язань у ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаним про необхідність виконання свого зобов'язання перед ТОВ «Ей Ті Фінанс».
Так, в обґрунтування наданого клопотання позивач вказує, що майновий стан ОСОБА_2 , як позикодавця унеможливлює укладення договору позики та реальної передачі ОСОБА_1 , як боржнику, грошових коштів в сумі 2 000 000, 00 грн., з огляду на відсутність доходів, місця працевлаштування та майна.
Зазначені обставини, на думку позивача свідчать про ознаки фіктивності оспорюваного правочину, та саме з цих підстав позивач просить суд визнати його недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.
Вирішуючи спори про визнання правочину недійсним суд встановлює чи порушується (не визнається чи оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулась до суду та наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення та настання відповідних наслідків.
Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є:
- введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;
- свідомий намір невиконання зобов'язань договору;
- приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є підставою для визнання його недійсним.
Разом з тим, доказами, про витребування яких клопоче позивач, а саме докази на підтвердження законності походження грошових коштів не можуть бути встановлені обставини, які позивачем заявлялися як підстави для визнання недійсним договору та не зможуть підтвердити вчинення або невчинення учасниками спору певних дій, що входять до предмету доказування по цій справі.
Крім того, оскільки до предмету доказування у даній справі, серед іншого, належить питання реальності здійснених господарських операцій за договором позики, у межах яких сформувався борг, то законністю походження грошової суми позикодавця не може встановлюватися дана обставина, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд вважає клопотання позивача про витребування у ОСОБА_2 доказів на підтвердження законності походження грошової суми у розмірі 2 000 000, 00 грн. безпідставним, оскільки вказані обставини не входять до предмету доказування в цій справі, тому суд відмовляє ТОВ "Ей Ті Фінанс" в задоволенні клопотання про витребування у ОСОБА_2 вказаних доказів.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 13, 73, 74 76, 79, 80, 81, 233-236 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити ТОВ «Ей Ті Фінанс» в задоволенні клопотання (вх.. №20240 від 01.09.2021) про зобов'язання відповідачів надати докази по справі № 922/2321/20 (922/2139/21).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано "06" вересня 2021 р.
Суддя О.В. Кононова