06.09.2021 Справа № 920/727/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Заєць С.В.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Керівника окружної прокуратури міста Суми ( 40000, м. Суми, вул.. Герасима Кондратьєва, 79) в інтересах держави в особі Управління охорони здоров'я Сумської міської ради (40022, м. Суми, вул.. Леваневського, 26, код ЄДРПОУ 02013165)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Медичний системний інтегральний сервіс” (40000, м. Суми, вул.. Соборна, 19, код ЄДРПОУ 39115519)
про стягнення 83333 грн 33 коп.,
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
05.07.2021 прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 83333 грн 33 коп.; а також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2270 грн.
Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір від 25.03.2020 № 32 про закупівлю респіраторів. Договір було виконано сторонами, позивачем було перераховано відповідачу кошти разом з сумою ПДВ. В той же час, закуплені за вказаним договором товари включені до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224, відтак звільняються від оподаткування ПДВ. Сплатою позивачем ПДВ було порушено інтереси держави. Позивач не захистив зазначених інтересі, не зважаючи на звернення прокурора, а тому прокурор звернувся до суду з даним позовом, відповідно до ст.1212 ЦК України.
Ухвалою суду від 06.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строк відповідачу для надання відзиву на позовну заяву, позивачу - для наданні відповіді на позовну заяву.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Позивач письмових пояснень по справі не надав.
Відповідач 26.07.2021 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує.
Відповідач заперечує проти позову, оскільки прокурором не доведено можливість віднесення товарів, що були предметом поставки за договором, до переліку товарів звільнених від оподаткування податком на додану вартість. На момент виконання договору були відсутні чинні нормативно-правові акти, які регулюють відповідні правовідносини, а тому даний позов є втручанням у право власності відповідача.
Прокурор надав до суду 03.08.2021 відповідь на відзив. Прокурор у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.
16.08.2021 відповідачем надані до суду додаткові пояснення (заперечення) та 18.08.2021 надані додаткові пояснення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Між відділом охорони здоров'я Сумської міської ради (правонаступником є позивач) та відповідачем було укладено договір від 25.03.2020 № 32 про закупівлю за кошти міського бюджету товарів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідації спалахів, епідемій та пандемій корона вірусної хвороби (COVID-19), вартістю 500000 грн, включаючи податок на додану вартість - 83333 грн 33 коп.
Суд погоджується з доводами прокурора, що до даних правовідносин застосовуються норми Закону України “Про публічні закупівлі”. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.
Згідно з п. 71 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізації та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій корона вірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 (надалі - Перелік № 224) затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемії корона вірусної хвороби, які звільняються від сплати ввізного мита та операцій з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 № 271, яка набрала чинності 15.04.2021, внесено зміни до вищевказаної постанови та звільнено від оподаткування податком на додану вартість також операції з постачання на території України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для протидії COVID-19.
Прокурор стверджує, що вартість товарів, що включені до зазначеного переліку, повинна визначатись без ПДВ з настання дати запровадження пільги, встановленої пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, відповідно до змін, внесених Законом № 540, тобто з 17.03.2020. Закуплені за договором товари включено до Переліку № 224, відтак звільняються від оподаткування ПДВ. При закупівлі товару за бюджетні кошти на суму 500000 грн було передбачено сплату ПДВ у розмірі 83333 грн 33 коп.
Наявність вказаних вище порушень прокурор підтверджує актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу охорони здоров'я Сумської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.08.2020, складеним 17.11.2020 Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області.
Таким чином, правові підстави для перерахування ПДВ, які хоча і були на час укладення договору, у подальшому, у зв'язку із прийняттям законодавчих актів, якими звільнено операції з постачання на території України товарів зазначеної категорії, відпали. До даних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК України. Тому прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Прокурор стверджує, що ним встановлено порушення вимог бюджетного законодавства при здійсненні закупівель та розпорядженні бюджетними коштами саме позивачем - Управлінням охорони здоров'я Сумської міської ради (перший абзац позовної заяви).
З метою спонукання позивача щодо стягнення вказаних коштів у судовому порядку та пропозицією самостійно пред'явити позовну заяву прокурор направляв листи на адресу позивача. Позивач листами зазначив прокурору про направлення претензій відповідачу. Однак, незважаючи на повідомлення прокуратури про порушення позивачем при укладенні договору чинного законодавства, позивачем не вжито жодних заходів для усунення таких порушень. Також, прокурор поінформував позивача листом про представництво прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах.
Суд звертає увагу, що звернення прокурором до позивача та надання відповіді на таке звернення не є беззаперечним доказом того, що прокурором вірно визначено орган, який повинен бути позивачем по даній справі.
Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Суд погоджується з доводами прокурора, що порушення законодавства про публічні закупівлі, в тому числі зі сплатою податку на додану вартість, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держав у бюджетній сфері, а тому наявний і державний і суспільний інтерес.
На переконання суду, перш ніж встановлювати наявність чи відсутність фактів порушення законодавства сторонами договору про закупівлю, у даному випадку необхідно встановити, чи порушені інтереси держави, визначити чи вірно визначено прокурором позивача по справі, чи порушені права саме позивача та чи надасть це можливість ефективно за допомогою позову поновити права, які підлягають захисту. Доведення вказаних обставин покладається саме на прокурора.
Необхідність доведення вказаних обставин передбачена ГПК України для досягнення завдань господарського судочинства.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Прокурор стверджує, що звернувся в інтересах держави в особі Управління охорони здоров'я Сумської міської ради, як розпорядника бюджетних коштів, сторони договору.
Відповідно до п. 4.3.18 положення про Управління охорони здоров'я Сумської міської ради управління здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів, фінансує в установленому порядку заклади охорони здоров'я, установи і підприємства і здійснює контроль за раціональним використанням бюджетних коштів у цих закладах згідно з затвердженим бюджетом на поточний рік.
Пунктом 5.5.6 розділу 3 передбачено, що начальник управління розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису.
На переконання прокурора, порушення інтересів держави у даному випадку є те, що позивач, який є розпорядником бюджетних коштів та уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим повинен сприяти недопущенню інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.
Відповідно до частин 3-4 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
В той же час, як було зазначено вище прокурор вбачає порушення інтересів держави в тому, що саме Управління охорони здоров'я Сумської міської ради (позивач) зобов'язане ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню інтересів держави у бюджетній сфері.
Тобто, прокурор фактично вбачає порушення інтересів держави не в діях відповідача, як особи, якій пред'явлено позов, а в діях позивача у справі, який визначений прокурором самостійно.
Також, прокурор зазначає, що у спірних правовідносинах інтереси держави та позивача повністю збігаються. Їх порушення полягає у недотриманні норм законодавства у сфері закупівель, у зв'язку зі сплатою податку на додану вартість у сумі 83333 грн 33 коп.
В той же час, прокурор не зазначає, що саме відповідачем недотримано чинне законодавство, а фактично вказує про недотримання законодавства позивачем, про що зазначено вище.
Прокурор у позові стверджує, що позивач є розпорядником бюджетних коштів.
В той же час, прокурором надано положення управління, в якому зазначено, що позивач не є головним розпорядником бюджетних коштів, а лише здійснює функції головного розпорядника, що не є тотожнім.
Пунктом 3 ч. 2, ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України визначено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.
Суд звертає увагу, що органами місцевого самоврядування є не лише місцеві ради, але і їх виконкоми. Статус головного розпорядника бюджетних коштів у даних правовідносинах має виконавчий комітет Сумської міської ради.
Суд погоджується з прокурором стосовно того, що позивач дійсно є стороною договору № 32 про закупівлю за кошти міського бюджету товарів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій корона вірусної хвороби (COVID-19) від 25.03.2020.
Суд звертає увагу, що згідно Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 5). Місцеве самоврядування є правом територіальної громади (жителів села, селища та міста) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України; місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч. 1 та ч. 3 ст. 140).
Виходячи з цих конституційних положень, у системному зв'язку з положеннями ст. 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні №6-рп/2002 від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад.
Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” також встановлює, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста, під якою слід розуміти жителів, що об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями (ст. ст. 1 та 6).
Цим Законом також встановлено, що сільські, селищні, міські ради є підзвітними, підконтрольними і відповідальними органами перед територіальними громадами, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст. ст. 10 та 75).
Право територіальної громади як суб'єкта публічних правовідносин охоплює собою права відповідних мешканців, відтак, порушення прав територіальної громади означає порушення права членів цих громад (кожного жителя відповідної адміністративно-територіальної одиниці). Інтереси громади визначають зміст і спрямованість діяльності відповідних органів місцевого самоврядування, тому головним завданням органу місцевого самоврядування є захист (в тому числі, шляхом звернення до суду) інтересів фізичних осіб, які проживають на відповідній території; для реалізації цього завдання органи місцевого самоврядування наділені відповідною компетенцією, людськими та фінансовими ресурсами.
Для реалізації прокурором права на звернення до суду він повинен обґрунтувати, що таке звернення має на меті захист інтересів територіальної громади у правовідносинах чи необхідне для належної реалізації завдань та функцій місцевого самоврядування.
Сама назва договору вказує, що закупівля відбувалась за кошти місцевого бюджету, а не кошти позивача.
На переконання суду такі кошти підлягають поверненню саме територіальній громаді і у даному випадку порушені інтереси саме територіальної громади, оскільки територіальні громади після свого створення в якості юридичної особи формують бюджет місцевого самоврядування і розпоряджаються цими коштами самостійно або через створений ними орган місцевого самоврядування. Тобто, кошти повинні повертатись не позивачу, як особі, яка виконує функції розпорядника, а до місцевого бюджету.
Таким чином, прокурором не доведено перед судом, відповідно до ст.ст. 73-74 ГПК України, що: позивач є головним розпорядником бюджетних коштів; що порушені інтереси саме позивача, а не територіальної громади міста Суми; прокурором невірно визначено управління, як позивача у справі (не визначено можливість бути ним одним з відповідачів по справі, оскільки прокурор стверджує про порушення ним чинного законодавства); не доведено, чому необхідно стягнути кошти на рахунок позивача, а не територіальної громади в особі відповідного створеного ним органу місцевого самоврядування; не доведено прокурором, що належний орган місцевого самоврядування (головний розпорядник коштів) не здійснює інтересів держави.
Тому позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно витрачених бюджетних коштів є неправомірними та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, то на прокуратуру покладаються витрати із сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. В задоволенні позовних вимог керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в собі - Управління охорони здоров'я Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медичний системний інтегральний сервіс” про стягнення 83333 грн 33 коп. - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн покласти на прокуратуру.
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.09.2021
Суддя С.В. Заєць