вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1048/21
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Гарбуз Л.В.
розглянувши справу № 911/1048/21
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», с. Гора
Бориспільського району
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг», Бориспіль-7
Бориспільського району
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ
про стягнення 74 378,78 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Степаненко М.Ю., довіреність № 01-16-13 від 18.06.2021;
від третьої особи: Желяк А.А., витяг з ЄДР, довіреність № 32 від 27.04.2021,
посадова інструкція від 25.03.2021, наказ № 44-к від 25.03.2021
09.04.2021 до господарського суду Київської області надійшла позовна заява вих. № 35-28/7-39 від 31.03.2021 (вх. № суду 1039/21) Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 74 378,78 грн., з яких: 60 609,28 грн. основного боргу, 4 309,78 грн. пені, 6 060,93 грн. штрафу, 1 047,67 грн. 3% річних, 2 351,12 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 20.09.2018 № 2157, а саме не сплатою орендної плати в повному розмірі за період березень-червень 2020 та листопад 2020-лютий 2021, що призвело до виникнення заборгованості.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2021 відкрито провадження у справі № 911/1048/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (надалі - третя особа) та призначено підготовче засідання на 12.05.2021.
28.04.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення вих. 52-04.01-1869 від 26.04.2021 (вх. № суду 10034/21), в яких третя особа зазначає, що відповідач звернувся до третьої особи із заявою про звільнення від орендної плати на період дії карантину запровадженого Кабінетом Міністрів України; третя особа задовольнила заяву відповідача частково та наказом від 05.11.2020 № 710 установила, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати з дати встановлення карантину.
29.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив (вх. № суду 10109/21) на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві, а саме, що відповідач не міг користуватися орендованим приміщенням з 18.03.2020 по 14.06.2020 у зв'язку із закриттям пасажирського терміналу «D» Аеропорту «Бориспіль», зупинення діяльності в терміналі «D» Аеропорту «Бориспіль» та простій ТОВ «Аерохендлінг», забороною перебування працівників ТОВ «Аерохендлінг» в терміналі «D» Аеропорту «Бориспіль» в неробочий час, а тому відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України відповідач звільняється від обов'язку вносити орендну плату у випадку, якщо відповідач був позбавлений можливості використовувати передане в оренду майно через обставини, за які він не відповідає.
Відповідач вважає, що приміщення, яке він орендує з метою проведення інструктажів з оформлення документації з продажу товарів на борту ПС та здійснення відповідних готівкових операцій, підпадає під визначення «офісного приміщення» і тому з 15.06.2020 підлягає нарахуванню орендна плата у розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.06.2020 № 611.
Відповідач зазначає, що за період з 15.06.2020 по лютий 2021 ним здійснювалась сплата орендних платежів позивачу у розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.06.2020 № 611, що підтверджується копіями платіжних доручень, доданих до відзиву на позовну заяву.
Підготовче засідання 12.05.2021, призначене ухвалою суду від 14.04.2021, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Христенко О.О. у відпустці (за сімейними обставинами), тому ухвалою суду від 13.05.2021 призначено підготовче засідання у справі № 911/1048/21 на 31.05.2021.
Через канцелярію суду (вх. № 13179/21 від 27.05.2021) від позивача надійшла відповідь вих. № 35-22/1-273 від 24.05.2021 на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач заперечує повністю проти наведених відповідачем обставин та правових підстав, викладених останнім у відзиві на позовну заяву. Відповідно до відповіді на відзив позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В підготовчому засіданні 31.05.2021 судом оголошувалась перерва до 23.06.2021.
Через канцелярію суду (вх. № 13489/21 від 31.05.2021) від відповідача надійшло клопотання від 28.05.2021 про долучення доказів.
Через канцелярію суду (вх. № 14666/21 від 14.06.2021) від відповідача надійшли заперечення від 11.06.2021 на відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву, в яких відповідач заперечує проти позовних вимог позивача повністю.
Ухвалою суду від 23.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.08.2021.
В судовому засіданні 02.08.2021 судом оголошувалась перерва до 30.08.2021.
В судовому засіданні 02.08.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові. В судове засідання 30.08.2021 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлений у встановленому законодавством порядку.
Представник відповідача в судових засіданнях 02.08.2021 та 30.08.2021 проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи в судовому засіданні 30.08.2021 підтримав свої письмові пояснення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області
20 вересня 2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях («орендодавець», надалі - третя особа), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» («орендар», надалі - відповідач) був укладений Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2157.
Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення № 20 на 2-м поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. 47578), площею 16,5 кв.м., що розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний державний аеропорт, та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» («балансоутримувач», надалі - позивач).
Майно передається в оренду з метою проведення інструктажів з оформлення документації з продажу товарів на борту ПС та здійснення відповідних готівкових операцій (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 20.09.2018 по 19.08.2021.
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За умовами Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця, а при поверненні майна з користування на орендаря (п. 2.1, п. 2.4 Договору).
Орендар вступив у строкове платне користування майном з 20.09.2018, що підтверджується підписаним орендодавцем і орендарем, а також погодженим балансоутримувачем, Актом приймання-передачі орендованого майна від 20.09.2018 (Додаток № 2 до Договору). Акт приймання-передачі орендованого майна від 20.09.2018 є невід'ємною частиною Договору (розділ 12 Договору).
Орендар взяв на себе зобов'язання своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 5.4 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2018 року 19 039,95 грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до державного бюджету, 30 % балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6 Договору).
Матеріалами справи підтверджується, що для сплати орендної плати за період березень-червень 2020 року та листопад 2020-лютий 2021 позивачем відповідачу було виставлено рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг. Орендарем було самостійно отримано у балансоутримувача рахунки та акти приймання-здачі виконаних послуг за вказаний період, що підтверджується відповідними реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів, копії яких додано до матеріалів справи.
Як стверджує позивач, у порушення взятих на себе на умовах п.п. 3.6 та 5.4 Договору зобов'язань, відповідач не сплатив на користь позивача орендну плату за період березень-червень 2020 року та листопад 2020-лютий 2021 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 60 609,28 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач орендну плату згідно вищенаведених актів приймання-здачі виконаних послуг за березень-червень 2020 року та листопад 2020-лютий 2021 року та рахунків до них не сплатив у повному розмірі, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 60 609,28 грн. основного боргу.
Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повідомив, що позовні вимоги не визнає та вважає, що у позові має бути відмовлено.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що, він з незалежних від нього причин не мав можливості за цільовим призначенням користуватися орендованим приміщенням. Посилаючись на положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, відповідач вважає, що, оскільки під час дії карантинних обмежень об'єкт оренди не використовувався, у зв'язку з відсутністю авіаційного пасажирського сполучення, то у позивача були відсутні підстави для нарахування орендних платежів у період з 18.03.2020 по 14.06.2020 року.
Також, відповідач як компанія, яка здійснює наземне обслуговування повітряних суден, пасажирів, багажу в міжнародному аеропорту «Бориспіль», відповідно до ч. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 № 611 має право на зниження орендної плати на 50% від суми нарахованої орендної плати, оскільки метою використання орендованого приміщення є проведення інструктажів з оформлення документації з продажу товарів на борту ПС та здійснення відповідних готівкових операцій, що підпадає під поняття «офісне приміщення (зокрема в аеропорту)».
Відповідач зазначає, що відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» офісне приміщення - це будь-яке приміщення (будівля тощо), в якому знаходиться суб'єкт господарювання або його філія, або його структурний підрозділ, або представництво. Слово «будь-яке» у наведеному визначенні передбачає широке тлумачення поняття «офісне приміщення». Крім того, відповідно до п. 14.1.129-1 (б) Податкового кодексу України будівлі офісні - це будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей.
Умовами ч. 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це така обставини за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 910/10657/19, № 914/2264/17, № 914/1248/18, № 914/70/18.
Пунктом 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
На підтвердження обставин щодо неможливості використання орендованого майна відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211, якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин; розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 № 287-р, згідно якого тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 17.03.2020 пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення; постанову Кабінету Міністрів України № 228 від 23.03.2020, згідно якої заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою; рішення ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» перевести обслуговування рейсів з пасажирського терміналу «D» до терміналу «F», наказ генерального директора ТОВ «Аерохендлінг» № 01-07/1-4 від 18.03.2020 згідно якого відповідач зупинив свою господарську діяльність з 18.03.2020 в пасажирському терміналі «D», наказ генерального директора ТОВ «Аерохендлінг» № 01-07/14 від 06.04.2020 яким в ТОВ «Аерохендлінг» встановлено простій з 07.04.2020 по 14.06.2020.
Однак, судом встановлено, що відповідач не був обмежений у можливості користування орендованим майном, а обмеження пасажирських авіаперевезень не позбавляє відповідача права доступу до орендованого майна та його використання. Суд також зазначає, що відповідачем не подано належних доказів на підтвердження того, що він був позбавлений протягом спірного періоду можливості доступу до орендованого майна та використання його.
Отже, в перебігу розгляду справи судом не було встановлено тих обставин, з якими закон, зокрема положення ст. 762 ЦК України та п. 14 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України пов'язують можливість звільнення відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату. У випадку звільнення від сплати орендної плати головною передумовою для виникнення права на таке звільнення є наявність певного проміжку часу, коли майно не могло використовуватися в господарській діяльності орендаря, в тих цілях, які визначені договором оренди.
Загальновідомим є факт продовження діяльності авіаперевізників під час карантину задля перевезення іноземних громадян між країнами, повернення громадян-резидентів на території країн проживання та інших категорій пасажирів, яким дозволений вїзд-виїзд/перетин кордону і на яких не поширювались карантинні обмеження.
Як вже зазначалося, приміщення, що є предметом договору оренди отримано з метою проведення інструктажів з оформлення документації з продажу товарів на борту ПС та здійснення відповідних готівкових операцій. Доказів повного припинення авіасполучення до суду не надано, припинення авіасполучення не стосувалося певної категорії перевезень, зокрема евакуаційних рейсів.
Тимчасові обмеження регулярних пасажирських перевезень не позбавляє відповідача права доступу до орендованого приміщення та його використання.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав вважати, що відповідача мало бути звільнено від обов'язку сплачувати оренду плату на період введеного карантину ані в порядку передбаченому ст. 762 ЦК України, ані в порядку, передбаченому п. 14 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.
Поряд з цим, відповідач, заперечуючи проти даного позову, зокрема, посилався на те, що доказом на підтвердження неможливості користування орендованим майном, є сертифікат Торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин. За твердженням відповідача, неможливість користування в період з 17 березня по 14 червня 2020 року об'єктами оренди посвідчується сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-20-1287 від 17.07.2020.
Як вбачається з сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100-20-1287 від 17.07.2020 р., Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. № 44(5), із змінами та доповненнями, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, Товариству з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг", місцезнаходження: 08301, Київська область, Борисільський район, Бориспіь-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт, код ЄДРПОУ/ІПН: 32614518, щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: використовувати за призначенням державне нерухоме майно - приміщення № 20 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» (№ 47578), з метою проведення інструктажів з оформлення документації з продажу товарів на борту ПС та здійснення відповідних готівкових операцій, площею 16,5 кв.м, яке розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та обліковується на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", у термін: з 17.03.2020 р., за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2157 від 20.09.2018, укладеним з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ/ІПН 43173325), які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 17 березня 2020 року; дата закінчення: 14 червня 2020 року.
Умовами договору оренди № 2157 від 20.09.2018 не визначено обставин, які через їх надзвичайний характер є підставами для звільнення відповідача від господарської відповідальності у випадку порушення умов Договору через дані обставини, також не визначено порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Щодо дії форс-мажорних обставин, з наданого відповідачем сертифікату Торгово-промислової палати, наведені у ньому обставини свідчать про неможливість ведення господарської діяльності, для якої орендувалось майно, а не про перешкоди саме у користуванні приміщенням. Крім того, дія форс-мажорних обставин є підставою для звільнення від відповідальності на період їх дії, тобто від штрафних санкцій. Однак, дія форс-мажорних обставин не звільніє від виконання зобов'язання - сплати орендних платежів.
Таким чином, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від сплати орендних платежів за період з 18.03.2020 по 14.06.2020.
В той же час, відповідач зазначає, що в період з 12.03.2020 по 16.03.2020 та з 15.06.2020 до закінчення карантину наявна підстава для зменшення розміру орендної плати на 50 %.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 № 611 врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати.
Так, пунктом 1 постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
При цьому, визначено, орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
Враховуючи зазначене, від орендної плати звільняються лише ті орендарі, що зазначені у додатку № 1 до Постанови № 611.
Відповідач є компанією, яка здійснює наземне обслуговування повітряних суден, пасажирів, багажу в міжнародному аеропорту «Бориспіль».
У додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50%, зокрема, до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50% віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).
Згідно умов Договору цільовим призначенням орендованого приміщення є проведення інструктажів з оформлення документації з продажу товарів на борту ПС та здійснення відповідних готівкових операцій, тобто зазначені приміщення використовуються як офісні приміщення .
Твердження відповідача про те, що орендовані приміщення є офісними приміщеннями також підверджується п. 9 Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 785 «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», яким встановлено, що для використання орендованого майна з метою розміщення офісу орендна ставка дорівнює 18%.
Додатком № 1 до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2157 від 20.09.2018 є Розрахунок плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що обліковується на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (приміщення 20 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» площею 16,5 кв.м.), відповідно до якого до вказаного приміщення застосовано орендну ставку 18 %.
Позивач заперечував проти застосування до орендних платежів, які відповідач повинен сплачувати за оренду державного майна за Договором оренди № 2157 від 20.09.2018, постанови № 611, оскільки практичною реалізацією положень постанови № 611 є зміна істотної умови договору оренди - зменшення розміру орендної плати. Позивач робить висновок про наявність правових підстав для застосування положень постанови № 611 в частині зменшення розміру орендної плати лише з моменту внесення відповідних змін до умов Договору оренди № 2157 від 20.09.2018 у порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 651-654 ЦК України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Зміни до умов Договору в частині зменшення розміру орендної плати на підставі постанови № 611 у передбаченому законодавством порядку сторонами не вносились.
Відповідно до п. 2 постанови № 611 зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з п. 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
З огляду на положення постанови № 611 нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених п. 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати.
За договором оренди орендодавцем державного майна є Регіональе відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, отже, забезпечити нарахування орендної плати на період карантину може тільки орендодавець.
Оскільки постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, суд дійшов висновку, що нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених п. 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (третя особа у справі) надано до матеріалів справи копію наказу регіонального відділення від 05.11.2020 № 710, відповідно до якого на виконання в тому числі й постанови Кабінету Міністрів України № 611, установлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати ТОВ «Аерохендлінг» за Договором № 2157 від 20.09.2018. Нарахування орендної плати у розмірі 50 % здійснювати з дати встановлення карантину.
Враховуючи вищевикладене у період з 12.03.2020 (дата встановлення карантину) по лютий 2021 (кінцевий період зазначений позивачем у позовній заяві) нарахування орендної плати за Договором підлягає здійсненню у розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати.
Таким чином належною до нарахування відповідачу та сплати відповідачем позивачу, як балансоутримувачу, є орендна плата у розмірі 30 %, розрахована відповідно до визначеної Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, із зменшенням на 50 % відповідно до положень п.п. 2 п. 1 постанови № 611 та додатку № 2 до цієї постанови у період з 12.03.2020 по лютий 2021 року.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 60 609,28 грн. за період березень-червень 2020 року та листопад 2020-лютий 2021, нарахованої без зменшення орендної плати на 50 % з дати введення карантину на підставі постанови № 611. За період з 01.03.2020 по 11.03.2020 (період без карантину) орендна плата підлягає нарахуванню на загальних підставах.
Відповідачем сплачено позивачу (балансоутримувачу) 68 159,22 грн. орендних платежів за період березень 2020 року-лютий 2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.
Здійснення відповідачем вказаних оплат орендних платежів не заперечується та не спростовується позивачем.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача перед позивачем заборгованості по орендній платі в сумі 60 609,28 грн. за період березень-червень 2020 року та листопад 2020 року-лютий 2021 року.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 4 309,78 грн. та штрафу в розмірі 6 060,93 грн. суд зазначає наступне
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є нустойка, що обчислюється у іфдсотках від суми невиконаного або еналжено виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, за весь період невиконання зобов'язання включно.
Відповідно до п. 3.8 Договору оренди у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Відповідач здійснював оплату орендних платежів позивачу у період березень-червень 2020 року несвоєчасно, що підтверджується копіями платіжних доручень за серпень-листопад 2020 року.
Оскільки суд дійшов висновку про застосування до нарахування орендних платежів за вказаним Договором оренди постанови № 611 та сплати у період карантину орендної плати у розмірі 50 %, то пеня та штраф підлягають нарахуванню на суму боргу з урахуванням цього зменшення.
Судом зроблено перерахунок та до стягнення підлягає пеня у розмірі 1 090,17 грн. та штраф у розмірі 2 301,38 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення 1 047,67 грн. 3 % річних та 2 351,12 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки суд дійшов висновку про застосування до нарахування орендних платежів за вказаним Договором оренди постанови № 611 та сплати у період карантину орендної плати у розмірі 50 %, то 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають нарахуванню на суму боргу з урахуванням цього зменшення.
Судом зроблено перерахунок та до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 255,76 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 351,76 грн.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про стягнення 74 378,78 грн. підлягає частковому задоволенню.
За приписами ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (08301, Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт, код ЄДРПОУ 32614518) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08301, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 1 090 (одну тисячу дев'яносто) грн. 17 коп. пені, 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 76 коп. 3% річних, 351 (триста п'ятдесят одну) грн. 76 коп. інфляційних нарахувань, 2 301 (дві тисячі триста одну) грн. 38 коп. штрафу та 122 (сто двадцять дві) грн. 05 коп. судового збору.
Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.09.2021.
Суддя О.О. Христенко