02 вересня 2021 року
м. Чернівці
справа № 727/5456/20
провадження 822/847/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.Ю.,
суддів: Одинака О.О., Перепелюк І.Б.,
за участю секретаря Конецької Д.Г.
учасники справи:
позивач Чернівецька міська рада,
відповідач ОСОБА_1 ,
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2021 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Слободян Г.М.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року Чернівецька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати.
Позов мотивовано тим, що 16 листопада 2005 року ОСОБА_1 набув право власності на нежитлову будівлю, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 891,60 кв.м.
Рішенням Чернівецької міської ради від 23 лютого 2012 року №427 припинено договір оренди землі від 11 березня 2004 року року №1150, що був укладений між Чернівецькою міською радою та ПКПФ «Бук-Постач», у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно до ОСОБА_1 . Відповідачу вказаним рішенням запропоновано одержати земельну ділянку, площею 0,1555 га, що по АДРЕСА_1 , в оренду.
До часу подання позову відповідачем використовувалась земельна ділянка, площею 0,1555 га за адресою АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів на землю.
Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин було підготовлено та направлено відповідачу листа з пропозицією оплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю у сумі 421321 гривні 75 коп. Зазначену суму орендної плати було розраховано на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1204 від 02 вересня 2019 року.
Просить суд стягнути із ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти орендної плати за землю у розмірі 421321 гривні 75 коп. та вирішити питання про судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2021 року позов Чернівецької міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 421321 гривні 75 коп.
Вирішено питання про судові витрати.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки, який без достатньої правової підстави, за рахунок власника земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою в розмірі 421 321 гривні 75 коп., а тому зазначені кошти підлягають поверненню власнику земельної ділянки, на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що у зв'язку з відсутністю договору оренди спірної земельної ділянки з Чернівецькою міською радою стягнення коштів за оренду земельної ділянки є безпідставним.
Зокрема, зазначає, що наданий позивачем розрахунок не доведено належними та допустимими доказами. Також позивачем не доведено право власності на вказану земельну ділянку. При вирішенні спору суд повинен був перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати), сформованим об'єктом цивільних прав.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Чернівецька міська рада подала до суду відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Посилається на те, що аргументи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
16 листопада 2005 року ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель придбав у ПКПФ «Бук-Постач» нежитлові будівлі, що розташовані по АДРЕСА_1 , загальною площею 891,60 кв.м.
Рішенням 33 сесії 5 скликання №715 від 23 жовтня 2008 року, яке було змінено рішенням 10 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради №221 від 28 липня 2011 року та рішенням 22 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради №467 від 29 березня 2012 року, затверджено Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки в м. Чернівці (а.с.12-24).
Пунктами 12 та 12.1 рішення Чернівецької міської ради від 23 лютого 2012 року №427 припинено договір оренди землі від 11 березня 2004 року №1150, що був укладений між Чернівецькою міською радою та ПКПФ «Бук-Постач», у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно до ОСОБА_1 . Відповідачу вказаним рішенням запропоновано одержати в оренду земельну ділянку, площею 0,1555 га, що по АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з технічної документації №1204 від 02 вересня 2019 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7310136600:08:004:0007 складає 5 211 520 гривень (а.с.11).
Відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, які підлягають стягненню з власника об'єктів нерухомого майна, на підставі ст. 1212, 1214 ЦК України, за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені, за період з 11 жовтня 2016 року по 10 жовтня 2019 року становить 421321 гривню 75 коп. (а.с.6).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, підпункти 288.5.1, 288.5.2. пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).
Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній жилий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.
Частина друга статті 120 ЗК України закріплює принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду ( висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16).
Відповідно до частини четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).
Отже, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов'язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.
Внаслідок набуття права власності на нежитлову будівлю, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 891,60 кв.м на сформованій земельній ділянці 0,1555 га, кадастровий номер 7310136600:08:004:0007 відбулась заміна сторони у земельних правовідносинах, відповідач має сплатити позивачеві кошти за фактичне користування земельною ділянкою у спірний період, що відповідає вказаним нормам матеріального права.
Установлено, що з 23 лютого 2012 року по день пред'явлення позову ОСОБА_1 , використовував спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення належного йому об'єкта нерухомого майна.
Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення із власника об'єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено.
Вирішуючи спір по суті, суд правильно виходив із того, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Такий правовий висновок відповідає постановам Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).
Посилання апелянта на те, що позивачем не доведено право власності на вказану земельну ділянку, а отже Чернівецька міська рада не може бути позивачем у даній справі є безпідставним.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 ЗК України).
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 ЗК України).
Отже, враховуючи вищевикладене, Чернівецька міська рада є належним позивачем у справі.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка є сформованою, має кадастровий номер та внесена до державного реєстру, отже доводи апелянта про те, що при вирішенні даного спору місцевим судом не перевірено чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав є безпідставним.
Щодо доводів апеляційної скарги проте, що наданий позивачем розрахунок не доведено належними та допустимими доказами, слід зазначити наступне.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок № 284).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував фактичний розмір недоотриманої орендної плати в розмірі 421 321 гривні 75 коп., визначений на підставі розрахунку Департаменту територіального контролю Чернівецької міської ради.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 89, 228, 229, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.
Обґрунтовуючи заявлену суму позивач зазначав про те, що Чернівецька міська рада при здійсненні розрахунків керувалися, Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Мінагроекономіки від 25 листопада 2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» та рішеннями Чернівецької міської ради від 23 жовтня 2008 року № 715.
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.
Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 ПК України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).
Необхідності визначення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється на підставі нормативної грошової оцінки.
Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №639/5391/19.
Чернівецька міська рада надала до матеріалів справи витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки площею 0,1555 га.
Отже, доводи апеляційної скарги, що наданий позивачем розрахунок не доведено належними та допустимими доказами є безпідставними.
Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для зміни рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 08 вересня 2021 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
І.Б. Перепелюк