Номер провадження: 22-ц/813/2806/21
Номер справи місцевого суду: 513/810/19
Головуючий у першій інстанції Бучацька А. І.
Доповідач Князюк О. В.
26.08.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,
за участю секретаря - Дерезюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийнятя спадщини, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
23 липня 2019 року позивач звернувся до Саратського районного суду Одеської області з позовом до Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області, який, урахуванням уточненої позовної заяви від 09 серпня 2019 року, обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна сестра ОСОБА_2 . Після смерті сестри відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 3,11 га, розташована на території Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 073856.
На день смерті сестра проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач доглядав за нею та здійснив її поховання.
Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 був її син ОСОБА_3 , який проживав окремо, в АДРЕСА_2 , та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У квітні 2019 року, переглядаючи документи, що залишилися після смерті сестри та її сина, позивач виявив державний акт на право власності на земельну ділянку, та свідоцтво про право власності на майновий пай, тому він вважає, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2 спадщину не прийняв.
У травні 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу Сулакова І.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_2 . Нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Позивач зазначає, що він пропустив строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 з поважних причин, тому що він не знав, що ОСОБА_3 не прийняв спадщину та державний акт на право власності на земельну ділянку, свідоцтво про смерть сестри та інші документи він отримав лише після смерті ОСОБА_3 .
Посилаючись на ці обставини, позивач просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_2 (а.с30-35).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
23 березня 2020 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на рішення Саратського районного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року, відповідно до якої апелянт просить рішення суду першої інстанції - скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Апелянт посилається на те, що при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм матеріального права, що в подальшому призвело до ухвалення незаконного рішення.
При цьому апелянт вказує на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 проживав разом із ОСОБА_2 , а отже фактично прийняв спадщину після смерті матері.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції надав перевагу одного документу над іншим, а саме: дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 проживав разом із сестрою, застосовуючи інформацію облікової картки погосподарського обліку по АДРЕСА_1 та проігнорував довідку Кривобалтської сільської ради від 07.08.2019 року №844 та витяг з облікової картки про те, що ОСОБА_3 проживав у АДРЕСА_3 .
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно пов'язав реєстрацію племінника позивача з фактом дійсного проживання.
ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що у постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій не міститься вказівка щодо прийняття спадщини ОСОБА_3 , а отже суд першої інстанції фактично взяв на себе функції нотаріуса, підмінивши собою належний на вчинення таких дій орган.
Щодо поважності пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини зазначає, що дізнався про те, що ОСОБА_3 , що є спадкоємцем першої черги не вступив у спадщину після смерті матері лише після смерті ОСОБА_3 .
Апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не враховано також і те, що належний відповідач визнав позовні вимоги.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.04.2020 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийнятя спадщини було відкрито.
Ухвалою від 27 квітня 2020 року справу було призначено до розгляду.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7, 8).
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , двічі перебувала у шлюбі та змінювала прізвище, відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », та згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (а.с.9, 10).
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть, виданого Кривобалківською сільською радою Саратського району Одеської області 05 жовтня 2000 року, чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 11).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 25 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Саратського районного управління юстиції в Одеській області (а.с. 12).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), ОСОБА_2 заповіту не залишила (а.с. 74).
Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с,134).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 3,11 га, розташованої на території Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 073856, та майнового паю у пайовому фонді майна СВК ім. Кірова Саратського району Одеської області на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) серії ОД-ХІІ № 16466 (а.с.45-46). .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 13).
Згідно довідки Кривобалківської сільської ради за № 844 від 07.08.2019 року ОСОБА_2 , на момент своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Поховання провів її брат ОСОБА_1 (а. с. 49).
З Довідки Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області № 845 від 07.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_3 на день смерті матері, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав окремо за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.50), а також копію витягу з облікової картки об'єкта погосподарського обліку, згідно якого ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.63).
Разом з тим, з облікової картки об'єкта погосподарського обліку Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області вбачається, що на 2011-2015 роки, за номером об'єкта 145, за адресою: АДРЕСА_1 , проживали: ОСОБА_1 , який з 06.01.1995 року зареєстрований в АДРЕСА_5 ; ОСОБА_2 (сестра), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_3 (племінник) (а.с.135).
З облікової картки об'єкта погосподарського обліку на 2016-2020 роки за номером об'єкта 147, за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що проживали: ОСОБА_1 (голова домогосподарства), який зареєстрований в АДРЕСА_5 ; ОСОБА_2 (сестра), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_3 (племінник), який в 2016 році вибув з АДРЕСА_3 без зняття з місця реєстрації та помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.).
З облікової картки об'єкта погосподарського обліку на 2016-2020 року за номером об'єкта 34, за адресою: АДРЕСА_3 , проживали: ОСОБА_11 (голова домогосподарства), ОСОБА_12 (чоловік), які вибули 07 вересня 2016 року до с. Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області, ОСОБА_3 , який повернувся в 2016 році з адреси АДРЕСА_1 , без зняття з реєстрації та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 138-139).
Заяву про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Саратського районного нотаріального округу Сулакову І.І. 24 травня 2019 року, тобто через 3 роки та 6 місяців після її смерті (а.с.75).
Постановою приватного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. від 27 травня 2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 3,11 га, розташовану на території Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , яка належала спадкодавцеві ОСОБА_2 , у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини (а.с. 17).
ОСОБА_3 20 грудня 2011 року склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області Юрескол В.Г., зареєстрований в реєстрі за № 121, яким земельну ділянку, розташовану на території Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області, масив № НОМЕР_8 , ділянка № НОМЕР_9 у розмірі 3,1056 га, заповів ОСОБА_13 .
2 липня 2018 року за заявою ОСОБА_13 приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом 12 листопада 2018 року, реєстровий номер 2287, видано ОСОБА_13 на земельну ділянку площею 3,1056 га на підставі державного акту серії ЯМ № 148216. Зазначені обставини підтверджуються копією спадкової справи, яка заведена щодо майна ОСОБА_3 (а.с. 109-133).
Мотивувальна частина
застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 264 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК строк для звернення із заявою про прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки син спадкодавця - ОСОБА_3 не прийняв спадщину та позивач не мав правовстановлюючих документів за земельну ділянку і майновий пай.
Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв спадкоємець за законом першої черги - її син ОСОБА_3 , який на час відкриття спадщини постійно проживав із нею та протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не заявив про відмову від спадщини.
Отже ОСОБА_1 після смерті сестри ОСОБА_2 не одержує право на спадкування, тому що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв спадкоємець за законом першої черги - її син ОСОБА_3 , який на час відкриття спадщини постійно проживав із нею та протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не заявив про відмову від спадщини.
Ствердження позивача щодо пропуску з поважних причин шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а саме: через відсутність інформації про прийняття чи неприйняття спадщини ОСОБА_3 , та відсутності у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку та майновий пай, суд оцінює критично, оскільки зазначені обставини не є непереборними, об'єктивними, істотними труднощами, які заважали позивачеві подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Тож, позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він як спадкоємець за законом другої черги одержав право на спадкування після смерті своєї сестри ОСОБА_2 та пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 з поважних причин.
Колегія суддів погоджується з таким висновком ,оскільки суд вірно встановив обставини справи, які перевірив оціненими в порядку ст.89 ЦПК України доказами, правильно визначив спірні правовідносини та правову норму, що їх регулює та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. При цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, яким є як факт смерті, так і оголошення особи померлою і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України; вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі 6-85цс12, від 04листопада 2015 року у справі 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 234/9890/16ц та від 13 травня 2019 року у справі 639/2082/17.
Зі змісту ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок доведення поважності причин пропуску, встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини покладено на заявника, оскільки відповідно до положень статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як на поважність для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 посилався на те, що він не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що син спадкодавця - ОСОБА_3 не прийняв спадщину та позивач не мав правовстановлюючих документів за земельну ділянку і майновий пай.
Однак, зазначене вище спростовує твердження ОСОБА_1 , про об'єктивну неможливість його звернення до нотаріальної контори з питань прийняття спадщини за заповітом у встановлений законом строк.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів вважає, що звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів того, що він пропустив з поважних причин строк на звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, при цьому звернення ОСОБА_1 з заявою до нотаріуса з пропуском строку не пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для них на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Доводи апеляційної скарги, щодо помилковості висновку суду першої інстанції, що ОСОБА_3 проживав разом із ОСОБА_2 , а отже фактично прийняв спадщину після смерті матері та що суд першої інстанції надав перевагу одного документу над іншим, а саме: дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 проживав разом із сестрою, застосовуючи інформацію облікової картки погосподарського обліку по АДРЕСА_1 та проігнорував довідку Кривобалтської сільської ради від 07.08.2019 року №844 та витяг з облікової картки про те, що ОСОБА_3 проживав у АДРЕСА_3 колегія відхиляє, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої інстанцій стосовно установлення обставин справи та до переоцінки доказів. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України не виявлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи судом першої інстанції під час ухвалення рішення, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Саратського районного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини-залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 02 вересня 2021 року.
Головуючий: О. В. Князюк
Судді: А. П. Заїкін
О. М. Таварткіладзе