Номер провадження: 11-кп/813/1586/21
Номер справи місцевого суду: 504/223/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.08.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Комінтернівського райсуду Одеської області від 25.05.2021 у кримінальному провадженні № 12018160330000093 від 20.01.2018 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою суду 1-ої інстанції задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 та закриття кримінального провадження щодо нього.
Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження за №12018160330000093 від 20.01.2018 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито.
Цивільний позов ОСОБА_9 , поданий в його інтересах представником ОСОБА_10 , залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз у сумі 29172 грн. 96 коп.
Скасовано арешти, накладені ухвалами слідчого судді Комінтернівського райсуду Одеської області від 30.01.2018 на автомобіль «GEELY FE-1», номерний знак НОМЕР_1 , та від 29.01.2018 на автомобіль «Mitsubishi Pajero Sport», номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно ухвали, начальник 4-го міжрайонного сектору відділу протидії наркозлочинності ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що перебуваючи поза службою, 19.01.2018, приблизно о 18 год. 48 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Mitsubishi Pajero Sport», номерний знак НОМЕР_3 , в темний час доби, здійснював рух по прямолінійному, горизонтальному та сухому відрізку асфальтобетонної дороги, в правій смузі проїжджої частини автодороги «Одеса-Южне», на якій організований двосторонній однорядний рух, у напрямку з м. Южне до м. Одеси.
Проїжджаючи в межах Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, на 42 км + 800 м вказаної автодороги, ОСОБА_7 , не слідкуючи за дорожньою обстановкою, не обравши безпечної швидкості руху свого транспортного засобу, яка дозволяла безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух, не дотримуючись безпечного інтервалу при зустрічному роз'їзді, створивши небезпеку для дорожнього руху, перетнув одинарну переривчасту лінію дорожньої розмітки, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «GEELY FE-1», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , який здійснював рух у зустрічному напрямку відносно напрямку руху автомобіля марки «Mitsubishi Pajero Sport», номерний знак НОМЕР_2 . Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_7 допустив порушення вимог п.п. 1.2., 2.3 (б, д), 12.1, 13.3 «Правил дорожнього руху» України, затверджених Постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 (в редакції віл 01.01.2018).
У результаті дорожньо-транспортної події водію автомобіля марки «GEELY FE-1», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_9 спричиненні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: закриті переломи голівок 2-5 плеснових кісток лівої стопи, садна лівої скронево-виличної області (1), тімяно-скроневої області зліва (1), щічних областей (по 1).
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не погодився із оскаржуваною ухвалою суду з наступних підстав:
1) рішення судупро стягнення з ОСОБА_11 на користь держави процесуальних витрат на проведення експертиз у сумі 29172 грн. 96 коп. суперечить вимогам ч. 2 ст. 124 КПК України, згідно якої суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати в разі ухвалення лише обвинувального вироку, який відсутній, а сам обвинувачений ОСОБА_7 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнає;
2) слідчим проігноровано вимоги сторони захисту про надання можливості заявити клопотання про проведення будь-яких слідчих дій, поставити питання до експерта в ході проведення додаткової автотехнічної експертизи, долучити до матеріалів кримінального провадження зібрані захисником докази;
3) досудове розслідування проведено з обвинувальним ухилом, вся доказова база, яка надалі була органом слідства покладена в суть підозри ОСОБА_7 , будується на свідченнях самого потерпілого ОСОБА_9 , та його дружини ОСОБА_12 ;
4) судом необґрунтовано під час підготовчого засідання відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про долучення до матеріалів обвинувального акту доказів, які були зібрані стороною захисту та які у ході відкриття доказів у порядку ст. 290 КПК України не були долучені органом слідства до матеріалів кримінального провадження.
Посилаючись на наведене, захисник просить провести судове слідство, під час якою допитати свідків, встановлених стороною захисту, понятих, які були присутні при огляді місця ДТП, потерпілого, обвинуваченого, призначити та провести додаткову авто-технічну та транспортно-трасологічну експертизу; скасувати ухвалу Комінтернівського райсуду Одеської області від 25.05.2021 та постановити нову ухвалу, якою на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України визнати ОСОБА_7 не винуватим у зв'язку з не встановленням достатньої кількості доказів для доведення винуватості останнього у вчинені злочину в суді, і вичерпання можливості їх отримати, кримінальне провадження закрити, та визначити долю судових витрат на проведення експертиз.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-о ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника, колегія суддів виходить з наступного.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, яка діяла на час вчинення злочину), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України (в редакції, яка діяла на час вчинення злочину) є злочином невеликої тяжкості.
Відповідно до висунутого обвинувачення інкриміновані йому дії він вчинив 19.01.2018, та станом на 25.05.2021 сплинули передбаченні п. 2 ч.1 ст. 49 КК України (в редакції, яка діяла на час вчинення злочину) строки притягнення особи до кримінальної відповідальності, будь-які застереження, передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України, для такого звільнення відсутні.
Під час розгляду кримінального провадження судом 1-ої інстанції 25.05.2021 захисник ОСОБА_8 за погодженням з обвинуваченим ОСОБА_7 звернувся до суду з письмовим клопотанням про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з моменту вчинення злочину сплило понад 3 роки (а.с.112-113).
Під час вирішення зазначеного клопотання, обвинуваченому було роз'яснено наслідки звільнення від кримінальної відповідальності та закриття справи, зокрема, що дана обставина є нереабілітуючою, та положення ч. 3 ст. 285 КПК України, щодо права обвинуваченого заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, у разі чого судове провадження буде проводитись в повному обсязі в загальному порядку.
Наведенні обставини обвинуваченому ОСОБА_7 були зрозумілі, він повністю підтримав клопотання захисника та, незважаючи на невизнання вини, дав згоду на закриття кримінального провадження у зв'язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.115-116).
З урахуванням викладеного, судом першої інстанції встановлено всі обставини, необхідні для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Як вже зазначалось, за змістом ст.ст. 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, як обов'язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст.18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 185/442/16-к, 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к, від 10.06.2021 у справі № 640/11750/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й навести, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
Оскільки клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження заявлено захисником у підготовчому судовому засіданні, то судовий розгляд проводився та рішення судом приймалось на підставі норм глави 27 Розділу IV КПК України, а тому до матеріалів кримінального провадження докази сторонами не долучалися.
Таким чином, колегія суддів позбавлена підстав, передбачених законом, для дослідження доказів у даному кримінальному провадженні.
Що стосується рішення суду 1-ої інстанції про стягнення з ОСОБА_7 на користь держави процесуальних витрат на проведення експертиз, то воно є законним і обґрунтованим, відповідає інтересам держави і вимогам кримінального процесуального закону.
Так, обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто з не реабілітуючих підстав.
Відповідно до передбачених главою 8 КПК України загальних засад, понесені державою процесуальні витрати за залучення експерта підлягають стягненню з винної особи.
Частиною 1 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Стаття 126 КПК України визначає, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Водночас, велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17 дійшла висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування у справі було проведено кілька експертиз на які державою витрачено кошти в сумі 29172 грн. 96 коп. (а.с. 6-7).
Оскільки кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 було закрито з не реабілітуючих підстав, то на переконання апеляційного суду, понесені державою процесуальні витрати повинні бути відшкодовані за рахунок коштів обвинуваченого, про що суд 1-ої інстанції правильно вказав в ухвалі.
Зважаючи на це можна прийти до висновку, що при постановленні ухвали суд 1-ої інстанції обґрунтовано і правильно прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_7 понесених державою процесуальних витрат, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині також є безпідставними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду 1-ої інстанції є законною та обґрунтованою, будь-яких підстав для її скасування чи зміни не встановлено, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 126, 284-288, 370, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського райсуду Одеської обл. від 25.05.2021 про закриття кримінального провадження №12018160330000093 від 20.01.2018 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4