662/1445/20
2-о/662/4/2021
02 вересня 2021 року Новотроїцький районний суд
Херсонської області
в складі: головуючого судді - Решетова В.В.
секретар судового засідання - Сушко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новотроїцьке Херсонської області справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про встановлення факту постійного проживання на території України
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України. В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Одрадівка, Новотроїцького району Херсонської області. До 1987 року він мешкав в с. Одрадівка Новотроїцького району Херсонської області, що підтверджується випискою з по господарської книги Одрадівської сільської ради та працював у колгоспі «Степовий». У вересні 1987 року він одружився та переїхав до м. Херсон, але через два роки сім'я розпалась та він знову повернувся до с. Одрадівка. У зв'язку із втратою паспорту він не зміг зареєструвати своє місце проживання та влаштуватись на роботу. На момент проголошення незалежності України він проживав в с. Одрадівка, Новотроїцького району Херсонської області. На протязі всього свого життя він не виїжджав за межі України. Приблизно в 1990 році він втратив паспорт громадянина УРСР. З того часу питанням отримання паспорту він не займався. В лютому 2020 року звершувався до Новотроїцького РВ УДМС України в Херсонській області, але отримав відмову, через неможливість встановити належність до громадянства України. Просить встановити факт його постійного проживання на території України на момент проголошення її незалежності 24.08.1991 року.
У судовому засіданні заявник та його представник адвокат Зайцев К.М. заяву підтримали, просили її задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним в заяві. Заявник суду пояснив, що на даний час не має постійного місця проживання, працює охоронником на базі відпочинку, яка розташована на Арабатській стрілці. Після того як він розлучився з дружиною, переїхав з м. Херсон до с. Одрадівка, Новотроїцького району Херсонської області та проживав разом з батьками в їхньому будинку по АДРЕСА_1 . Паспорт громадянина УРСР втратив приблизно в 1990 році, тому на мав можливості належним чином зареєструвати своє місце проживання та влаштуватись не роботу. Письмових доказів перебування його на території України на час проголошення її незалежності 24.08.1991 рік у нього не має. Кордон території України ніколи не перетинав, све своє життя проживав на Україні.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених вимог, так як заявником не обґрунтовано факт його проживання на території України станом на день її незалежності 24.08.1991 рік. Відділом було зроблено декілька запитів щодо встановлення місця перебування заявника на вказану дату, але здійсненою перевіркою УДМС не встановлено жодного документу, який би підтверджував факт проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 року або станом на 13.11.1991 рік. Просив відмовити в задоволенні заяви.
Свідок ОСОБА_3 суду показав, що заявник є його товаришем. Він проживає в с. Чкалове Генічеського (колишнього Новотроїцького) району Херсонської області, де і проживала сестра заявника. З заявником він познайомився в 1988 році. ОСОБА_1 раніше часто приїздив до сестри в гості, а він його відвозив додому в с. Одрадівка.
Свідок ОСОБА_4 , який проживає с. Чкалове Генічеського (колишнього Новотроїцького) району Херсонської області, підтвердив факт проживання заявника на території України станом на день її незалежності 24.08.1991 рік. З ОСОБА_1 його познайомив його зять в 1989 році, який допомагав йому по будівництву будинку в 1990 роках. В с. Чкалове у ОСОБА_1 проживала сестра.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є племінницями заявника суду показали, що їх дядько ОСОБА_1 на день проголошення незалежності України проживав зі своїми батьками в с. Одрадівка, Новотроїцького району Херсонської області. Вони проживали в с. Чкалове, мали дружній сімейні відносини, приїздили в гості один до одного, спілкувались. ОСОБА_1 мав дружину ОСОБА_7 . За межі України ОСОБА_7 не виїжджав.
Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, перевіривши фактичні обставини справи, дослідивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що заява задоволенню не підлягає за таких підстав.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 частини другої ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, передбачений частиною першою ст.315 ЦПК України, не є вичерпним. Відповідно до частини другої даної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.
Як убачається зі змісту заяви порушується питання набуття громадянства України за територіальним походженням.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Одрадівка, Новотроїцького району Херсонської області (а.п. 10).
З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 08.09.2020 року №00027700961 вбачається, що ОСОБА_7 05.09.1987 року уклав шлюб з ОСОБА_8 , який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у місті Херсоні, актовий запис 542 /а.п. 21-22/.
З копії погосподарської книги щодо домоволодіння ОСОБА_9 , вбачається, що ОСОБА_7 вибув в м. Херсон 01.09.1987 року /а.п. 8/.
Відповідно до довідки трудового архіву від 17.07.2020 року №02-2/1200, у документах архівного фонду колгоспу «Степовий» с. Одрадівка у книгах обліку трудового стажу та нарахування заробітної плати значиться ОСОБА_1 з 1976 року по 1987 рік /а.п. 13/.
За довідкою УДМС України в Херсонській області від 16.05.2020 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації місця проживання, дійсно звертався до Новотроїцького РВ УДМС в Херсонській області із заявою щодо видачі паспорта замість утраченого. Проведеною за заявою перевіркою встановлено заяву заявника, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави. /а.п. 14/.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Відповідно до пункту 25 Порядку для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
У пункті 44 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, представник заявника як на підтвердження обставин, що мають значення для справи, посилався на показання свідків допитаних у судовому засіданні.
Вказані свідки у судовому засіданні підтвердили факт проживання заявника без реєстрації за адресою с. Одрадівка, Новотроїцького району Херсонської області на момент проголошення незалежності України 24.08.1991 року.
Суд вважає, що показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , допитаних у судовому засіданні, не можуть вважатися достатніми доказами для встановлення факту постійного проживання заявника на території України до 24 серпня 1991 року.
При цьому суд бере до уваги, що предметом доказування у цій справі є обставини майже тридцятирічної давнини і достовірність та точність повідомлених відомостей свідками можна обґрунтовано поставити під сумнів.
До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 16.04.2020 року справа №296/289/19.
Таким чином суд приходить до висновку, що доказами беззаперечно не підтверджено, що заявник постійно (безперервно) проживав на території України до 24 серпня 1991 року, у зв'язку із чим приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки заявником не доведено належним чином тих обставини, на які він посилався. Підстав вважати, що заявник жив у 1991 році на території України з урахування того, що в матеріалах справи наявні підтверджуючі документи щодо проживання заявника на території України лише до 1987 року суду не надано.
Враховуючи предмет дослідження - факт проживання особи у певний час, висновок про встановлення такого факту жодним чином не може бути пов'язаний із фактом проживання у інший час.
Крім показань свідків, жодних доказів проживання заявника станом на 24.08.1991 року на території України суду не надано та не здобуто, і з урахуванням часу який пройшов (30 років) таких показів свідків не достатньо для однозначного і остаточного висновку щодо факту проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 рік.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 82, 134, 137, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління Державної міграційної служби у Херсонській області про встановлення факту що має юридичне значення - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Решетов