Справа № 369/10681/21
Провадження №2/369/5092/21
03.09.2021 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про порушення законодавства про оплату праці та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
У серпні 2021 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла зазначена позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про порушення законодавства про оплату праці та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позовна заява не відповідла вимогам ст.177 ЦПК України, тому ухвалою від 06.08.2021 була залишена без руху, а позивачу було надано строк, для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Так, позивачу потрібно було сплатити судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (враховуючи визначену позивачем ціну позову).
18.08.2021 позивачем подано заяву про усунення недоліків з уточненої позовною заявою та клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
При цьому, позовна заява не оплачена судовим збором, а звертаючись з клопотанням про відстрочення від сплати судового збору, посилаючись на положення п.4, 8 ст.8 Закону України «Про судовий збір», позивач посилається на відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків, згідно якого розмір доходу позивача за 2020 рік складає 50 307, 17 грн.
Тому позивач вважає, що розмір судового збору у розмірі 8083, 72 грн. значно перевищує 5 відсотків доходу позивача за 2020 рік.
Згідно з ч.1, 3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями ст.12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Положеннями п.29 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
За змістом наведених правових норм питання про звільнення від сплати судового збору постає у разі, коли майновий стан особи є таким, що утруднює виконання цього обов'язку. Таким чином, суд вправі постановити ухвалу про звільнення від його сплати, враховуючи незадовільний майновий (матеріальний) стан сторони і остання повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище та подати суду відповідні докази.
Отже, враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що визначення майнового стану як такого, що дає підстави для звільнення від сплати судового збору є оціночним, тому потребує доказування перед судом і обґрунтування пов'язаних із цим обставин, які свідчать про неможливість або труднощі з оплатою судового збору у розмірах і в строки, встановлені законом, покладається на зацікавлену сторону.
Позивачем до позовної заяви долучено відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків, згідно якого розмір доходу позивача за 2020 рік складає 50 307, 17 грн., разом з тим доказів про відсутність у позивача інших доходів, інших доказів на підтвердження скрутного матеріального становища, для доведення необхідності звільнення її від сплати судового збору (відомості щодо рухомого чи нерухомого майна, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї та інше) до позовної заяви не додано.
Отже, позивачем не додано доказів належної сплати судового збору, натомість позивач повторно просить відстрочити їй сплату судового збору, при цьому жодних нових обставин, що не були враховані ухвалою суду від 06.08.2021, не зазначає.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Враховуючи розмір судового збору в даній справі, який підлягає сплаті позивачем, вважаю, що немає підстав для висновку про порушення балансу між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд заяви та правом заявника на доступ до правосуддя, а тому з врахуванням наведеного, клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Інших заяв на виконання ухвали на адресу суду не надходило.
Будь-яких повідомлень про наявність поважних причин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений для цього строк, позивачем не подано.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Доступ до правосуддя в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
У встановлений строк позивач недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунула, а тому, відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовну заяву слід вважати неподаною і повернути позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.185 ЦПК України
В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про порушення законодавства про оплату праці та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: Т.В. Дубас