Справа № 755/11378/18 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1275/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
іменем України
06 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - захисників обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , -
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.186, ч. 1 ст. 153 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на строк не більше двох місяців - до 02.01.2021 року, включно, з утриманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат ОСОБА_7 -захисник обвинуваченого ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом було допущено істотні порушення вимог КПК України, оскільки судове провадження здійснено у відсутності прокурора, захисника, потерпілого, а судове рішення ухвалено незаконним складом суду. Вважає, що ухвала суду не обґрунтована та не вмотивована, а підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому не доведені відповідними ризиками. Вказує, що обвинувачений має місце проживання в Києві, родину, раніше не судимий, відсутні повідомлення про підозру у іншому кримінальному провадженні, наміру переховуватись від суду не має, як і вчиняти інші дії, перелічені судом як можливі ризики.
Від адвоката ОСОБА_8 - захисника обвинуваченого ОСОБА_6 також надійшла апеляційна скарга на вказану ухвалу суду, в якій він просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом допущена неповнота судового розгляду, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, окрім того наявні істотні порушення вимог КПК, необґрунтовано не взято до уваги доводи сторони захисту, пояснення та заперечення та не доведено наявність ризиків. Окрім того, зазначає, що ОСОБА_6 тримається під вартою майже два роки, а тому вважає, що наявні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Згідно ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Розгляд справи відбувся у відсутності сторін кримінального провадження, які не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю.
До початку розгляду апеляційної скарги по суті від адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надійшли заяви у яких вони повідомили, що строк дії договору на надання адвокатських послуг обвинуваченому ОСОБА_6 - закінчився, тому вони не прийматимуть участь в судових засіданнях по розгляду даної апеляційної скарги. Обвинувачений підтвердив вказані відомості та від розгляду апеляційної скарги не відмовився.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку, що дані апеляційні скарги не підлягають задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Як вбачається із матеріалів провадження, питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою було вирішено на етапі судового розгляду кримінального провадження у перший інстанції. Тобто це питання вирішувалось на етапі, який унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на етапі судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Рішення про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд першої інстанції мотивував доведенням існування ризиків, що обвинувачений не перебуваючи під вартою може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, до того ж обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину з мірою можливого покарання до шести років позбавлення волі. При цьому, судом зроблений висновок про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не в змозі запобігти зазначеним ризикам.
Ці висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, які ґрунтуються на вимогах закону, відповідають матеріалам провадження.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте обрання строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під ва ОСОБА_6 еному Федосеєву А.В., повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Враховуючи суспільну небезпечність, характер ОСОБА_6 ного Федосеєва А.В., а також суспільну небезпечність вчинених злочинів, приймаючи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, яке вчинено з корисливих мотивів із застосуванням насильства, інше - посягання на статеву свободу та недоторканість особи, таким чином ОСОБА_6 утого Федосеєву А.В. обвинувачення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише його прав, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, що не дає підстав для обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують обра ОСОБА_6 еному Федосеєву А.В. запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, посилання адвокатів, у своїх апеляційних скаргах на наявність родини, місця проживання, відсутність судимостей та наміру переховуватись від суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, а посилання на дані про особу обвинуваченого не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, з огляду на його вік, відсутність власної сім'ї, постійного місця роботи і, відповідно, майновий стан, лише проживання разом з батьками за зареєстрованим місцем проживання та відсутність судимостей, не дають підстав вважати, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, які б могли слугувати достатнім стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки.
Окрім того, ОСОБА_7 ката Кисельової Л.В. на порушення процесуальних вимог, передбачених КПК України, які полягають у тому, що розгляд справи відбувся у відсутності прокурора та захисника не відповідають дійсності, оскільки з журналу судового засідання від 04.11.2020 року вбачається, що судовий розгляд відбувався за участі як прокурора так і захисника обвинуваченого.
Доводи апеляційних скарг про відсутність ризиків та формальність рішення суду першої інстанції у цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки наявність ризиків стверджується матеріалами кримінального провадження, а висновки суду у цій частині є обґрунтованими і мотивованими.
Враховуючи наведене, підстав для застосування ОСОБА_6 ного Федосеєва А.В. більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним вказані апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року про продовження строку тримання під ва ОСОБА_6 еному Федосеєву А.В. - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисників ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року про продовження строку тримання під ва ОСОБА_6 у Андрію Васильовичу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: