Провадження № 11-кп/821/593/21 Справа № 699/1098/20 Категорія: ст.331 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
02 вересня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
Головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання за участі: прокурора захисникаОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси виділені матеріали кримінального провадження №12020250190000271 від 01.07.2020 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 11 серпня 2021 року, якою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Лисянка Лисянського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, офіційно неодруженого, непрацюючого, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.289 КК України,
продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів - по 09.10.2021 року, включно, без можливості внесення застави ,-
У провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебувають матеріали кримінального провадження №12020250190000271 від 01.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.289 КК України.
У судовому засіданні 11 серпня 2021 року ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів - по 09.10.2021 року, включно, без можливості внесення застави.
Продовжуючи ОСОБА_8 зазначений запобіжний захід, судом першої інстанції враховано норми КПК України, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
При цьому, судом оскаржувану ухвалу мотивовано тим, що обставини по справі з часу попереднього продовження запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого заходу забезпечення кримінального провадження, аналізуючи дані про особу обвинуваченого, а саме: те, що він обвинувачується у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочинів; неодноразово був засуджений за корисливі злочини, що дає підстави вважати, що останній схильний до скоєння злочинів, може продовжувати злочинну діяльність, а також з метою уникнення покарання, може ухилитися від суду, а тому доцільно вирішити питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, відповідності особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому суд прийшов до висновку про відсутність на даний час підстав для скасування обраного чи обрання обвинуваченому інших більш м'яких запобіжних заходів.
В свою чергу, вирішуючи клопотання прокурора, суд не вбачав порушень КПК України, які б стали підставою для відмови у його задоволенні. Щодо хронічної хвороби нирок обвинуваченого, на яку захисник посилався, як на одну з підстав зміни обвинуваченому запобіжного заходу, то згідно наданих медичних документів, останні з яких датуються червнем серпнем 2020 року, ОСОБА_8 дійсно страждає на хронічну хворобу нирок, проте з них не вбачається, що на даний час хвороба на стадії загострення та останній потребує негайного лікування, як не вбачається і те, що дане захворювання виключає можливість перебування обвинуваченого в умовах ІТТ.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 11 серпня 2021 року, обравши відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В апеляційній скарзі посилається на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 вручено його захиснику 10.08.2021, тобто з порушенням вимог ст.199 КПК України, так як вручено менш ніж за 5 днів до закінчення строку дії попередньої ухвали та без документів та доказів, які його обґрунтовують.
Вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено практику ЄСПЛ.
Зазначає, ОСОБА_8 має захворювання нирок, яке має невиліковний та хронічний характер, що підтверджується копіями медичних документів.
Сторона захисту в апеляційній скарзі також зазначає, що відсутність ризиків у обвинуваченого перешкоджати слідству чи тиснути на потерпілих і свідків, свідчить початок відшкодування потерпілим збитків.
Заслухавши доповідь судді, думки захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, вивчивши матеріали провадження, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно положень ч.3 ст.407 КПК України постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.289 КК України, один з яких відноситься до особливо тяжких злочинів, пов'язаний із застосуванням насильства, яке призвело до загибелі людини. В свою чергу ОСОБА_8 не повідомив швидку допомогу та правоохоронні органи про нанесені потерпілому тілесні ушкодження, з місця події зник і був затриманий працівниками поліції лише через деякий час, що вказує на те, що останній може переховуватись від суду.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що обставини по справі з часу попереднього продовження запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого заходу забезпечення кримінального провадження, аналізуючи дані про особу обвинуваченого, а саме: те, що він обвинувачується у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочинів; неодноразово був засуджений за корисливі злочини, що дає підстави вважати, що останній схильний до скоєння злочинів, може продовжувати злочинну діяльність, а також з метою уникнення покарання, може ухилитися від суду, а тому доцільно вирішити питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, відповідності особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя, а тому на даний час відсутні підстави для скасування обраного чи обрання обвинуваченому інших більш м'яких запобіжних заходів.
При цьому ОСОБА_8 раніше неодноразово був засудженим за корисливі злочини, чого він сам не заперечував. Такі його дії вказують на те, що останній на шлях виправлення не ставав, незважаючи на покарання, продовжував з часом вчиняти кримінальні правопорушення, що свідчить про те, що він може продовжувати вчиняти нові злочини.
Таким чином, про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та відсутність підстав для застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу свідчить тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим у вчиненні злочинів в яких він обвинувачується та те, що інші запобіжні заходи, не пов'язані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого, та не нададуть можливості уникнути вказаних ризиків.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду, не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 - ОСОБА_7 посилається на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 вручено його захиснику 10.08.2021, тобто з порушенням вимог ст.199 КПК України, так як вручено менш ніж за 5 днів до закінчення строку дії попередньої.
Колегія суддів вважає зазначені доводи сторони захисту неприйнятними, оскільки з виділених матеріалів вбачається, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 датовано 03 серпня 2021 року. Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 15 червня 2021 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 продовжено до 13.08.2021. З чого сліду, що клопотання прокурором подано у відповідності до вимог ч.1 ст.199 КПК України, тобто не пізніше ніж п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Тоді як апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів отриманням ним вищезазначеного клопотання прокурора 10 серпня 2021 року.
Неспроможними колегія суддів вважає доводи апелянта про відсутність ризиків у обвинуваченого перешкоджати слідству чи тиснути на потерпілих і свідків, оскільки місцевим судом правильно взято до уваги та враховано під час постановлення оскаржуваної ухвали, про що в ній зазначено, що інкримінований ОСОБА_8 злочин є особливо тяжким, пов'язаний із застосуванням насильства, яке призвело до загибелі людини та який не повідомив швидку допомогу і правоохоронні органи про нанесені тілесні ушкодження потерпілому, зник з місця події, та через деякий час був затриманий працівниками поліції, що вказує на те, що він може переховуватися від суду.
При цьому із зазначеної в ухвали вбачається, що місцевим судом зазначено щодо ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме, що прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.1 та п.5 ч.1 даної статті, а сторона захисту не назвала та не надала переконливих доказів того, що вони на день розгляду цього клопотання, зменшилися чи взагалі перестали існувати. Тоді як ризик незаконного впливу на потерпілих і свідків судом не розглядався.
Не підлягають до задоволення доводи захисника ОСОБА_7 про те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено практику ЄСПЛ, оскільки зі змісту ухвали вбачається, що місцевий суд під час її постановлення належним чином врахував положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, про що в ній зазначив.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів, які б безумовно свідчили про неможливість тримання під вартою ОСОБА_8 .
Інформація про те, що обвинувачений ОСОБА_8 за станом здоров'я не може утримуватися під вартою в матеріалах справи відсутня та стороною захисту не надана, тоді як до апеляційної скарги апелянтом додано медичні документи ОСОБА_8 , які були предметом розгляду районного суду та яким надана належна оцінка. В зв'язку з чим не підлягають до задоволення доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 має захворювання нирок, яке має невиліковний та хронічний характер, що підтверджується копіями медичних документів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст.183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Ухвалу Городищенського крайонного суду Черкаської області від 11 серпня 2021 року, якою щодо ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів - по 09.10.2021 року, включно, без можливості внесення застави, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді