01 вересня 2021 року
м. Черкаси
Справа № 705/1002/21
Провадження № 22-ц/821/1580/21
Категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
секретаря: Захарченко А. Д.,
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання електронних торгів недійсними, у складі головуючої судді Єщенко О. І.,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій просив: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно щодо земельної ділянки загальною площею 0,0144 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1692, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву мотивовано тим, що в провадженні Уманського міськрайонного суду перебуває справа №705/1002/21 за позовом ОСОБА_1 до ДП «СЕТАМ» про визнання електронних торгів недійсними. Даний позов мотивовано тим, що електронні торги, які є предметом спору, проведені з порушенням приписів Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.
Після того, як переможець торгів дізнався, що він звернувся до суду з позовом про визнання торгів недійсними, він активно почав вчиняти дії щодо незаконної реєстрації права власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0144 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1692, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважає, що у разі реєстрації земельної ділянки за так званим переможцем торгів, при задоволенні позовних вимог у цьому спорі, рішення суду виконати буде неможливо. За таких обставин, є всі підстави вважати, що дана частина земельної ділянки навмисно може бути відчужена переможцем торгів на користь третіх осіб.
Крім того, відмова у забезпеченні позову може призвести до незаконного оформлення 1/2 частини земельної ділянки та до порушення його прав, як учасника торгів, а також порушення прав власника цього майна, адже даний об'єкт міг би бути проданий за значно вищою ціною.
Зазначив, що вказаний спосіб забезпечення позову є таким, що унеможливить вчинення незаконних дій відповідача, а також інших осіб відносно земельної ділянки та збереже майно в первісному виді незалежно на чию користь судом буде винесено рішення.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала мотивована тим, що позивачем у клопотанні про забезпечення позову не надано беззаперечних та переконливих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду або обґрунтоване припущення такої загрози.
Суд, виходячи з того, що заява ОСОБА_1 не містить доводів стосовно того, як саме невжиття вказаного вище заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про визнання зазначених торгів недійсними, а також заявником не надано достатніх доказів, які б свідчили про очевидний та об'єктивний характер порушення його прав чи інтересів у справі в разі незабезпечення позову шляхом заборони реєстраційних дій щодо земельної ділянки загальною площею 0,0144 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1692, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_1 не зазначає переможця електронних торгів та які саме дії він вчиняє, тобто, зазначені доводи заявника не обґрунтовані та не підтверджені жодними доказами.
Суд першої інстанції також дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить посилань, хто саме є власником майна, та з яких підстав він може зробити висновок про продаж вказаної вище земельної ділянки за вищою ціною, в разі повторного проведення електронних торгів.
Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу в якій, вважаючи, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно щодо земельної ділянки загальною площею 0,0144 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1692, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення в майбутньому або ж утруднити його виконання.
Зазначає, що суд не здійснив оцінку обґрунтованості його доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не пересвідчився, зокрема в тому, що існує реальна загроза незаконного оформлення частини ділянки, а за необхідності не викликав його для надання пояснень або додаткових доказів.
Вказує, що анкетні дані переможця торгів є відкритими та загальнодоступними на сайті ДП «Сетам», а також надавалися ним в якості додатків до позовної заяви, а саме зазначені в Протоколі проведення електронних торгів № 525350.
Наголошує, що його позовні вимоги ґрунтуються лише на визнанні електронних торгів недійсними, незалежно від того хто є власником даного майна або незаконно обраним переможцем.
Відзиви на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходили.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, відмови у забезпеченні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦПК України ухвала є різновидом судового рішення.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч. 2 ст. 258 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, яка у відповідності до ст. 258 ЦПК України є видом судових рішень, відповідає приведеним вимогам закону.
В оцінці доводів апеляційної скарги апеляційний суд врахував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявників від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Аналіз матеріалів провадження та копій матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 пред'явлено позов до ДП «СЕТАМ» про визнання електронних торгів недійсними з посиланням на порушення процедури проведення таких торгів за попередньою змовою на користь одного з учасників.
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно щодо земельної ділянки загальною площею 0,0144 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1692, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотиви заяви зводяться до того, що переможець торгів після пред'явлення даного позову активно почав вчиняти дії щодо незаконної реєстрації права власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,0144 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1692, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Частиною 1 ст. 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Разом з тим, ОСОБА_1 , вказуючи на ризики не виконання чи утруднення виконання рішення суду, посилався на дії особи, при цьому не зазначив вказану особу - переможця торгів та не визначив її процесуального статусу у справі, адже задоволення даного позову призведе до обмеження її прав та охоронюваних інтересів як особи, що не є учасником цього судового процесу. Крім того, заявник не надав жодного доказу, що свідчив би про вчинення дій, як щодо реєстрації права власності, так і буд-яких інших дій, які можуть призвести до невиконання чи утруднення виконання рішення суду.
Тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість невиконання судового рішення у разі задоволення позову без залучення до участі в справу відповідних осіб та без долучення відповідних доказів, та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, що вірно було враховано судом першої інстанції.
Інші доводи викладені в апеляційній скарзі дублюють доводи зави про забезпечення позову, аргументи якої були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, в зв'язку з чим, приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2021 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 06 вересня 2021 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко