Справа № 752/4532/20
Провадження № 2/752/1955/21
Іменем України
12.07.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Колдіної О.О.
з участю секретаря - Потапенко Д.І..
провівши заочний розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСЕРТА» про стягнення коштів,
у березні 2020 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «ЛАСЕРТА» у якому просив стягнути на його користь 1 032 963,75 грн, 3% річних у розмірі 78 933,91 грн, інфляційні втрати у розмірі 261 087,17 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 30 грудня 2015 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАСЕРТА», в особі ОСОБА_2, укладено Договір купівлі-продажу № 30/12 продукції з натуральної деревини.
В той же день, відповідно до пункту 3.3 Договору та Специфікації Товару №30/12 - 2 від 30 грудня 2015 року позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 70% та сплатив ОСОБА_2 536 043 грн. 20 коп.
Також, позивач зазначає, що 23 березня 2019 року він додатково сплатив ОСОБА_2 суму еквівалентну 13822 євро, що по курсу Національного банку складало 446 920 грн. 55 коп. Крім того, 29 січня 2019 року платіжним дорученням позивач перерахував ОСОБА_2 50 000 грн. 00 коп. за роботу по встановленню паркету. Всього на суму 1 032 963 грн. 75 коп.
Позивач стверджує, що з дня укладення договору поставка паркету так і не здійснена, у зв'язку з чим просить суд, стягнути з відповідача на його користь 1 032 963,75 грн, 3% річних у розмірі 78 933,91 грн, інфляційні втрати у розмірі 261 087,17 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02.03.2020 року відкрито провадження у справі. Розгляд якої призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
13.07.2020 року на адресу суду надійшов відзив розпорядника майна ТОВ «ЛАСЕРТА», відповідно до якого останній повідомив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 року порушено провадження про банкрутство ТОВ «ЛАСЕРТА». Вказує на відсутність підтвердження взаєморозрахунків між сторонами. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.11.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду.
В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся у спосіб, передбачений ст.128 ЦПК України.
На підставі положень ст.280 ЦПК України, за згодою представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 30 грудня 2015 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАСЕРТА», в особі ОСОБА_2, укладено Договір купівлі-продажу № 30/12 продукції з натуральної деревини.
В той же день, відповідно до пункту 3.3 Договору та Специфікації Товару №30/12 - 2 від 30 грудня 2015 року позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 70% та сплатив ОСОБА_2 536 043 грн. 20 коп.
Судом встановлено, що 23 березня 2019 року позивач додатково сплатив ОСОБА_2 суму еквівалентну 13822 євро, що по курсу Національного банку складало 446 920 грн, що підтверджується відповідною розпискою, що знаходиться в матеріалах справи.
Крім того, 29 січня 2019 року платіжним дорученням позивач перерахував ОСОБА_2 50 000 грн. 00 коп. за роботу по встановленню паркету.
Всього позивачем за вищевказаним договором сплачено суму у розмірі 1 032 963 грн. 75 коп.
Відповідно до п. 4.14 Договору товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту прийому-передачі Товару.
Суду не надано доказів, що відповідач виконав свй обов'язок щодо виготовлення та передачі товару відповідно до Договору від 30.12.2015 р.
Згідно з п.7.2 Договору за порушення терміну виготовлення і передачі Товару з вини Продавця, продавець сплачує Покупцеві неустойку в розмірі,,1% від загальної вартості Товару за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості Товари.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань по договору не допускається.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Статтею 906 ЦК України передбачена відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг, у виді відшкодування збитків, завданих замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилось неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» . споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
Згідно з ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.
У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, згідно із частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Якщо розмір процентів не передбачено, то нарахування відповідачу процентів за користування чужими грошовими коштами може бути здійснене на рівні облікової ставки Національного банку України за аналогією закону на підставі приписів статті 1048 ЦК України.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 1 032 963 грн. 75 коп.
З огляду на це, стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню в повному розмірі.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 266, 273, 280 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСЕРТА» про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСЕРТА» (ЄДРПОУ 31992124) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти за договором в розмірі 1032963 гривні 75 копійок, 3% річних в розмірі 78933 гривні 91 копійка, інфляційні втрати в розмірі 261087 гривень 17 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСЕРТА» (ЄДРПОУ 31992124) в дохід держави судовий збір в розмірі 11350 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, на підставі заяви відповідача про перегляд заочного рішення.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя