про залишення позовної заяви без руху
06 вересня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/9962/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
30 серпня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2018 року по 11 серпня 2021 року включно;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2018 року по 11 серпня 2021 року включно в розмірі 319926,18 грн (триста дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень вісімнадцять копійок) за КВЕД 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців"
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У ході з'ясування питання, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява носить майновий характер, оскільки наслідком вимоги про стягнення коштів є зміна майнового стану позивача.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень.
Зважаючи на вищевикладене, позивач повинен сплатити за подання цього позову до суду судовий збір у розмірі 3199 грн. 26 коп. = (319926, 18 грн. х 1%).
Позивачем не додано до позову документа про сплату судового збору в розмірі 3199 грн. 26 коп. за подання адміністративного позову або документів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем у позовній заяві вказано, що він звільнений від плати судового збору на підставі пунктів 1, 12, 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Однак, ОСОБА_1 у позовній заяві не заявляє вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Пільги щодо сплати судового збору у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, статтею 5 Закону України "Про судовий збір" не встановлені.
Відтак, у даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
За визначенням частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Частиною 3 статті 1 цього Закону передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас та виключений зі списків військової частини з 24.01.2018, на час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 є військовозобов'язаним.
Позивачем не надано доказів, що він є призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і саме у цьому становищі подає позовну заяву до суду у справі, пов'язаній з виконанням військового обов'язку чи під час виконання службових обов'язків.
Отже, на момент звернення до суду з позовом позивач не належав до визначених пунктом 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" суб'єктів, які звільненні від сплати судового збору.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі №522/8827/17.
Зважаючи на вищевикладене, у даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у частині другій статті 22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини 1 статті 5 Закону "Про сплату судовий збір" у сукупності з положеннями частини другої статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дає підстави для висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з реалізацією їхнього правового статусу.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала аналогічну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", зокрема, у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17.
Предметом позову в даній справі є визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2018 року по 11 серпня 2021 року включно та стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2018 року по 11 серпня 2021 року включно в розмірі 319926,18 грн (триста дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень вісімнадцять копійок) за КВЕД 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців".
Отже, пред'явлений ОСОБА_1 позов до військової частини НОМЕР_1 спрямований на захист його права як військовослужбовця щодо отримання належних сум при звільненні з військової служби та не стосується питань його соціального захисту як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зважаючи на вищевикладене, у даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №240/8644/20.
Таким чином, позовну заяву подано без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Зважаючи на вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без руху.
Позивачеві надати строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду документа про сплату судового збору в розмірі 3199 грн. 26 коп. (три тисячі сто дев'яносто дев'ять гривень двадцять шість копійок) (номер рахунку - UA588999980313101206084016712, код за ЄДРПОУ - 37959255, отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача)) або документів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, які подала позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.С. Сич