ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.08.2021Справа № 910/4791/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Сєдова О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Солар" (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4-Г; ідентифікаційний код 41389892)
до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454)
про стягнення 1 833 065, 13 грн,
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Онищенко О.А.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Солар" з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості за придбану у позивача електроенергію за договором № 1069/01 від 29.11.2019 в розмірі 1 513 681, 52 грн, а також нараховану пеню - 91 069,72 грн., штраф - 105 957, 71 грн, 3 % річних - 31 278, 09 грн та інфляційні втрати - 91 078, 09 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28.04.2021.
22.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що позивачем взагалі не обґрунтовано дати виникнення зобов'язання відповідача, та відповідно дати виникнення прострочення зобов'язання.
28.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Кабінету міністрів України також надійшло клопотання про зменшення розмірі неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
У зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному, а в подальшому у відпустці підготовче засідання 28.04.2021 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 підготовче засідання призначено на 28.05.2021.
28.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про проведення підготовчого засідання за відсутності представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.06.2021.
09.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про проведення підготовчого засідання за відсутності представника.
За наслідками розгляду у підготовчому засіданні 09.06.2021 клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, не видаляючись до нарадчої кімнати, судом постановлено відмовити у задоволенні клопотань відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Кабінету міністрів України, у зв'язку з відсутністю беззаперечних обґрунтувань, стосовного того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'яжи вказаних осіб, як це презюмується приписами ст. 50 ГПК України (дана інформація занесена до протоколу судового засідання 09.06.2021).
Також, за наслідками розгляду клопотання позивача про витребування у ПрАТ "Укренерго" як адміністратора комерційного обліку електричної енергії належним чином засвідчених копій актів щодо обсягу товарної продукції ТОВ "Доброслав-Солар", наданої АКО, підписаної КЕП, придбаної за перші 10 днів, за перші 20 днів та за 30/31 днів липня 2020, не видаляючись до нарадчої кімнати судом постановлено відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, з огляду на його безпідставність та необґрунтованість (дана інформація занесена до протоколу судового засідання 09.06.2021).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.2021.
13.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання за відсутності представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.07.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 відмовлено у задоволені клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву. Зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Солар" про визнання недійсним пункту договору з доданими до неї документами повернуто без розгляду.
28.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання за відсутності представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.08.2021.
У судовому засіданні 25.08.2021 представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 28.08.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
29.11.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Солар" (далі - продавець за "зеленим" тарифом) укладено договір № 1069/01 за умовами якого продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.3. договору, виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Згідно п. 2.4. договору, сторони погодили, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України.
Пунктом п. 2.5. договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Згідно п. 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Відповідно до п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 7 Порядку.
Згідно п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
В п. 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, та Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).
20.03.2020, сторонами було укладено додаткову угоду № 564/01/20 до договору від 29.11.2019 № 1069/01, відповідно до якої сторони виклали ст. 1-7 договору в новій редакції.
Отже, з огляду на те, що додатковою угодою № 564/01/20 від 20.03.2020 не було змінено строки виконання відповідачем зобов'язання з оплати (так як позивач є виробником за "зеленим" тарифом), в будь-якому випадку остаточні розрахунки за придбану у позивача на умовах договору № 1069/01 від 29.11.2019 з урахуванням додаткової угоди № 564/01/20 від 20.03.2020 електричну енергію, відповідач здійснює протягом двох робочих днів після затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.06.2020 № 1245 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб'єктів господарювання, з 01.06.2020 позивачу, як виробнику електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, встановлено "зелений" тариф у розмірі 451, 20 коп/кВт*год (без ПДВ).
Позивач зазначає, що сторонами спору був підписаний акт купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року від 31.07.2020 в кількості 289 654 кВтг на суму 1 568 302, 62 грн.
Так, згідно акту звірки загальної кількості відпущеної (отриманої) електроенергії між суміжними ліцензіатами, - позивачем та AT "Вінницяобленерго" з 01 по 10.03.2020 обсяг електроенергії, яку позивач відпустив і за яку ДП "Гарантований покупець" зобов'язане розрахуватись в строк по 15.07.2020 складає 91 928 кВтг.
Тариф в цей період, згідно Постанови НКРЕКП № 1245 від 30.06.2020 становив 451,20 коп. (без ПДВ).
Відтак, сума грошового зобов'язання ДП "Гарантований покупець" перед позивачем за період з 01 по 10.07.2020 становить 497 734, 96 грн. (91 928 кВтг х 451,20 коп. х ПДВ 20%).
Відповідач 15.07.2020 сплатив позивачу 26 908,77 грн. з призначенням платежу: "За е/е, відпущену у <07.2020> зг. договору 1069/01, тендеру не потребує, у т.ч ПДВ 20%".
Згідно акту звірки загальної кількості відпущеної (отриманої) електроенергії між суміжними ліцензіатами, позивачем та AT "Вінницяобленерго" з 01 по 20.07.2020 кінцевий обсяг електроенергії, яку позивач відпустив і за яку ДП "Гарантований покупець" зобов'язане розрахуватись в строк по 25.07.2020 складає 95 222 кВтг (187 150 кВтг - 91 928 кВтг.).
Відтак, сума грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за період з 11 по 20 липня 2020 становить 515 570,00 грн. (95 222 кВтг х 451,20 коп. х ПДВ 20%).
Відповідач 24.07.2020 сплатив відповідачу 27 712, 33 грн. з призначенням платежу: "За е/е, відпущену у <07.2020> зг. договору 1069/01, тендеру не потребує, у т.ч ПДВ 20%".
Згідно акту звірки загальної кількості відпущеної (отриманої) електроенергії між суміжними ліцензіатами позивачем та AT "Вінницяобленерго" за липень 2020 року, дані в якому корелюються з Актом купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2020 між позивачем та відповідачем, кінцевий обсяг електроенергії, яку позивач продав і за яку ДП "Гарантований покупець" зобов'язане розрахуватись в строк по 21.08.2020 складає 102 504 кВтг (289 654 кВтг - 187 150 кВтг).
Відтак, сума грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за період з 21 по 30.07.2020 становить 554 997,66 грн. (102 504 кВтг х 451,20 коп. х ПДВ 20%).
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що станом на 25.03.2021 заборгованість відповідача за придбану у липні 2020 електроенергію становить 1 513 681, 52 грн. (з урахуванням часткової оплати в сумі 54 621, 10 грн). Також нараховану пеню - 91 069,72 грн., штраф - 105 957, 71 грн, 3 % річних - 31 278, 09 грн та інфляційні втрати - 91 078, 09 грн.
Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного:
- розрахунки позивача щодо заборгованості та штрафних санкцій ґрунтуються на доказах, які не можуть вважатися належними, достовірними та допустимими у розумінні норм Господарського процесуального кодексу України.
- доказів того, що Гарантований покупець не здійснив оплату платежів позивачу, в тому числі із забезпеченням йому 100% оплати фактично наданої послуги (п. 12.6 Порядку) спірних періодів, позовні матеріали не містять;
- з урахуванням характеру діяльності відповідача, про будь яке користування останнім грошовими коштами позивача під час виконання Гарантованим покупцем покладених на нього спеціальних обов'язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії не може йти мова, що також є окремою правовою підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про стягненні 3% річних;
- нарахування позивачем штрафу на визначену останнім заборгованість за перших 10 та 20 днів спірних періодів 2020 року суперечить правовій природі штрафу.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При цьому, нормами спеціального законодавства, зокрема, частиною 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
За змістом ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що в липні 2020 позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без будь яких заперечень та зауважень, в кількості 289 654 кВтг на загальну суму 1 568 302, 62 грн, що підтверджує підписаний сторонами акт купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2020.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом раніше встановлено, що за умовами укладеного сторонами договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом з урахуванням ПДВ.
За правилами глави 10 Порядку гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Постановою НКРЄКП № 1600 від 19.08.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2020. Відтак, гарантований покупець зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за отриману у липні 2020 електроенергію 21.08.2020.
Судом встановлено, що електроенергія за актом купівлі-продажу була оплачена відповідачем частково на загальну суму 54 621, 10 грн.
Разом з тим, згідно акту звірки розрахунків ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Доброслав-Солар" станом на кінець дня 31.07.2020 підписаний сторонами без зауважень і розходжень, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену електроенергію у липні 2020 становила: 1 513 681, 52 грн.
Також, згідно акту звірки розрахунків ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Доброслав-Солар" станом на кінець дня 30.11.2020 підписаний сторонами без зауважень і розходжень, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену у липні 2020 електроенергію становила: 1 513 681, 52 грн.
Суд зазначає, що акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами.
При цьому, суд відзначає, що акти звірки взаємних розрахунків дійсно не є первинними документами, що підтверджують господарські операції між сторонами, в той час, вони є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами, а також свідчать про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем за отриману електроенергію, враховуючи факт того, що розмір та структура такої заборгованості, підтверджена належними та допустимими письмовими доказами розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України - актами купівлі-продажу електроенергії між "Гарантований покупець" та виробником електроенергії ТОВ "Доброслав-Солар".
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відтак, судом встановлено, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов'язання за актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року, у зв'язку з чим й утворилася заборгованість у загальному розмірі 1 513 681, 52 грн.
Станом на час розгляду справи відповідач належних і допустимих доказів щодо погашення заборгованості, яка утворилась перед позивачем, суду не надав, у зв'язку із викладеним позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню та відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 1 513 681, 52 грн.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.
Так, суд перевіривши розрахунки пені та штрафу за визначені позивачем періоди, дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення пені - 91 069,72 грн. та штрафу - 105 957, 71 грн є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що їх нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідно, здійснено арифметично вірно, у зв'язку з чим, вимоги про стягнення в відповідача 3 % річних в розмірі 31 278, 09 грн та інфляційних втрат в розмірі 91 078, 09 грн. підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
В свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкції не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов'язання. Також відповідач не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, суд не вбачає об'єктивних підстав для зменшення розміру неустойки заявленої позивачем до стягнення з відповідача за порушення строків оплати поставленої електроенергії згідно договору № 1010/01 від 20.11.2019 з урахуванням додаткової угоди № 1476/01/20 від 01.06.2020.
Також, суд не вбачає підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річний, оскільки, за своєю правовою природою, останні не є неустойкою, а є способом захисту.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву відносно ненадходження коштів від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", які, по суті, зводяться до відсутності бюджетного фінансування, суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.
За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки, такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.
Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань чи будь яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
Судом також відхиляються твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Однак, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем взятих на себе згідно договору грошових зобов'язань по оплаті придбаної у позивача електричної енергії на суму 1 513 681, 52 грн, що не спростовано відповідачем шляхом реалізації своїх процесуальних прав та подачі відповідних доказів.
Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Солар".
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Солар" - задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Солар" (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4-Г; ідентифікаційний код 41389892) основний борг в розмірі 1 513 681 (один мільйон п'ятсот тринадцять тисяч шістсот вісімдесят один) грн 52 коп., 3 % річних в розмірі 31 278 (тридцять одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн 09 коп., інфляційні втрати в розмірі 91 078 (дев'яносто одна тисяча сімдесят вісім) грн 09 коп., пеню в розмірі 91 069 (дев'яносто одна тисяча шістдесят дев'ять) грн 72 коп., штраф в розмірі 105 957 (сто п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 495 (двадцять сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн 98 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 06.09.2021
Суддя Д.О. Баранов