номер провадження справи 27/129/21
01.09.2021 Справа № 908/1850/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аметрін ФК” (01033 м. Київ, вул. Гайдара, б. 27, кв. 26; фактична адреса: 61050 Харківська область, м. Харків, вул. Юріїівська, б. 17, ідентифікаційний код юридичної особи 38218086)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964)
про стягнення 260 268 грн. 64 коп.
за участю
представника позивача: Трифонов А.В., ордер АР № 1050824 від 27.08.2021
представник відповідача: Погосян С.Г., дов. № 2809 від 02.09.2019
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аметрін ФК” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” 249 138 грн. 65 коп. основного боргу, 8 570 грн. 35 коп. інфляційних збитків, 2 559 грн. 64 коп. відсотків за користування чужими коштами.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1850/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 05.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1850/21, присвоєно справі номер провадження 27/129/21. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 04.08.2021.
Ухвалою суду від 04.08.2021 в порядку ст. 216 ГПК України розгляд справи відкладено на 01.09.2021.
У судовому засіданні 01.09.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме на комплексі “Акорд”.
Судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв'язку.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні 01.09.2021 надав клопотання, відповідно до якого просить суд прийняти відмову від частини позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 2 559 грн. 64 коп. відсотків за користування чужими коштами.
Право заявляти клопотання (заяви) є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.
Заява позивача в порядку ст. 231 ГПК України не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.
Розглядуються позовні вимоги про стягнення з відповідача 249 138 грн. 65 коп. основного боргу та 8 570 грн. 35 коп. інфляційних збитків
Представник відповідача в судовому засіданні 01.09.2021 заперечив проти задоволення позову, на підставах викладених у відзиві № 28-23/17323 від 15.07.2021 (вх. № 14831/08-08/21 від 20.07.2021), просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Аметрін ФК” (постачальник) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (покупець) укладено договір поставки товару № 489(3)20УК/53-121-08-20-10016 від 24.12.2020 (18.12.2020) (Договір), що підписаний позивачем 23.12.2020, відповідачем 24.12.2020.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, згідно зі Специфікацією: рециркулятори бактерицидні «Антибакт Еір», підставки для рециркулятора, пульсоксиметрн.
Загальна вартість поставки товару складає 249 138 грн. 65 коп. з ПДВ.
Згідно п. 1.2 Договору строк поставки товару: грудень 2020 року.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах DDР (м. Енергодар, вул. Промислова 133), відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач ВП «Запорізька АЕС», м. Енергодар, вул. Промислова 133.
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за Договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства.
На виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку продукції на загальну суму 249 138 грн. 65 коп., що підтверджується видатковими накладними № 1056333 від 24.12.2020, № 1056519 від 24.12.2020, № 1056520 від 24.12.2020.
Позивач посилався на те, що відповідно до умов Договору кінцевий строк сплати за поставлену продукцію, відповідно до п. 3.2 Договору настав 07.02.2021.
Пунктом 10.2 Договору передбачений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами.
Матеріали справи містять претензію б/н від 07.05.2021 що надіслана відповідачу з вимогою перерахувати за користь позивача суму заборгованості за Договором.
У відповіді на претензію № 28-23/13877 від 08.06.2021 відповідач зазначив, що в зв'язку із складною ситуацією на ринку електричної енергії, зокрема в зв'язку зі зниженням рівня оплати електричної енергії, дефіцитом коштів за відпущену електроенергію, нерегулярністю та в неповному обсязі розрахунків з ДП «НАЕК «Енергоатом», на даний час у ВП ЗАЕС відсутня можливість виконати тзобовязання в частині оплати поставленого товару у строку, встановлений Договором № 489 (3)20УК від 18.12.2020/53-121-08-20-10016 від 24.12.2020. Після розподілу ДП «НАЕК «Енергоатом» коштів, поставлений товар за Договором буде оплачений.
Позивач вказав на те, що сума несплаченої заборгованості відповідача за поставлений товар складає 249 138 грн. 65 коп., натомість відповідачем не виконано належним чином своїх зобов'язань з оплати товару, в зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов'язання, а саме, поставив відповідачу товар на загальну суму 249 138 грн. 65 коп. з ПДВ, що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними: № 1056333 від 24.12.2020, № 1056519 від 24.12.2020, № 1056520 від 24.12.2020 без заперечень та зауважень.
Факт реєстрації податкових накладних підтверджується квитанціями № 1 до податкової накладної 56399 від 24.12.2020, № 1 до податкової накладної № 56572 від 24.12.2020, квитанцією № 1 до податкової накладної № 56571 від 24.12.2020.
Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем товару, згідно умов Договору.
Відповідачем не заперечувався факт належної поставки позивачем продукції та факт її прийняття відповідачем.
За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що товар по Договору не було оплачено відповідачем позивачу в повному обсязі, в зв'язку з чим відповідачем порушено умови Договору, а сума неоплаченого товару склала 249 138 грн. 65 коп.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в розмірі 249 138 грн. 65 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 07.02.2021 по 11.06.2021 суму інфляційних збитків в розмірі 8 570 грн. 35 коп. та 2 559 грн. 64 коп. відсотків за користування чужими коштами за період з 07.02.2021 по 11.06.2021.
Враховуючи клопотання позивача, суд приймає відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 559 грн. 64 коп. відсотків за користування чужими коштами та закриває провадження у справі в цій частині, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Щодо заперечення відповідача, стосовно невірно визначеного для розрахунку періоду для нарахування інфляційних витрат суд зазначає.
З встановлених обставин вбачається, що прострочення відповідача у лютому 2021 року тривало з 08-го по 28-е число, тобто днів, що становить більше півмісяця (> 15 днів), та з урахуванням математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, заокруглюється до одного місяця.
Таким чином, за неповний місяць прострочення відповідача у лютому 2021 року нараховується інфляційна складова боргу, виходячи з індексу інфляції у лютому 2021 року.
Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат за допомогою ІПС “Законодавство”, дійшов висновку про їх перерахунок у зв'язку допущеними позивачем в ньому помилками, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних збитків в розмірі 8 560 грн. 45 коп.
В частині стягнення 9 грн. 90 коп. відмовити.
Що стосується заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд вважає такі твердження безпідставними для даного спору, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та доведено позивачем, на виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку товару на загальну суму 249 138 грн. 65 коп. Претензій з боку відповідача жодних не було, товар по кількості та якості був прийнятий у повному обсязі. Необґрунтованим є також твердження відповідача щодо не доведення обставин порушення відповідачем умов Договору в частині виплати вартості товару у розмірі ПДВ. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.3 Договору). Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив товар відповідачу зі складанням передбачених договором документів, податкові накладні зареєстрував. Строк виконання зобов'язання з оплати товару відповідно до умов Договору встановлений після реєстрації Постачальником податкової накладної в ЄРПН в установленому ПК України порядку та не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ. Відповідач продукцію прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами Договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 3 865 грн. 49 коп. покладається на відповідача (в частині задоволених позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 129, п. 4 ч. 1 ст. 231, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Аметрін ФК”, м. Київ до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Енергодар, Запорізька область задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аметрін ФК” (01033 м. Київ, вул. Гайдара, б. 27, кв. 26; фактична адреса: 61050 Харківська область, м. Харків, вул. Юріїівська, б. 17, ідентифікаційний код юридичної особи 38218086) 249 138 (двісті сорок дев'ять тисяч сто тридцять вісім) грн. 65 коп. основного боргу, 8 560 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 45 коп. інфляційних збитків, 3 865 (три тисячі вісімсот шістдесят п'ять) грн. 49 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Закрити провадження у справі в частині стягнення 2 559 грн. 64 коп. відсотків за користування чужими коштами.
Рішення оформлено та підписано 06.09.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.