проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"31" серпня 2021 р. Справа № 922/252/21
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.
за участю представників:
позивача - Прилипка Д.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1836 від 18.06.2013; ордер серії АХ № 1038436 від 25.05.2021)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості Промпобутсервіс Татіус», м. Харків (вх. № 1786 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2021 у справі № 922/252/21 (суддя Буракова А.М.; повне рішення складено 17.05.2021) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 922/252/21 (суддя Буракова А.М.; повне додаткове рішення складено 31.05.2021) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комкон Трафік», м. Харків (вх. № 1859 Х/3) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 922/252/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комкон Трафік», м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості Промпобутсервіс Татіус», м. Харків
про стягнення 378665,74 грн
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комкон Трафік» (далі - ТОВ «Комкон Трафік»; позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості Промбутсервіс Татіус» (далі - ТОВ «Центр нерухомості Промбутсервіс Татіус»; відповідач) про стягнення 378665,74 грн, з яких: 330880,00 грн - заборгованість за договором поставки, що укладений між сторонами у справі 27.03.2019 в спрощеній формі; 22156,91 грн - три відсотки річних за прострочення виконання договору поставки від 27.03.2019; 25628,83 грн - інфляційні збитки. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 5679,99 гривень. Разом з позовною заявою позивачем надано до суду заяву про встановлення розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 80000,00 грн, згідно якої позивач просив суд вирішити питання про стягнення остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу, на підставі заяви про ухвалення додаткового рішення та погодження обсягу отриманої позивачем професійної правничої допомоги на стадії судового розгляду справи у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Комкон Трафік» вказало, що між сторонами у цій справі у спрощений спосіб шляхом підписання видаткової накладної укладено договір поставки від 27.03.2019. Згідно цієї домовленості позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 440880,00 гривень. Однак відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 110000,00 грн, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 330880,00 гривень. Вжиті позивачем заходи щодо досудового врегулювання спору виявилися безрезультатними.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.05.2021 у справі № 922/252/21 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості Промпобутсервіс Татіус» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комкон Трафік» заборгованість у розмірі 330880,00 грн; три відсотки річних у розмірі 22156,91 грн; інфляційні збитки у розмірі 25628,83 грн та 5679,99 грн судового збору.
Вказане судове рішення мотивоване тим, що між сторонами склалися господарські правовідносини та виникли зустрічні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки у спрощеній формі. На виконання цього договору позивачем було поставлено товар на суму 440880,00 грн та виставлено рахунок на оплату, а відповідачем вказаний товар отримано, однак сплачено його вартість лише в сумі 110000,00 грн. Задовольняючи вимоги позивача у повному обсязі суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
07 травня 2021 року представник позивача надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову та професійну правничу допомогу (вх.№ 10395), згідно якої просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ТОВ «Комкон Трафік» суму судових витрат, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду та розглядом справи №922/252/21 по суті в розмірі 80000,00 гривень.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 922/252/21 заяву ТОВ «Комкон Трафік» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову та професійну правничу допомогу (вх.№ 10395 від 07.05.2021) задоволено частково. Ухвалено у справі № 922/252/21 додаткове рішення. Стягнуто з ТОВ «Центр нерухомості Промпобутсервіс Татіус» на користь ТОВ «Комкон Трафік» суму судових витрат у розмірі 19520,18 гривень. В решті заяви - відмовлено.
Відповідач із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2021 у справі № 922/252/21 скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти наявного у нього обов'язку оплатити отриманий від позивача товар, однак наполягає на тому, що строк оплати сторонами не був обмовлений, а отже зобов'язання з оплати товару з боку відповідача не є порушеними. Відповідач вважає, що судом невірно застосовано норми ч. 1 ст. 692 ЦК України, в той час як до правовідносин сторін необхідним є застосування норми ч. 2 ст. 530 ЦК України. Посилаючись на незаконність основного рішення суду першої інстанції, відповідач просить скасувати й додаткове рішення із покладенням усіх судових витрат на позивача.
Автоматизованою системою документообігу Східного апеляційного господарського суду для розгляду справи № 922/252/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021.
Ухвалою суду від 07.07.2021 поновлено ТОВ «Центр нерухомості Промпобутсервіс Татіус» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2021 у справі № 922/252/21; відкрито апеляційне провадження у справі № 922/252/21 з розгляду апеляційної скарги відповідача; зупинено дію рішення суду першої інстанції від 05.05.2021 до закінчення апеляційного розгляду справи; запропоновано позивачу у строк до 22.07.2021 (включно) подати до суду відзив на апеляційну скаргу.
На виконання вимог ухвали від 07.07.2021 позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8359 від 22.07.2021), в якому вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду від 05.05.2021 залишити без змін. Також у відзиві на апеляційну скаргу позивачем наведено попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Вартість цих витрат становить 50000,00 гривень.
Також до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на додаткове рішення звернувся позивач. У скарзі позивач наполягає, що ним повністю доведено надання Адвокатським об'єднанням «ПАРАДІГМ» професійної правничої допомоги, пов'язаної з підготовкою до судового розгляду справи в суді першої інстанції на загальну суму 80000,00 грн; розмір гонорару за надану правову допомогу є обґрунтованим та відповідає складності даної справи; в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу позивача, а тому додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. У зв'язку із цим позивач просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі №922/252/21 в частині відмови у стягненні 60479,82 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву ТОВ «Комкон Трафік» про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю.
Апеляційне провадження з розгляду скарги позивача відкрито ухвалою суду від 29.06.2021.
Відповідач у визначений судом строк відзив на апеляційну скаргу позивача не надав.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2021 у зв'язку з відпусткою судді Попкова Д.О. для розгляду справи № 922/252/21 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Пушай В.І., суддя Істоміна О.А.
Ухвалою суду від 27.07.2021 об'єднано апеляційні скарги позивача та відповідача в одне апеляційне провадження та призначено їх для сумісного розгляду на 31.08.2021 об 11:00 год.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021 у зв'язку з відпусткою судді Пушая В.І. для розгляду справи № 922/252/21 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А.
У судовому засіданні представник позивача просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, як необґрунтовану, а скаргу позивача просив задовольнити. Також представник позивач зазначив, що у відзиві на апеляційну скаргу ним надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому, зокрема, визначено попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн у суді апеляційної інстанції. Докази витрат на професійну правничу допомогу будуть надані у відповідності до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача у судове засідання 31.08.2021 не з'явився, про об'єктивні причини неявки свого представник відповідач колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 1).
До суду від ТОВ «Центр нерухомості Промпобутсервіс Татіус» не надійшло заяв, клопотань, пов'язаних з рухом апеляційних скарг, в тому числі про перерву чи відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою про призначення апеляційних скарг до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за відсутності представника відповідача.
Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п'ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні 31.08.2021 уповноваженого представника позивача, які підтримав свою правову позицію у справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача та задоволення апеляційної скарги позивача, зважаючи на таке.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, ТОВ «Комкон Трафік» та ТОВ «Центр нерухомості Промбутсервіс Татіус» досягли згоди про укладення у спрощений спосіб договору поставки, згідно якого відповідач отримав від позивача товар, а саме: Світлофор «КОМКОН» СД Т1.3.ТВЧ-СС-Х; Контролер дорожній КДК-02-40-Х; Комплект апаратури GPRS зв'язку-Х; Модуль КДАР-Х; Пристрій узгодження часу КОМКОН-GPS-Х, на загальну суму 440880,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 327 від 27.03.2019 та довіреністю № 5 від 26.03.2019 (т. 1 а.с. 22-23).
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Судом першої інстанції вірно встановлено і не оспорюється сторонами, що позивач виставив відповідачу для сплати рахунок № 326 від 26.03.2019 на загальну суму 440880,00 грн (т. 1 а.с. 21), який відповідачем оплачено лише частково на суму 110000,00 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями, а саме:
-№ 137 від 27.05.2019 на суму 20000,00 грн (т. 1 а.с. 95),
-№ 455 від 08.07.2020 на суму 20000,00 грн (т. 1 а.с. 96),
-№ 463 від 23.07.2020 на суму 25000,00 грн (т. 1 а.с. 97),
-№ 406 від 27.07.2020 на суму 5000,00 грн (т. 1 а.с. 98),
-№ 409 від 03.08.2020 на суму 10000,00 грн (т. 1 а.с. 99),
-№ 440 від 17.09.2020 на суму 10000,00 грн (т. 1 а.с. 18),
-№ 472 від 03.12.2020 на суму 10000,00 грн (т. 1 а.с. 19),
-№ 486 від 16.12.2020 на суму 10000,00 грн (т. 1 а.с. 20).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що між сторонами у цій справі був укладений договір поставки у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу товару на підставі видаткової накладної, із зазначенням виду товару, кількості і вартості, та, відповідно, здійснення відповідачем часткової оплати вартості отриманого товару.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України, глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно із частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого товару не виконав, тому у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 330880,00 гривень.
Позивачем вживались заходи стосовно досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу претензії від 15.12.2020. Проте вказана претензія відповідачем не була отримана і 05.01.2021 повернута позивачеві органом поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 1 а.с. 40-59).
Підставою припинення зобов'язань згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України є виконання, проведене належним чином.
Відповідач не заперечує проти наявності у нього обов'язку оплатити отриманий від позивача товар. Заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості відповідач не оспорює. Доказів оплати всієї вартості отриманого від позивача товару відповідач суду не надав.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача про те, що строк оплати вартості отриманого товару ще не настав і з його боку не є порушеним, враховуючи таке.
Визначаючи статус заявлених позивачем до відповідача вимог, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виникло у відповідача згідно з видатковою накладною № 327 від 27.03.2019, тобто після отримання (прийняття) товару.
Наведене узгоджується з нормами статті 692 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів статті 655 та частини першої статті 697 Цивільного кодексу України обов'язком продавця є передача товару у власність покупцеві, який, у свою чергу, зобов'язується оплатити товар. Правовідносини купівлі-продажу передбачають перехід права власності на товар від продавця до покупця у момент передачі товару покупцеві.
Наявність у покупця зобов'язання щодо здійснення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 Цивільного кодексу України і не ставиться у залежність від звернення до нього з окремою вимогою у порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, як про те помилково зазначає відповідач у своїй апеляційній скарзі.
Таким чином, посилання скаржника на те, що за відсутності вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у нього не виникло обов'язку сплачувати вартість товару в певний строк, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції про те, що обов'язок оплатити вартість отриманого товару за видатковою накладною № 327 виник у відповідача з часу отримання цього товару, тобто з 27.03.2019, а отже є таким, що настав.
Звідси є правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 330880,00 грн заборгованості підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач неналежним чином, та із порушенням строків оплати, виконав свої зобов'язання щодо розрахунків за отриманий товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.
Отже, виходячи з викладених положень закону та ураховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3 % річних за порушення останнім грошових зобов'язань за договором поставки від 27.03.2019.
Як свідчать матеріали справи, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 25628,83 грн інфляційних втрат та 22156,91 грн 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 28.03.2019 по 27.01.2021.
Судом першої інстанції задоволено вказані позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги відповідача жодним чином не спростовують правильних висновків суду першої інстанції стосовно наявності правових підстав для стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та щодо їх розміру.
Рішення суду в цій частині відповідає вимогам відносно законності та обґрунтованості судового рішення, встановленим у статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Скаржником на підтвердження доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, зокрема ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.
З огляду на вищевикладене, правові підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2021 у справі № 922/252/21 та для задоволення апеляційної скарги відповідача у суду апеляційної інстанції відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідача, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив покласти на відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 80000,00 гривень.
На підтвердження зазначених витрат ТОВ «Комкон Трафік» надало до матеріалів справи копію Договору про надання правової та професійної правничої допомоги №10Л2020-ЮО від 10.11.2020; копію Доручення №1 на надання правової та професійної правничої допомоги від 10.11.2020; копію Звіту про надану правову та професійну правничу допомогу до Доручення №1; копію Акту приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги від 06.05.2021; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1836; копію посвідчення помічника адвоката Петракій Валерії Валеріївни №494; копію посвідчення помічника адвоката Мух Антуана №493; копію наказу про прийняття на роботу Мух А.; копію наказу про прийняття на роботу Петракій В.В.; копії платіжних доручень про сплату 80000,00 грн. згідно Доручення на надання правової та професійної правничої допомоги до договору №10Л2020-ЮО від 10.11.2020.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 922/252/21 задоволено частково заяву ТОВ «Комкон Трафік» (вх. № 10395 від 07.05.2021) про розподіл судових витрат на надання правової та професійної правничої допомоги та стягнуто з відповідача на користь позивача 19520,18 гривень вказаних судових витрат.
Частково відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви суд першої інстанції встановив, що у Договорі про надання правової та професійної правничої допомоги №10Л2020-ЮО від 10.11.2020 та Дорученні №1 на надання правової та професійної правничої допомоги від 10.11.2020 до Договору про надання правової та професійної правничої допомоги №10Л2020-ЮО від 10.11.2020 не була визначена вартість послуг помічника адвоката. При цьому до справи позивачем не було надано Додаток № 1 до Договору, передбачений п.D Доручення №1.
Посилаючись на те, що з матеріалів справи неможливо встановити вартість послуг помічників адвоката Прилипко Д.В. за Договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що вартість даних послуг не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Поряд із цим суд першої інстанції, дослідивши Звіт про надану правову та професійну правничу допомогу від 06.05.2021 за Доручення №1 від 10.11.2020 до Договору про надання правової та професійної правничої допомоги №10Л2020-ЮО від 10.11.2020 з'ясував, що адвокатом Прилипко Д.В. для надання позивачу правової та професійної правничої допомоги було витрачено 11 годин 29 хвилин із загальної кількості витраченого часу за Звітом - 46 годин 27 хвилин.
За висновками суду відповідно до Звіту про надану правову та професійну правничу допомогу від 06.05.2021 на загальну суму 80000,00 грн. вартість правової та професійної правничої допомоги, наданої адвокатом позивачу за Договором становить 19520,18 гривень.
З урахуванням цих обставин, суд першої інстанції виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, з огляду на невелику кількість наявних у справі документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час, зважаючи на те, що дана справа для Адвокатського об'єднання є звичайним розрахунковим спором, наявність деяких описок у позовній заяві та заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову та професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що сума у розмірі 19520,18 грн становить співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, а тому підлягає стягненню з відповідача.
Однак, колегія суддів не погоджується із вказаною позицією суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Разом із тим, згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як свідчать матеріали справи, з метою отримання в цій справі професійної правничої допомоги 10.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комкон Трафік» (далі - Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Парадігм» (Адвокатське об'єднання) в особі керуючого партнера адвоката Прилипка Д.О. був укладений договір про надання правової та професійної правничої допомоги №10Л2020-ЮО від 10.11.2020.
Відповідно до пунктів 4.2 - 4.4 договору порядок та спосіб визначення (обчислення) гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення гонорару встановлюються цим договором і визначаються у письмових дорученнях. Сторони домовилися, що за надання правової та професійної правничої допомоги (далі також - «послуги») Клієнт виплачує Адвокатському об'єднанню винагороду у формі гонорару, розмір якого визначається сторонами одним із таких способів: 4.3.1. у фіксованому розмірі, зазначеному в дорученні; 4.3.2. у відсотковому (процентному) відношенні залежно від ціни позову, про що зазначається у відповідному дорученні; 4.3.3. у розмірі, що розраховується виходячи із обсягу фактично наданих Адвокатським об'єднанням видів правової та професійної правничої допомоги та ставок погодинної оплати, визначених та погоджених сторонами у відповідному додатку до даного договору; 4.3.4. у розмірі в 0,00 гривень, тобто на добровільних засадах і безоплатно (Pro bono). Спосіб визначення розміру гонорару, що застосовується щодо виконання кожного окремого доручення, а також строки та порядок виплати гонорару сторони зазначають у відповідному дорученні.
10.11.2020 ТОВ «Комкон Трафік» було надано Адвокатському об'єднанню доручення №1 на надання правової та професійної правничої допомоги.
Відповідно до пунктів «А», «В» доручення №1 сторони узгодили, що предметом цього доручення є надання правової та професійної правничої допомоги (далі також «послуги») пов'язаної із підготовкою і зверненням клієнта для судового розгляду справи та представництвом прав та інтересів клієнта в суді першої інстанції під час розгляду справи у зв'язку із: захистом порушених прав та інтересів клієнта за договором поставки 27.03.2019.
За змістом п. 2.6. Договору адвокат має право залучати для виконання окремих дій, у зв'язку з виконанням доручення, помічників, стажистів, інших осіб, що мають необхідні спеціальні знання для їх виконання.
Сторони, на виконання пункту 4.3 розділу 4 договору, узгодили спосіб визначення розміру гонорару, погодивши до цього доручення, що винагорода у формі гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги, враховуючи складність необхідних Клієнту видів послуг, буде сплачена у фіксованому розмірі - 80000,00 грн в порядку передбаченому дорученням, відповідно до погодженого сторонами звіту про виконання договору про надання правової та професійної правничої допомоги у формі звіту про надану правову та професійну правничу допомогу.
Згідно з абзацом 2 пункту 4.12 договору сторони погодили, що складення зазначеного звіту про надану правову та професійну правничу допомогу щодо відповідного доручення Адвокатському об'єднанню та його погодження Клієнтом є підтвердженням співмірності вартості наданої правової та професійної правничої допомоги і достатнім доказом отримання Клієнтом повного переліку (змісту) та обсягу наданої правової та професійної правничої допомоги на підставі відповідного доручення у відповідності до очікувань Клієнта, а отже прийняття належного виконання відповідного доручення.
Дорученням №1 було визначено порядок та строки сплати гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги, а також орієнтований перелік послуг, що можуть бути надані адвокатським об'єднанням для представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Колегія суддів зазначає, що у дорученні № 1 до договору сторонами визначена фіксована сума гонорару - 80000,00 грн, яка включає в себе вартість послуг адвокатського об'єднання, а не окремого адвоката, або помічника адвоката. Також колегія суддів вважає необхідним зазначити, що вартість послуг помічника адвоката згідно договору не потребує окремого визначення.
Таким чином, позивач надав до справи Договір, в котрому визначено в якому порядку може здійснюватися оплата за надані правові послуги. Також позивач надано Доручення № 1, яким сторонами фактично узгоджено спосіб розрахунку у твердій грошовій формі, що не залежить від обсягу та часу наданої Адвокатським об'єднанням допомоги правової допомоги. В даному випадку ставки погодинної оплати не застосовувалися через визначення фіксованого розміру гонорару адвоката.
За результатами доручення №1 до договору між ТОВ «Комкон Трафік» та Адвокатським об'єднанням погоджено звіт про надану правову та професійну правничу допомогу відповідачу на загальну суму 80000 грн, який містить опис наданої позивачу правової та професійної правничої допомоги.
06.05.2021 між ТОВ «Комкон Трафік» та Адвокатським об'єднанням також було складено акт приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги на суму 80000,00 грн, яка і заявлена до стягнення з ТОВ «Центр нерухомості Промпобутсервіс Татіус» у якості витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Згідно платіжних доручень № 1661 від 01.02.2021, № 1723 від 05.03.2021, № 1192 від 02.04.2021, № 1260 від 05.05.2021 ТОВ «Комкон Трафік» перерахувало на рахунок Адвокатського об'єднання «ПАРАДІГМ» 80000,00 гривень.
Дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80000,00 грн, колегія суддів апеляційної інстанції вважає надані докази такими, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу у справі № 922/252/21 в заявленому розмірі.
Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно частини першої статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Тобто зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Проте відповідачем ані під час розгляду справи, ані після надходження заяви позивача про стягнення витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи.
Положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачають тільки одну підставу відмови судом у стягненні витрат на правничу допомогу - в разі істотного перевищення розміру витрат суми попереднього розрахунку.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що заявлена позивачем остаточна сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідає попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, наведеному у позовній заяві, тому відповідач не був позбавлений можливості заявити відповідні заперечення ще до прийняття рішення по суті спору, однак своїм правом не скористався. Аналіз матеріалів справи також свідчить про те, що розмір витрат на правничу допомогу в остаточному (кінцевому) розрахунку не був перевищений.
Позивачем повністю доведено те, що йому Адвокатським об'єднанням «ПАРАДІГМ» надано професійну правничу допомогу, пов'язану з підготовкою до судового розгляду справи в суді першої інстанції на загальну суму 80000,00 грн. Натомість відповідач не спростував, що розмір гонорару за надану правову допомогу є необґрунтованим.
Оскільки відповідачем не було заявлено письмового клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, а суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС від 03.10.2019 у справі №922/445/19), колегія суду не вбачає підстав для перегляду зазначеної позивачем суми витрат на правову допомогу.
Ураховуючи, що законодавець не наділив суд правом відмовляти у стягненні витрат на правову допомогу на власний розсуд, колегія суддів вважає, що така дія суду першої інстанції є помилковою.
Таким чином, згідно з положеннями пункту 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати, пов'язані з наданням йому професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, в сумі 80000,00 грн, повністю покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості Промпобутсервіс Татіус», м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2021 у справі № 922/252/21 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 922/252/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2021 у справі № 922/252/21 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комкон Трафік», м. Харків на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 922/252/21 задовольнити.
Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 922/252/21 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Комкон Трафік» про розподіл судових витрат на надання правової та професійної правничої допомоги в розмірі 60479,82 грн та у цій частині ухвалити нове рішення, яким в цій частині заяву ТОВ «Комкон Трафік» про розподіл судових витрат на надання правової та професійної правничої допомоги - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості Промпобутсервіс Татіус» (61052, м. Харків, вул.Велика Панасівська, будинок 168, код ЄДРПОУ 33289943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комкон Трафік» (61046, м. Харків, вул. Автогенна, буд. 10/2, код ЄДРПОУ 41138650) суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60479,82 грн.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
В іншій частині додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 922/252/21 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 06.09.2021.
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка